Теоретико-методичні засади методики ознайомлення дітей з природою

1. Методика ознайомлення з природою належить до системи пе­дагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес озна­йомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх під час цієї роботи.

Ознайомлення з природою в дитячому садку спрямоване на формування у дошкільників елементарних понять про навколишню природу на основі єдності і взаємозв'язку елементів, що її скла­дають (нежива і жива природа), вирішення завдань всебічного розвитку особистості. Отже, методика досліджує і розробляє мету і завдання ознайомлення дошкільників з природою відповідно до рівня розвитку суспільства на сучасному етапі і його соціальних замовлень, а також особливостей психічного розвитку дошкільни­ків.

Відповідно до мети методика ознайомлення дошкільників з природою розробляє зміст знань, основні принципи відбору їх і побу­дови програми дитячого садка по ознайомленню з природою, і ра­зом з тим розробляє методи, прийоми, форми організації дітей, які можна найбільш ефективно використати для навчання і розвитку дошкільників через зміст природознавчого матеріалу.

Враховуючи велике значення умов перебування дітей у дитя­чих садках у засвоєнні знань про природу, методика ознайомлен­ня з природою розробляє питання організації матеріальної бази кутків природи та ділянок.

2.Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вва­жає природу важливим фактором всебічного розвитку, а тому про­цес ознайомлення дошкільників з природою спрямовує на здійснен­ня розумового, морального, естетичного і фізичного виховання до­шкільників.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою повинні ви­рішуватися такізавдання розумового виховання:

1. Формування у дітей системи реалістичних уявлень про при­роду і на цій основі перших елементів матеріалістичного світоро­зуміння.

2. Розвиток мислення і мови.

3. Сенсорне виховання.

4. Розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості.

Одним з найважливіших завдань ознайомлення з природою є формування системи реалістичних знань про природу. Знання ві­діграють вирішальну роль у формуванні особистості, її розвитку, ставленні до навколишнього середовища. Тому вирішення цього завдання повинно розглядатися як центральне, від якого залежить реалізація інших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, еко­логічне виховання тощо.

У дошкільному віці, відповідно до програми дитячого садка, у дітей формуються різноманітні знання про природу: явища не­живої природи, рослинний і тваринний світ, працю людей у при­роді. Сучасні дослідження (П.Я. Гальперіна, В.О. Давидова, С.М. Ніколаєвої та ін.) свідчать про те, що найбільший ефект у розвитку дітей досягається під час формування системних знань. Ще К.Д. Ушинський зазна­чав, що розум – це добре організована система знань.

Системні знання — це знання, об'єднані навколо центральної залежності в природі. Такою глобальною залежністю у природі є залежність організмів від умов існування. В багатьох випадках у природі вона виявляється так, що доступна безпосередньому спри­йманню дітей. Пристосованість організмів до певного середовища пов'язана з задоволенням їхніх найважливіших життєвих потреб у повітрі, світлі, воді, поживних речовинах і є їхньою невід'ємною властивістю, потрібною передумовою збереження життя. Для до­шкільників важливо дати загальну картину пристосувань тварини до умов навколишнього середовища, розкрити основні, суттєві і разом з тим яскраво виражені пристосування тварини у зовнішній будові (форма тіла, покрив, характер кінцівок тощо), у способі життя (пересування, живлення, захист тощо).

Оволодіння систематизованими знаннями, як показують дослі­дження, –це встановлення об'єктивних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу, серед яких провідними є причинно-наслідкові зв'язки. Саме встановлення таких зв'язків характе­ризує рівень дитячого мислення.

Психолого-педагогічні дослідження показали, що дошкільники можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елемен­тарних логічних суджень в тому випадку, коли перед ними постав­лене цікаве і зрозуміле завдання і вони можуть спиратися на спо­стереження яскравих проявів залежності або можуть пізнати її в процесі активної практичної діяльності.

Формування систематизованих знань повинно здійснюватися на основі нагромадження конкретних реалістичних знань у про­цесі спостережень у природі, праці, в дослідах, іграх. В усіх до­слідженнях, присвячених питанням узагальнень, підкреслюється залежність успішності узагальнень від обсягу і характеру кон­кретних фактичних знань. Отже, формування систематизованих узагальнених знань вимагає ознайомлення дітей з багатоманітністю природних явищ, нагромадження фонду знань про часткові, зо­внішні якості і зв'язки і залежності, що сприятиме досягненню дітьми відповідного рівня розумового розвитку.

