Дорожньо-транспортні пригоди, їх облік і аналіз. Поняття про дорожньо-транспортну пригоду. Класифікація, види та причини ДТП. Аналіз стану аварійності.

Дорожньо-транспортний травматизм є складовою частиною загальних утрат нашого суспільства. Виникнувши на початку XX століття у вигляді поодиноких випадків, дорожньо-транспортні пригоди на вулицях і дорогах за історично короткий проміжок часу стали основною причиною поранень, інвалідності та загибелі колосальної кількості людей, а отже - предметом заклопотаності людства. Зайнявши перше місце у світі за кількістю загиблих і друге за кількістю травмованих осіб, дорожньо-транспортний травматизм став серйозною соціально-економічною і медичною проблемою для більшості розвинутих країн світу. Його характеризують як «ворога № 1» або «вбивцю № 1» у зв’язку з високою смертністю та великою інвалідністю постраждалих у результаті отриманих важких, у тому числі множинних і сполучених, травм.

Дорожньо-транспортний травматизм, будучи одним із наймасовіших, наносить суспільству величезні соціально-економічні втрати, і, разом з цим, продовжує залишатися відносно мало вивченим видом невиробничих утрат суспільства. Серед постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах три чверті складають чоловіки, більшість з яких є особами працездатного віку, зайнятими у сфері виробництва. Так, середній вік загиблих у дорожньо-транспортних пригодах в Україні складає 34 роки. Отже, дорожньо-транспортний травматизм наносить істотний збиток продуктивним силам суспільства. Майже половина загиблих і травмованих - це особи у віці від 20 до 40 років, загибель яких накладає певний відбиток на відтворення населення у країні, що має особливе соціальне значення.

В умовах прискорених темпів автомобілізації особливо гостро постає проблема забезпечення безпеки дорожнього руху, вирішення якої спрямоване, в першу чергу, на збереження життя та здоров’я людей. Тим більше, що з 1989 року в Україні відбувається систематичне падіння народжуваності, викликане, насамперед, зубожінням переважної більшості населення (числа померлих компенсуються числами народжених тільки на 52,6%).

Порівняльний аналіз відносних показників аварійності в Україні та інших країнах світу показав, що Україні не вдалося вийти на рівень безпеки дорожнього руху, що відповідає міжнародним аналогам. У нас один із найвищих рівнів ризику загибелі населення в ДТП, транспортні засоби в 1,4-2 рази небезпечніше, ніж в Угорщині, Болгарії, Польщі, у 4 - 5 разів, — ніж у Франції, Канаді, Австрії, Німеччи­ні, США та у 4 - 7 разів, ніж у Данії, Швеції, Фінляндії. Щоб набли­зитися до рівня безпеки дорожнього руху в країнах розвиненої автомобілізації, нам необхідно домогтися в найближчі роки зниження ризику загибелі людей у ДТП до 14 - 15 загиблих на 100 тис. жителів.

На сьогодні в Україні нараховується понад 9 млн. транспортних засобів. В останні роки щорічний приріст автопарку дещо стабілізувався. На цей час на 1000 громадян України припадає більше 200 автомобілів, і як показує досвід економічно-розвинутих країн, Україна вступила в стадію “вибухового зростання”, яке буде продовжуватися до досягнення насиченості порядку 300 - 400 автомобілів на 1000 осіб.

Постійно збільшується частка автотранспортних засобів, які знаходяться у власності фізичних осіб. Саме вони визначають стан аварійності в країні. На відміну від автотранспортних підприємств, вони, як правило, не мають необхідної виробничо-технічної бази, яка б дозволяла забезпечити необхідний технічний стан автомобілів перед виїздом, відсутній відповідний медичний контроль стану водія, щоденний технічний огляд транспортного засобу перед виїздом на лінію тощо.

Не сприяє підвищенню рівня безпеки формальний контроль за пасажирськими перевезеннями. Адміністративні санкції зведені тільки до штрафів. Мало використовується такий дієвий засіб як припинення ліцензій або їх анулювання.

Разом з тим, завдяки реалізації комплексу організаційних і практичних заходів вдалося досягти певних позитивних результатів у запобіганні дорожньо-транспортному травматизму.

За останні десять років в Україні зареєстровано 403,1 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 68,7 тис. і одержали поранення різного ступеня тяжкості майже 436,3 тис. осіб. Минуле десятиріччя характеризується зменшенням аварійності на автомобільному транспорті. За цей період кількість пригод зменшилась в цілому по країні на 30,7%.