Геофізика ландшафтів

Геофізика ландшафтів - це наука, що вивчає фізичні процеси
функціонування, які протікають в ПТК, а саме радіаційний, тепло-
вий, водний і речовинний обміни. Основним методом вивчення фізи-
чних процесів в ПТК є метод балансів.

Метод балансів полягає у визначенні різниці між кількістю енергії
і речовини, які надходять в ПТК і виходять з нього по різних каналах.
Цей метод дозволяє розглядати потоки енергії і речовини, говорячи мо-
вою кібернетики, на "вході" у геосистему і на "виході" з неї, внутрішні
перетворення і взаємозв'язок процесів в ландшафті. Так, при вивченні
зміни снігового покриву в межах ПТК визначаються кількісно всі про-
цеси трансформації снігового покриву: випадання, перевіювання, та-
нення і т.д. Склавши баланс цих процесів, дізнаються про їх спряму-
вання (йде накопичення або збиток), структуру статей (внаслідок чого
відбулись зміни), співвідношення між статтями (що впливає сильніше і
що слабкіше). Метод балансів дозволяє вивчати добові і річні цикли
динаміки ПТК, аналізувати розподіл потоків речовини і енергії по різ-
них каналах. Баланс полегшує пошуки шляхів впливу на процеси і ме-
тодів зміни їх у потрібному напрямі. Маючи перед собою розклад ста-
тей балансу, легко бачити, на які з них можна і потрібно впливати.

Дослідження балансу відбувається в такому порядку: 1) відповідно
до рівняння балансу складається список статей приходу і витрат - фак-
торів розподілу і перетворення речовини і енергії; 2) кількісно вимірю-
ється кожний фактор; 3) розраховується привхідна і розхідна частини
балансу; 4) з'ясовуються направленість процесу (йде накопичення або
витрата речовини чи енергії); 5) встановлюється співвідношення між
статтями і сила впливу різних факторів на хід процесу. Виділяють чо-
тири основні баланси ПТК: радіаційний, тепловий, водний і речовин-
ний. Рівняння для їх розрахунку наведені в роботі [109].

Метод балансів використовує для вивчення функціонування ПТК і
Н.Л.Беручашвілі [19]. Але процеси обміну і трансформації речовини і
енергії в ПТК він вивчає відповідно до певних станів природних ком-
понентів, які складають ПТК, та типізації цих станів по відношенню до
різних пір року. Н.Л.Беручашвілі називає стани ПТК стексами, під

якими він розуміє "певні добові стани структури і функціонування
природних комплексів, які зв'язані із сезонними та погодними умова-
ми". Усі стекси Н.Л.Беручашвілі класифікує за термічними умовами,
умовами зволоження і умовами функціонування.

За термічними умовами стекси поділяються на 6 градацій: 1) моро-
зні (кріотермальні) - стани від'ємних температур; 2) дуже прохолодні
(нанотермальні) - стани низьких додаткових температур (0-5 ); 3) про-
холодні (мікротермальні) - стани відносно низьких додаткових темпе-
ратур повітря (5-10°); 4) помірно-теплі (мезотермальні) - стани серед-
ніх температур повітря (10-15°); 5) теплі (макротермальні) - стани ви-
соких температур повітря (15-20°); 6) жаркі (мегатермальні) - стани
дуже високих температур повітря (понад 20°).

За умовами зволоження розрізняють 4 градації стексів: 1) екстра-
гумідні - стани з одним або декількома геогоризонтами з переважанням
гідромас над іншими геомасами (аеромасами, фітомасами, зоомасами,
мортмасами, педомасами, літомасами); 2) гумідні - стани із середнім
або підвищеним вмістом гідромас (води) в усіх геогоризонтах; 3) семіа-
рідні - стани з одним або декількома геогоризонтами з недостатньою
кількістю вологи; 4) арідні - стани з повним дефіцитом вологи в усьому
вертикальному профілі.

За умовами функціонування виділяють нівальні (при випаданні сні-
гу), плювіальні (при випаданні дощу), пірогенні (при пожежах), еолові
(при переміщенні матеріалу вітром), гравігенні (при обвалах, осипах,
зсувах і т. ін.) та інші стекси.

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади
геофізичних досліджень ландшафтів можна дізнатись з робіт [18-22; 71;
106-109; 123; 346].