Природоохоронно-ландшафтознавчі дослідження

Існує декілька напрямів природоохоронно-ландшафтознавчих до-
сліджень. Першій з них полягає в оцінці ландшафтних комплексів з то-
чки зору їх виділення як можливих природоохоронних територій.
Останні покликані зберігати від зникнення представників рослинності і
тваринного світу, унікальні чи просто рідкі геологічні, геоморфологічні
і водні об'єкти, або ландшафти в цілому і є своєрідними еталонами
природного ландшафту. Більш докладно про ландшафтознавчі дослі-
дження для виділення природоохоронних територій можна прочитати в
роботах [30; 290].

Другим з напрямів природоохоронно-ландшафтознавчих дослі-
джень є виявлення гострих природоохоронних проблем та їх сполучень
- екологічних ситуацій.

Гострими природоохоронними проблемами називають нега-
тивні зміни природних умов, які викликані господарською діяльніс-
тю людини і супроводжуються погіршенням умов життя та здо-
ров'я населення та ущербом для господарства.

їх виявлення, оцінка і прогноз розвитку передбачають аналіз по-
рушенності середовищноутворюючих і ресурсовідтворюючих функцій
ландшафтних комплексів, які складають конкретну територію.

У якості природоохоронних проблем виділяють: порушення земель
і режиму поверхневих і підземних вод міським будівництвом; пору-
шення земель і виснаження надр гірничодобувною промисловістю; еро-
зію і дефляцію земель внаслідок їх розорювання і осушення; вторинне
засолення і підтоплення земель внаслідок їх зрошення та скиду побуто-
вих вод; забруднення грунтів пестицидами і надлишками мінеральних
добрів; забруднення атмосферного повітря промисловими підприємст-
вами і автотранспортом; виснаження і забруднення поверхневих і під-
земних вод промисловими, побутовими і сільськогосподарськими під-
приємствами; збіднення і деградація лісової і лучної рослинності вна-
слідок вирубання, витоптування, збору ягід, грибів, декоративних і лі-
карських рослин тощо.

Ранжирування природоохоронних проблем по значимості прова-
диться у відповідності з найбільш потужними видами впливу і характе-
ром їх наслідків. Так, на Уралі, на думку Б.І.Кочурова з співавторами
[162], головним видом впливу є обробляюча промисловість, за нею слі-
дує урбанізація території і гірничодобувна промисловість, їх головними
наслідками є забруднення атмосфери, виснаження і забруднення вод,
126

порушення земель. Міра гостроти кожної природоохоронної проблеми
встановлюється за певними критеріями. Наприклад, ступень забруд-
нення атмосферного повітря і води визначається по відношенню до
ГДК - гранично допустимої концентрації. Деякі інші критерії можна
знайти в роботах [142-143; 307].

Для оцінки.гостроти екологічної ситуації, яка складається в регіо-
нах внаслідок сумісного прояву різних природоохоронних проблем,
використовується сумарний індекс, який отримується шляхом суму-
вання питомої ваги показників окремих природоохоронних проблем
[70]. Його визначення основане на припущенні можливості сумування
питомої ваги різнорідних показників, якщо їх значення виражені у від-
носних (умовних) одиницях, що не мають фізичного виразу. За ступе-
нем гостроти екологічні ситуації поділяють на гострі (катастрофічні і
критичні) і негострі (конфліктні, напружені, задовільні) [162].

Джерелом інформації для виявлення і оцінки природоохоронних
проблем є щорічні республіканські і обласні статистичні збірники охо-
рони оточуючого середовища, а також статистичні збірники Держком-
гідромету з показниками якості поверхневих вод суходолу, які містять
дані про: 1) обсяг та інгредієнтний склад викидів шкідливих речовин в
атмосферу; 2) обсяг забруднених стічних вод, що скидаються промис-
ловими, сільськогосподарськими і побутовими об'єктами у водойми і
водотоки; 3) якість поверхневих і підземних вод суходолу (по пунктах
контролю); 4) кількість мінеральних добрів і пестицидів, внесених під
сільськогосподарські культури; 5) площі земель з різною щільністю
забруднення радіонуклідами; 6) площі розораних, порушених і підтоп-
лених земель та ін.

Статистичні дані про вплив господарської діяльності людини на
природне середовище збираються і узагальнюються державними служ-
бами по адміністративних територіальних одиницях (районах і облас-
тях). Тому при виявленні і оцінці природоохоронних проблем вони по-
винні "накладатися" на природну, краще за все ландшафтну, основу.
Ландшафтна карта відображає генетичне обумовлені межі природних
єдностей - ландшафтних комплексів, які характеризуються схожістю
природоохоронних проблем при умові схожості їх властивостей, оскі-
льки єдність природних умов всередині комплексу обумовлює однако-
вість прояву природоохоронних проблем в його межах. І навпаки: різні
за властивостями ландшафтні комплекси схильні до виникнення і роз-
витку різних природоохоронних проблем.