На основі засвоєння дітьми знань здійснюється формування перших елементів світорозуміння. Сучасний етап розвитку суспіль­ства, який характеризується плюралізмом, передбачає, що кожна людина може дотримуватися різних поглядів на навколишній світ, однак матеріалістичне розуміння світу є найбільш науковим, а то­му у процесі ознайомлення дітей з природою слід використовувати можливості для формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння. Діалектико-матеріалістичне світорозуміння перед­бачає розуміння природи такою, якою вона є, без різних сторон­ніх домішок, розглядає її у процесі руху, безперервного розвитку, у взаємозв'язках і залежностях.

Питання формування перших елементів діалектико-матеріалістичного світорозуміння у дошкільників досліджувалося Т.О. Ко­вальчук, П.О. Юсуповою. У процесі ознайомлення з природою є можливості для формування таких елементів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, як матеріальність явищ природи, рух у природі і його прояви у зв'язках і залежностях, багатоманіт­ність і єдність у природі, вплив людини на природу. Вся робота по формуванню у дошкільників перших елементів матеріалістичного розуміння природи повинна ґрунтуватися на розвитку реалістич­них уявлень про доступні для них об'єкти, явища природи, а тому основними методами її здійснення є спостереження, праця, до­сліди.

Завдання вихователя – показувати і пояснювати дітям природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактів під­водило їх до того, що причини всіх явищ у природі лежать у ній самій. Так, поява з-під снігу проліска, виліт гарного метелика кро­пив'янки в теплий березневий день не викличе у дітей неправильної думки про те, що вони «нізвідки взялися», якщо вихователь озна­йомить дітей з тим, що у ранньовесняних квітах поживні речовини ще з літа відкладаються у цибулинках, кореневищах, бульбочках, внаслідок чого вони рано зацвітають. Про те, як готуються до зими і перезимовують комахи, діти дізнаються із спостережень, оглядаю­чи кору дерев, листя, гілки – місця зимівлі комах, їх яєць та ли­чинок. Знання, здобуті дітьми під час спостережень і доповнені розповідями вихователя, допоможуть їм переконатися у природ­ності цих явищ.

Багатий матеріал для формування уявлень про рух у природі дають спостереження за сезонними змінами, в процесі яких на численних фактах діти переконуються у зв'язках і залежностях, що існують між явищами в природі. Наприклад, восени сонце менше зігріває землю, стає прохолодніше, немає умов для розвитку рос­лин, тому листя жовкне, опадає. Зі зникненням квітучих рослин зникають комахи, що живляться ними. Зменшення чисельності ко­мах є причиною відльоту багатьох птахів.

Ознайомлення дітей з об'єктами природи дає змогу показати багатоманітність і єдність у природі. Наприклад, у процесі озна­йомлення з овочевими рослинами діти дізнаються про їхню будову і одночасно про те, що всі рослини відрізняються між собою, окре­мі їхні органи також різко відмінні.

Дошкільників цікавить роль людини у природі, яку вони, як правило, перебільшують. У дослідженні Т.О. Ковальчук старшим дошкільникам пропонувалося відповісти на питання: чи може лю­дина зробити так, щоб на ялинці росли вишні? Вісімдесят процен­тів дітей відповіли, що може. Отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дітям фактах показати перетворюючу си­лу людини (порівняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але одночасно підкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, які треба знати і не порушувати.

Своєрідність роботи з дошкільниками зв'язана з їхньою схиль­ністю до антропоморфізму (перенесення властивих людині рис, особливостей на сили природи, рослини, тварин), що формується під впливом казок, розповідей дорослих, які переносять світ своїх відчуттів, суджень на поведінку тварин. У молодшому дошкільно­му віці цю особливість світосприйняття треба використовувати для виховання гуманних почуттів, співчуття, поступово формуючи у ді­тей реалістичні знання про природні об'єкти, виховуючи розумне ставлення до них.

Рівень сформованості у старших дошкільників перших елемен­тів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, за даними Т. О. Ковальчук, можна визначити за такими критеріями: наявніс­тю у дітей знань про окремі предмети та явища природи (ступінь повноти, точності, наукової вірогідності); умінням бачити взаємо­зв'язки і залежності (насамперед причинно-наслідкового характе­ру) між відомими об'єктами та явищами; умінням висловлювати обґрунтовані й правильні судження з приводу встановленого взає­мозв'язку з використанням раніше набутих знань.

Розвиток мислення і мови в процесі ознайомлення з природою е одним з важливих завдань. Природа є частиною навколишнього світу, з яким дитина щоденно спілкується і взаємодіє. Вона дає багатий матеріал для розвитку мислення і мови. Враховуючи, що в холодну пору року діти проводять на прогулянці не менше 4 год., а в теплу, саме у період розквіту природи, вони майже весь час перебувають на природі, є змога максимально використати при­родне оточення для розвитку мови дошкільників.

