Екологічне ландшафтознавство

Екологія спочатку формувалась як суто біологічна наука, що ви-
вчає взаємовідношення організмів (рослин і тварин) і середовища (з
грецьк. oikos - будинок, місце). Термін '"екологія" був введений в науку
у 1866 році Е. Геккелем і з того часу екологія розвивалась переважно як
наука про місцепроживання.

В наш час поняття екології значно розширилося. Екологічними ста-
ли називати всі проблеми, які мають відношення до змін природи, умов
місцепроживання людини, збереження навколишнього середовища,
раціонального використання природних умов і ресурсів. Термін "еколо-
гія" витіснив громіздке словосполучення "раціональне використання та
охорона природи". Проте М.Д.Гродзинський [76] має рацію, коли вка-
зує на обов'язкову умову екологічного підходу при будь-якому його
розумінні - біоцентризм, який передбачає розгляд впливу господарсь-
кої діяльності на будь-який із природних компонентів лише з точки зо-
ру негативних наслідків його зміни на людину або інші живі істоти.

Застосування екологічного підходу у ландшафтознавстві полягає,
на думку М.Д.Гродзинського, у використанні можливостей інтеграції
двох підходів - ландшафтного та екологічного в один - ландшафтно-
екологічний. Доцільність такої інтеграції полягає в тому, що у екології і
ландшафтознавства є багато взаємодоповнюючих концепцій, теоретич-
них положень і методів, із синтезом яких пов'язане формування теоре-
тичного базису "ландшафтної екології". Саме так пропонує називати
екологічне ландшафтознавство М.Д.Гродзинський виходячи із того, що
цей термін, на відміну від інших (наприклад, терміну "геоекологія"),
набув більшого вжитку і зафіксований у назвах міжнародної наукової
асоціації і регулярних конференцій. Використання екологічного підхо-
ду дозволило М.Д.Гродзинському визначити нові підходи до розуміння
просторової структури і соціально-економічних функцій геосистем,
оцінки стійкості геосистем до антропогенного впливу, ландшафтно-
екологічного прогнозування і нормування антропогенних навантажень.

Таким чином, під екологічним ландшафтознавствомрозумі-
ють застосування у ландшафтознавстві теоретичних положень і
методів екологічного підходу для дослідження проблем негативних
для живих істот наслідків господарської діяльності людини.

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади еко-
логічно-ландшафтознавчих досліджень можна дізнатись з робіт [41; 76;
161; 171; 179; 188-189; 212; 220; 339].

7.8. Космічне ландшафтознавство

Космічне ландшафтознавство - це дослідження ландшафтних
компчексів із Космосу. Основними методами космічних досліджень
ландшафтних комплексів є : 1) візуальний; 2) фотографічний; 3) телеві-
зійний; 4) спектрометричний; 5) мікрохвильовий. Найпоширенішим є
фотографічний. Масштаби космічних знімків та їхня роздільна здат-
ність змінюються в залежності від висоти польоту і поставленої мети.
Знімки можуть бути о тримані в різних зонах спектру, зокрема спектро-
зональні, тобто кольорові. Використання телевізійних зображень до-
зволяє миттєво передавати фотозображення із Космосу (мал. 19).

Космічні спостереження, що проводяться за єдиним планом, дозво-
ляють оглядати одночасно площі до 100 млн. км², робити спостережен-
ня на протязі секунди і розтягувати їх на декілька років, бачити Землю
в різних спектральних інтервалах, отримувати про неї інформацію без-
перервно і автоматично обробляти її.

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади ро-
біт з космічного ландшафтознавства можна прочитати в роботах [223;
225; 281].