Ще більше значення набуває ландшафтна карта для прогнозу про-
яву гострих екологічних ситуацій, оскільки він потребує не тільки ана-

лізу впливу господарської діяльності на ландшафтні комплекси, а і оці-
нки потенціальної стійкості ландшафтних комплексів до антропогенно-
го впливу. При цьому ландшафтна карта дозволяє виявити:

1) ділянки, що мають різну стійкість до певних антропогенних на-
вантажень. Так, наприклад, ландшафти моренних рівнин Смоленсько-
Московської височини здатні витримувати більш високі пасовищні і
рекреаційні навантаження, ніж ландшафти піщаних зандрових рівнин
Мещерської низовини;

2) можливості самоочищення ландшафтних комплексів від забруд-
нюючих речовин. Так, наприклад, в ландшафтах Мещерської і Верх-
ньоволзької низовин відбувається винос забруднюючих речовин із
ландшафтів моренно-воднольодовикових рівнин, які займають найвище
положення в рельєфі, в ландшафти зандрових, озерних і алювіальних
рівнин, які займають біль низьке гіпсометричне положення;

3) ділянки, які більш здатні до самоочищення і, навпаки, ділянки,
на яких будуть накопичуватися техногенні забруднювачі. Так, напри-
клад, більш здатні до самоочищення ландшафти, які займають найвище
положення в рельєфі і складені водопроникними породами; і навпаки,
накопичення забруднень йде в тих ландшафтних комплексах, які за-
ймають найбільш низьке положення і мають водотривкі прошарки в
грунтах і грунтоутворюючих породах [8].

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади ви-
явлення і оцінки природоохоронних проблем і гострих екологічних си-
туацій можна прочитати в роботах [8; 12-13; 70; 72; 111; 140; 156; 160-
162; 188-189; 212; 225; 269].

Третій напрям природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень -
розробка ТерКСОПів - був висвітлений у шостому питанні теми.

Четвертий напрям природоохоронно-ландшафтознавчих дослі-
джень — екологічний ландшафтознавчий моніторинг.

Екологічний ландшафтознавчий моніторинг - це система-
тичні спостереження за екологічним станом ландшафтних ком-
плексів з метою контролю негативних змін природного середови-
ща внаслідок антропогенного впливу і оперативної розробки відпо-
відної екологічної політики.

Ландшафтознавчий екологічний моніторинг передбачає: слідку-
вання за екологічним станом ландшафтних комплексів з використанням
геохімічних, геофізичних і аерокосмічних методів і системи показни-
ків-індикаторів; побудову реперної сітки пунктів спостережень на ос-

нові загальнонаукової ландшафтної карти; супроводження спостере-
жень оперативними ландшафтно-моніторинговими картами; збір, збе-
реження і обробку фактичних даних з використанням методів порів-
няння, математичного аналізу, моделювання і комп'ютерних техноло-
гій. Більш докладно про екологічний ландшафтознавчий моніторинг
можна прочитати в роботах [188-190; 213; 225; 342].

П'ятим напрямом природоохоронно-ландшафтознавчих дослі-
джень є екологічна ландшафтознавча експертиза.

Екологічна ландшафтознавча експертиза являє собою оцінку
можливих змін ландшафтних комплексів внаслідок впливу госпо-
дарських об'єктів, що проектуються, та його негативних наслід-
ків для природи, населення і господарства.

Від неї в значній мірі залежить загальний висновок про прийнят-
ність або неприйнятність споруд, що проектуються. Негативні зміни,
викликані впливом господарського об'єкту, мають комплексний харак-
тер, тобто стосуються всього комплексу природних умов території.
Значення ландшафтознавчого підходу в геоекологічній експертизі по-
лягає в тому, що він дозволяє аналізувати можливі зміни не тільки
окремих природних компонентів, але і їх генетичне обумовлених поєд-
нань - ландшафтних комплексів. Більш докладно про зміст і конкретні
приклади геоекологічних експертиз на ландшафтній основі можна про-
читати в роботах [52; 211; 260].

З усіма попередніми безпосередньо зв'язаний шостий напрям при-
родоохоронно-ландшафтознавчих досліджень - нормування антропо-
генних навантажень.

Нормування антропогенних навантажень - це розробка еко-
логічно допустимих ("природоохоронних ") норм різного роду нава-
нтажень на ландшафтні комплекси.

Головний принцип розробки геоекологічних норм - врахування по-
тенціальної стійкості різнорідних за рангом і якостями ландшафтних
комплексів до антропогенного впливу. Більш докладно про зміст цього
напряму можна дізнатися з робіт [4; 136; 207].