Багатство природи, її .різноманітність, діяльність дітей у при­роді створюють умови для розвитку словника дітей. Він поповнює­ться не тільки іменниками-назвами найбільш поширених рослин, тварин, частин їхнього тіла, але й великою кількістю дієслів, що передають різноманітні способи руху (стрибають, повзають, пла­вають і т. ін.). І ТІ е більш цінне те, що в процесі ознайомлення з природою є чудові можливості для введення у словник дітей при­кметників, які надають мові барвистості, образності. Наприклад, лише визначаючи з дітьми стан неба, можна використати такі прикметники: високе, прозоре, голубе, синє, чисте, умите, привітне, низьке, сіре, похмуре, непривітне. Не менше можливостей для вве­дення у словник прикметників під час розглядання з дітьми рос­лин, тварин. Надзвичайно цінним є те, що введення нових слів у словник відбувається в процесі безпосереднього контакту дітей з тими чи іншими об'єктами природи.

Сприятливі можливості у процесі ознайомлення з природою створюються і для вирішення інших завдань розвитку мови: фор­мування розмовної мови, навчання розповіді тощо, адже в процесі спостережень, праці, ігор діти обмінюються думками, спілкуючись між собою. Результати спостережень досить часто оформляються як розповідь про те, що діти бачили цікавого, їх знайомлять з ди­тячою природознавчою літературою.

Проблеми розвитку словника, зв'язної мови в процесі ознайом­лення дошкільників з природою досліджувалися В.І. Коник, Н.Ф. Виноградовою, які довели високу ефективність використання природи для розвитку мови дітей.

У єдності з мовою розвивається мислення дітей. Вони не лише пізнають зовнішні властивості об'єктів природи, але й встановлю­ють найпростіші зв'язки, залежності, причини змін. Треба від­значити, що робота по ознайомленню з природою, як ніякий інший розділ програми дитячого садка, відкриває великі можливості для цього, оскільки в природі ці зв'язки виявляються досить яскраво, наочно і доступні розумінню дітей. Керівна роль вихователя при цьому полягає у тому, щоб на доступних дитячому розумінню фак­тах підвести їх до встановлення зв'язків у природі. Наприклад, формуючи уявлення про роль світла у житті рослин, вихователь демонструє пророщену у підвалі цибулину з блідим, покрученим листям. Пропонує дітям порівняти цю цибулину з цибулиною, ви­рощеною на вікні, і сказати, чого ж не вистачало цій цибулині у підвалі. Створюючи потрібні умови для рослини, діти перекону­ються, що під впливом світла її листя стає зеленим, таким, як у цибулі, яку вирощували на вікні. Щоб закріпити і узагальнити цей зв'язок, вихователь на прогулянці показує дітям дерева, що ростуть близько одне від одного, і запитує, чому гілки з того боку, куди сонце не потрапляє, менші, вони рідкі і листя на них мало. Так поступово у дітей формуються узагальнені уявлення про най­більш важливі залежності у природі.

У процесі ознайомлення з природою здійснюється розвиток ро­зумових операцій – аналізу, порівняння, синтезу, які надзвичайно важливі для розвитку дітей і підготовки їх до школи. Нагрома­дження уявлень дітей про різноманітність тварин, рослин дає змо­гу формувати у них поняття про свійських і диких тварин, культур­ні і дикорослі рослини, овочі і фрукти тощо.

Здійсненню сенсорного виховання, як необхідній умові розумо­вого розвитку дітей, завжди приділялася велика увага у дошкіль­ній педагогіці. Це зумовлено тим, що від якості функціонування аналізаторів залежить якість тих уявлень, які формуються у мозку дитини. Прийнята нашою дошкільною педагогікою концепція здійс­нення сенсорного виховання на основі широкого ознайомлення ді­тей з навколишнім середовищем (на відміну від штучної системи сенсорного виховання М. Монтессорі) зумовлює велику роль при­роди у вихованні. Багатство барв, кольорів, запахів, звуків у при­роді створює необмежений простір для сенсорного виховання ді­тей. Навчаючи дітей визначати кольори квіток, відтінки зелені, колір неба, вихователь сприяє розвиткові зорового аналізатора, формує уявлення про кольори, їхнє гармонійне поєднання.

Під час ознайомлення з природою є велика змога для розвитку дотикового аналізатора. Розрізняння і порівняння гладенької і зморшкуватої горошини, м'якого молодого листка і цупкішого старого, гладенького листка бегонії завжди квітучої і покритого волосинками листка бегонії рекс сприяють розвиткові здатності більш точно розрізняти предмети на дотик.

Спостереження у природі цінні для розвитку у дітей уміння розрізняти форму, величину, напрямки. Розглядаючи кімнатні рос­лини, вихователь зазначає, що у пеларгонії зональної листя кругле, по краях вирізане маленькими півкругами, у клівії листя довге, вузьке, на кінці загострене. Збираючи з малюками восени листоч­ки, вихователь пропонує знайти великі і маленькі. Виділення ха­рактерних ознак в умовах варіювання типової форми, сприяє роз­виткові обстежувальних дій, кращому засвоєнню суспільне вироб­лених еталонів.

