МОРАЛЬНЕ І ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ


Завдання морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою включають екологічне виховання дошкільників та ви­ховання інтересу і любові до праці в природі, перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами.

Екологічне виховання є одним з найважливіших завдань сього­дення. Науково-технічний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, породив і цілий ряд екологічних проблем: за­бруднення атмосфери, ґрунтів, вод, збіднення рослинного і тваринного світу. Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідомого, відповідального, доброго ставлення до природи, розвитку екологічної етики, основаної на ідеї співпере­живання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов'язане з екологічною освітою. На основі знань, діяльності фор­мується екологічна культура. Людина, що оволоділа нею, усвідом­лює загальні закономірності природи і суспільства, вважає при­роду своїм рідним домом, який треба берегти і про який треба піклуватися.

Екологічні проблеми є глобальними, загальнолюдськими і ряд міжнародних організацій — 00Н, ЮНЕСКО, ЮНЕП — розробля­ють завдання, стратегію і тактику освіти і виховання в галузі охо­рони навколишнього середовища. В матеріалах міжурядових кон­ференцій сформульовані такі завдання:

1. Викликати стурбованість сучасним станом навколишнього се­редовища.

2. Формувати у всіх груп населення екологічні знання і на осно­ві цих знань - діяльність, спрямовану на поліпшення навколиш­нього середовища.

Підкреслюється потреба у безперервності освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища, починаючи з дошкіль­ного і кінчаючи пенсійним віком. Обов'язковою умовою є міждис­циплінарний підхід, який передбачає, щоб питання охорони навко­лишнього середовища, природокористування пронизували всі дис­ципліни, що вивчаються учнями у школі, а студентами у вищих навчальних закладах. В умовах дитячого садка здійснення міждис­циплінарного підходу означає, що формування позитивного став­лення до природи повинно здійснюватися не тільки в процесі озна­йомлення дітей з природою, але й в усіх інших розділах роботи дитячого садка. Наприклад, під час формування культурно-гігіє­нічних навичок (умивання, миття рук) потрібно розповідати про цінність води для природи, життя людини, привчати економне ви­трачати її тощо.

У міжнародних рекомендаціях підкреслюється, що в дошкіль­ному і молодшому шкільному віці слід забезпечити якомога біль­ше безпосередніх контактів дітей з природою. Всі ці рекомендації повинні щоденно втілюватися у практиці роботи дитячих дошкіль­них закладів.

Питання екологічного виховання досліджувалося у дітей як шкільного, так і дошкільного віку. Враховуючи значення наступ­ності у проведенні цієї роботи, коротко спинимося на них.

У дослідженнях І. Д. Звєрєва, А. П. Залєбного, І. С. Матрусова та ін. ставиться завдання виховати нове покоління людей, які б свято берегли землю, сади, ліси, воду, повітря. Важливо сформу­вати у учнів екологічну культуру, виробити усвідомлення того, що в природі все збалансовано, що неприпустимо перебудовувати її на власний розсуд. Природу треба всіляко оберігати, примножувати її багатства.

Дослідниками були конкретизовані завдання екологічного ви­ховання школярів. Враховуючи, що в дошкільному віці починають закладатися основи для вирішення їх і дитячий садок є першою ланкою в системі освіти, ці завдання слід сприймати і як завдання дитячого садка, а реалізація їх повинна здійснюватися з урахуван­ням віку і можливостей дітей. Розглянемо їх.

1. Засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фак­тів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на при­роду відповідно до її законів.

Стосовно дошкільного віку — це засвоєння системних знань, які відображують основну залежність у природі — залежність організ­мів від умов існування. Рослина може рости і розвиватися тільки тоді, коли є потрібні для цього умови: світло, тепло, волога, по­живний грунт. Слід піклуватися про створення саме таких умов для рослин.

2. Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела ма­теріальних і духовних сил суспільства.

Під час проведення практичної роботи з дошкільникамице за­своєння знань про значення рослин і тварин в житті людини і природи, завдяки чому формуються ціннісні орієнтації. В сучасній-педагогічній науці поняття ціннісні орієнтації співвідносяться з мотиваційними орієнтаціями особистості. Цінність, зазначав С. Л. Рубінштейн, це значимість для людини чогось у світі. Тільки та цінність, яка визначається, здатна виконувати важливу цін­нісну функцію — функцію орієнтира у поведінці людини, отже, ви­значати її ставлення до природи.

3. Оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями і навичками раціонального природокористування, розвиток здатності. оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні рішення щодо його поліпшення, передбачати можливі наслідки своїх дій і не допускати негативних дій на природу в усіх видах громадсько-трудової діяльності.

Уже в дошкільному віці діти оволодівають деякими правилами природокористування; слід охороняти корисні види рослин, тва­рин; не можна брати живих істот з місць їхнього існування; слід дбайливо ставитися до землі, води, повітря, оскільки це середови­ще, де мешкають живі істоти. Дошкільники оцінюють стан своєї ділянки і роблять висновок: на забрудненій ділянці гратися не Можна, її треба спочатку прибрати.

4. Розвиток потреби у спілкуванні з природою, прагнення до пізнання навколишньої природи у єдності з морально-естетичними

переживаннями.

Прагнення до пізнання природи і спілкування з нею розвиває­ться у дошкільників під впливом нової інформації, яка повинна щоденно надходити від дорослих.

5. Активізація діяльності, спрямованої на покращення природ­ного і перетворювального середовища, непримиренність до дій лю­дей, що шкодять йому, пропаганда природоохоронних ідей.

