Агроландшафтознавчі дослідження

Мета агроландшафтознавчих досліджень— виявлення ступе-
ня сприятливості ландшафтних умов для ведення сільського госпо-
дарства.

Сприятливість визначається самими різнорідними природними
якостями території. До найбільш важливих відносяться показники клі-
мату, рельєфу, грунтів і грунтоутворюючих порід. Клімат (тепло- і во-
логозабезпеченість) обумовлює види сільськогосподарських культур,
терміни їх визрівання і вимоги до селекції, терміни готовності фунтів
до машинної обробки і сівби і т. д. Рельєф визначає контурність полів
(конфігурацію і порізаність полів перешкодами - ярами, балками, ло-
щинами, западинами), яка впливає на різноманітність культур, що ви-
рощуються, співвідношення різних сільськогосподарських угідь, виро-
бність сільськогосподарських машин і витрати пального. Важливими
показниками рельєфу є також експозиція і крутизна схилів. Перший з
Них, разом з кліматом, визначає тепло- і вологозабезпеченість полів і
впливає на вибір культур, що вирощуються, та їх врожайність; другий
визначає можливості використання сільськогосподарських машин.

Грунти і грунтоутворюючі породи, володіючи різною мірою родючості,
також впливають на вибір культур та їх врожайність.

Просторова диференціація цих показників визначається просторо-
вою диференціацією ландшафтів і морфологічних одиниць, що їх скла-
дають. Кожному географічному ландшафту властива власна структура
земельних угідь, яка відповідає його будові і потребує якісно відмінної
структури землеробства. Поняття про "типи земель", яке використову-
ється в сільському господарстві, - це не що інше, як ПТК локального
рівня, переважно урочища і підурочища. Ландшафтна зйомка дає їх ха-
рактеристику по відношенню до грунтів, форм рельєфу, материнських
порід, водного режиму, особливостей місцевого клімату і мікроклімату,
а для природних кормових угідь - ще і характеристику рослинного по-
криву. Тому саме ландшафтознавчий підхід до агровиробничої оцінки
природних умов вважається найбільш оптимальним, а ландшафтна
зйомка є найкращою основою для комплексної якісної оцінки земель.

Сільськогосподарська оцінка ландшафтів включає також визначен-
ня факторів, які лімітують сільськогосподарське виробництво, і оцінку
стійкості ландшафтів до антропогенного навантаження для розробки
відповідних захисних заходів. До факторів, що лімітують сільськогос-
подарське виробництво, відносяться низька родючість, висока кислот-
ність, еродованість, перезволоженість або солоність грунтів. Під стійкі-
стю розуміється властивість ПТК зберігати значення власних якісних і
кількісних параметрів в певних межах під впливом зовнішніх природ-
них, а головне антропогенних чинників. Стійкість ландшафтів оціню-
ється за наступною шкалою: дуже стійки; стійки; практично стійки;
відносно стійки; мало стійки; нестійкі; надто нестійкі. Вона розрахову-
ється за певною методикою шляхом кількісного і якісного оцінювання
природних властивостей окремих компонентів ландшафтів з точки зору
їх стійкості по відношенню до певного чинника впливу. Ступінь сприя-
тливості оцінюється за певною шкалою, наприклад: 1) найбільш сприя-
тливі; 2) сприятливі; 3) середньосприятливі; 4) малосприятливі; 5) не-
сприятливі. Підставою для визначення ступеню сприятливості є визна-
чення відповідності природних умов вимогам, які пред'являють до них
певні культурні рослини або тварини.

Логічним завершенням агровиробничої оцінки ландшафтів є роз-
робка рекомендацій по оптимізації сільськогосподарського викорис-
тання земельних ресурсів у формі пропозицій щодо: зміни структури
землекористування; перерозподілу земель між користувачами; залe-'
чення у сільськогосподарський оборот нових земель, що являють со-

бою потенційний фонд для освоєння; покращення якісного стану земе-
льних угідь шляхом меліорацій; охорони земель.

Важливим напрямом агроландшафтних досліджень є використання
ландшафтної карти в землевпорядному проектуванні. В схемах і проек-
тах землевпорядкування вирішуються питання найбільш раціонального
використання земель шляхом обгрунтованого розміщення сільськогос-
подарських угідь, розробки заходів щодо меліорації і рекультивації зе-
мель, захисту грунтів від ерозії [299]. Всі ці питання раніше вирішува-
лись на підставі матеріалів ґрунтових досліджень з залученням даних
про рельєф. Використання матеріалів ландшафтознавчих досліджень
для їх вирішення показало високу ефективність застосування ландшаф-
тної карти, особливо у якості планувальної основи при організації кон-
турно-меліоративной системи землеробства. Вона відображає територі-
альне сполучення всіх взаємозв'язаних компонентів природи, що є фак-
торами ерозії і визначають її інтенсивність і поширення, маючи різну
значимість в межах різних ландшафтних комплексів. При використанні
у якості планувальної основи інших матеріалів значно ускладнюється
завдання узагальнення численних даних про ерозію. Наприклад, у Мо-
лдові було розроблено понад ЗО карт і картограм по кожному з факто-
рів, проте спроби отримати інтегральну оцінку ерозійної небезпечності
земель методом накладання одних карт на інші не вдалися [119]. Пере-
ваги матеріалів ландшафтознавчих досліджень у порівнянні з іншими
матеріалами, які залучаються для організації контурно-меліоративної
системи землеробства, переконливо відображені в роботі С.Р.Кияка і
С.В.Міхелі [150].

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади аг-
роландшафтознавчих досліджень можна дізнатися з робіт [39; 42; 48;
103; 131-132; 148-150; 200; 227; 231; 242-244; 261-262; 277-278; 295;
321-332].