Природа багата звуками, запахами. Навчаючи дітей прислуха­тися до шуму вітру, дзижчання бджоли, співу птахів, вдихати аро­мат квітучих квітів, своєрідні пахощі овочевих рослин, вихователь наповнює дітей чуттєвими образами, розвиває слухову увагу, на­вчає розрізняти звуки, запахи.

У дослідженні Є. І. Корзакової влучно вказується на те, що тільки в процесі спілкування з природою можна сформувати уявлення про деякі властивості об'єктів, виконати обстежувальні дії, наприклад визначення стану ґрунту.

Важливим завданням розумового виховання в процесі озна­йомлення з природою є розвиток пізнавальних інтересів і спосте­режливості.

Сучасний етап розвитку нашого суспільства висуває досить ви­сокі вимоги до творчого потенціалу особистості. А така особистість характеризується високим рівнем розвитку пізнавальних інтересів. Психологічні дослідження свідчать про винятково важливе значен­ня розвитку пізнавальних інтересів у підготовці дітей до школи. Пізнавальні інтереси розглядаються ними як важливий і гуман­ний мотив навчальної діяльності: дитина повинна навчатися тому, що їй цікаво дізнаватися про різноманітні явища природи і су­спільного життя, а не тому, що цього вимагають дорослі. Дослі­дження Л.С. Славіної, Н.Г. Морозової та інших доводять, що основна причина неуспішності дітей у перших класах школи – не­достатній розвиток пізнавальних інтересів. З проблеми розвитку пізнавальних інтересів у процесі ознайомлення дошкільників з при­родою проведено ряд досліджень.

Дослідники виходили з того, що пізнавальні інтереси форму­ються на основі вродженого рефлексу «що таке?», який у дітей виявляється не однаковою мірою. Якщо цілеспрямовано не розви­вати пізнавальний інтерес, то він згасає. Звідси особливо великого значення набуває його розвиток у ранньому віці. Без цього немож­ливо повністю використати потенційні можливості дітей дошкіль­ного віку.

Дослідження доводять, що рушійною силою у розвитку пізна­вальних інтересів у дітей є знання. Чим більше дитина знає, тим більше вона хоче знати. Важливе значення має новизна знань. Якщо це не враховується, пізнавальні потреби згасають, діти втра­чають інтерес до знань, а педагогу доводиться користуватися на заняттях штучними прийомами активізації пізнавальної діяль­ності.

Особливе значення у розвитку пізнавальних інтересів, як пока­зали дослідження, мають такі знання, які розкривають зв'язки і за­лежності між природними об'єктами, доступні безпосередньому сприйманню дітей. І нарешті важлива роль відводиться пошуковій діяльності дошкільників, у процесі якої через безпосереднє сприймання надзвичайно переконливо діти пізнають зв'язки і залеж­ності у природі.

Слід відмітити, що інтерес дослідників до проблеми розвитку пізнавальних інтересів саме у процесі ознайомлення дошкільників з природою не є випадковим. Природа надає для цього необмежені можливості. Різноманітність видів рослин, тварин, зміни в проце­сі їхнього росту і розвитку, пристосування до умов середовища — ось те, що може щоденно забезпечувати надходження нової інфор­мації, сприяти формуванню пізнавальної активності дітей.

Одним із завдань розумового виховання в процесі ознайомлен­ня з природою є розвиток у дітей спостережливості — сукупності особистих якостей і здібностей людини, які, з одного боку, перед­бачають уміння бачити предмети і явища в усьому багатстві їхніх характерних ознак, а з другого — виділяти суттєві ознаки і зв'яз­ки, правильно розпізнавати типові риси у явищах, швидко орієнту­ватися в ситуації. Ця якість важлива для всіх етапів розвитку осо­бистості.

Дослідження питань розвитку спостережень у дошкільному ві­ці були проведені Г. К. Матвєєвою, ГІ. Г. Саморуковою, Г. І. Васи­льєвою, Н. І. Вєтровою. Автори досліджень зазначають, що спо­стережливість, як якість особистості, не формується спонтанно. Потрібна цілеспрямована і систематична робота з формування у дітей діяльності спостереження і спостережливості. Вихователі» потрібно володіти арсеналом прийомів, які забезпечують резуль­тативність цієї роботи. Забезпечуючи живий контакт з природою, спостереження сприяють формуванню реалістичних уявлень, роз­виткові мови, мислення, сенсорних процесів, допитливості, доброму ставленню до природних об'єктів, що позитивно впливає на загаль­ний розвиток дітей.