Здавалося б, що можливості дітей у дитячому садку для реалі­зації цього завдання вкрай обмежені, однак діти всіх вікових груп, починаючи з молодшої, самостійно висаджують квіти на ділянці дитячого садка, доглядають за ними, підгодовують узимку птахів, підгортають сніг під дерева, кущі, захищаючи їх від пошкоджень. Під час цільових прогулянок висаджують укорінені живці верб на березі річки, ставка, садять насіння жолудів у лісі. За умови проведення з дітьми змістовної роботи по ознайомленню з приро­дою вони можуть впливати на поведінку своїх батьків щодо став­лення їх до природи.

У проведених В. Г. Грецовою та 3. П. Плохій дослідженнях про­стежується спільна точка зору на те, що екологічне виховання до­шкільників здійснюється під впливом знань та організації прак­тичної діяльності, в якій застосовуються ці знання.

1. Дослідження доводять, що у формуванні ставлення дітей до природи важливе значення мають їхні знання про естетичні вла­стивості об'єктів природи, що зумовлює емоційно-позитивний від­гук у дітей.

2. Важливе значення мають знання, які розкривають зв'язки і залежності в природі, оскільки саме вони становлять ту основу, яка визначає оптимальний вплив людини на природу.

3. Дослідження показали, що для формування позитивного ставлення дошкільників до природи потрібно засвоїти знання про значення неживої природи, рослин, тварин у житті природи і лю­дини. Саме ці знання забезпечують формування ціннісних орієнта­цій, які визначають поведінку дітей по відношенню до природних об'єктів.

Процес засвоєння моральних норм особистістю відбувається у три етапи. Перший етап полягає у тому, що людина має уявлен­ня про моральну норму. Другий — це поєднання знань про те, що потребує моральна норма, із знаннями того, чому її треба викону­вати. Забезпечити виконання моральної норми може лише третій етап засвоєння, коли знання моральної норми перетворюється у переконання. Саме цей етап найбільше пов'язаний з діяльністю. Спілкування дошкільників з різноманітними об'єктами природи під час прогулянок, екскурсій створює реальні можливості для засво­єння знань про правила природокористування і одночасно вико­нання їх. Особлива роль при цьому належить самостійному виро­щуванню рослин і тварин і догляду за ними, оскільки ця діяль­ність формує потребу у спілкуванні з природою, мотиви, почуття, інтереси дітей.

Основними критеріями сформованості дбайливого ставлення до­шкільників до природи можна вважати: стійкий прояв піклування про мешканців кутка природи, ділянки дитячого садка, позитивне ставлення до праці в природі, оволодіння правилами природокори­стування.

Основними умовами екологічного виховання дошкільників мож­на вважати такі:

1. Забезпечення міждисциплінарного підходу у формуванні знань про природу і природокористування.

2. Врахування вікових, пізнавальних можливостей дітей у про­цесі екологічного виховання.

3. Організація діяльності, що сприяє поліпшенню навколишньо­го середовища.

4. Вибір оптимальних форм і методів роботи з дітьми.

5. Приклад вихователя.

6. Спільна робота дитячого садка і сім'ї.

Важлива роль у здійсненні завдань морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою належить вихованню лю­бові до праці в природі, формуванню перших трудових навичок ви­рощування рослин, догляду за тваринами. Видатний педагог Й. Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує. Саме в процесі праці в природі найбільш комплексно здійснюються завдання ознайом­лення з природою, а на цій основі — і гармонійний розвиток осо­бистості.

Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільни­ків. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприят­ливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного вихован­ня, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання ро­зумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.

Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — пер­шоджерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень не­можливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва.

На своєрідність формування у дітей естетичних вражень вка­зував у свій час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослими і вже через них —дітьми. Мож­на зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібно до того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих пта­хів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця дум­ка була підтверджена експериментально. Вона наполягала на то­му, щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного і пізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і по­глиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйнят­тя. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гу­манного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спостереження природи, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослі­дження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти красу пейзажу. Користуючись іншими засобами — поетичним сло­вом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.

Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайом­лення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пей­зажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компанцевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вра­жень від навколишньої природи на твір мистецтва — пейзаж. Чим яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціації викличе художній твір, що й забезпечить його сприйнят­тя і розуміння.

Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня при­рода є джерелом збагачення життя прекрасним. У ніжному пла­фоні відтворюється витончена краса конвалії, купини, у барвистій тканині — краса квітучої луки. Навчаючи дітей відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу—квіти, мете­ликів тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання ство­рювати красу навколо себе.

Велике значення для естетичного виховання має трудова діяль­ність, спрямована на поліпшення навколишнього природного се­редовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отри­мує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно вигля­дають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацюва­ли діти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здавна було помічено, що перебування серед природи зміцнює організм, підвищує працездатність, і лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рослини. Україн­ський ботанік академік М. Г. Холодний називав їх вітамінами по­вітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природі, а не у приміщеннях. Дослідженнями виявлено, що фітонциди сприятливо діють на нер­вову систему, забезпечуючи її активний функціональний стан і запобігаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садків.

Перебування серед природи і дія природних факторів — сонця, повітря, води — стимулюють обмін речовин у дітей, сприяють їх­ньому загартуванню. Під впливом ультрафіолетового проміння в організмі дитини утворюється кальциферол (вітамін Д), що сприяє зміцненню кісток скелета.

Активні рухи дітей під час перебування на природі сприяють їхньому вдосконаленню, координації.

Важливе значення для нормального функціювання нервової си­стеми дитини мають ті сенсорні враження, що вона їх одержує під час спілкування з природою. Лікування красою природи зараз міц­но увійшло у систему оздоровлення людей у санаторіях, пансіона­тах тощо.



Дата добавления: 2022-02-05; просмотров: 336;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.018 сек.