МОДЕЛЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. НОРМА ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ. ДЕПОЗИТНИЙ, КРЕДИТНИЙ ТА ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОРИ.

В країнах з ринковою економікою банківська система має 2 рівні:

Вищий рівень – національний або центральний банк країни. Всі інші банки (комерційні) складають другий рівень.

Національний банк є єдиним емісійним центром країни.

Національний банк називається банком банків. Всі інші банки забовязані тримати свої резерви як обов’язкові так і надлишкові на рахунку в національному.

Грошова маса складається з певних частин – грошових агрегатів:

М₀ – готівка в обігу (гроші поза межами банків).

Кожний наступний грошовий агрегат включає попередній.

М₁ = М₀ + строкові депозити.

Всі інші агрегати в різних країнах рахуються по – різному.

Розглянемо спрощені баланси комерційного та національного банків.

Згідно законодавства НБ має право встановлювати певним комерційним банкам певні економічні нормативи. Одним з таких нормативів є норма обов’язкових резервів, яка встановлюється у вигляді відсотка від суми депозитів комерційного банку. Цей відсоток комерційний банк забовязаний відрахувати в обов’язкові резерви.

Ці обов’язкові резерви комерційний банк не може використовувати (не може видавати позики, купувати інші активи за цей рахунок).

Надлишкові резерви комерційний банк може вільно використовувати.

НБ використовує облікову ставку (ставка НБ, ставка рефінансування). За цією ставкою НБ здійснює кредитування КБ. Ставка НБ має наступне значення: вона виступає як нижня межа для ставок КБ, ставка НБ використовується як певний індикатор, який показує зокрема рівень інфляції.

Розглянемо баланс НБ

Теоретично можливості НБ з кредитування КБ необмежені, оскільки його боргові забовязання і є грошима.

Розглянемо модель банківської системи

На величину грошової маси впливають лише кредитно – позичкові операції КБ та операції з державними цінними паперами. Ці операції змінюють резерви в усій банківській системі і відповідно загальну суму резервів.

Навпаки чекові (розрахункові) операції лише перерозподіляють резерви та депозити між КБ і тому не змінюють їх загальну величину в усій банківській системі, а отже і не впливають на грошову масу.

Розглянемо спрощену модель банківської системи.

MR = rr*D, де MR- обов’язкові резерви; rr – норма обов’язкових резервів; D – величина депозитів в банківській системі.

∆ MR = rr*∆D

∆D = (1/rr)*∆MR

Приріст депозитів с усій банківській системі дорівнює (1/rr)*∆MR.

m = 1/(rr) – банківський мультиплікатор.

В даній моделі він має такий економічний сенс:

m = (∆D)/(∆MR), показує на яку величину збільшаться депозити в усій банківській системі, якщо обов’язкові резерви збільшаться на 1 одиницю.

B = R + c, де В – грошова база; R – резерви комерційних банків; с – готівка в обігу.

Грошова база – це величина, що дорівнює сумі резервів КБ та готівки, що знаходиться в обігу.

M = D + C, де М – грошова маса; D – депозити; С – готівка.

R = MR + UR, де MR – обов’язкові резерви; UR – надлишкові резерви.

D=R+K, де D – депозити в КБ; R – резерви; K – кредити.

rr = (MR)/D

er = (UR)/D – норма касових залишків КБ.

cr = C/K – частка готівки в сумі кредитів, що видані КБ.

В даній моделі буде 3 мультиплікатори – депозитний, кредитний, грошовий.

Кожен з цих мультиплікаторів показує як змінюється відповідна величина, якщо грошова база змінюється на 1 одиницю.

∆ D = (1/((rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

∆ K = ((1-rr-er)/((rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

∆ M = ((1+er(1-rr-er))/(rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

Розглянемо процеси, якими супроводжується ефект мультиплікатора.

Нехай є певна сума.

S частину відрахувань в резерви rr*S, решту в надлишкові резерви (1-rr)*S. Припустимо, що банки видають кредити на повну суму надлишкових резервів; позичальник отримує ці кредити, не витрачаючи їх, а знов кладуть їх на рахунок в банк. Тоді:

∆D = S + (1-rr)*S + (1-rr)²*S+………..= (1/(rr))*S

Т. чином грошовий мультиплікатор показує на яку величину збільшиться загальна сума депозитів в усій банківській системі, якщо депозити в одному з банків збільшаться на 1 одигицю.