Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

Продовження табл. 9.1

Таким чином, основна задача управлінського обліку - служити інформаційною опорою для прийняття управлінських рішень.

Класифікація систем управлінського обліку наступна:

1. За оперативністю витрат (оперативність витрат - один із критеріїв дієвості системи, орієнтованої на збільшення ефективності)системи управлінського обліку розподіляють на:

- систему фактичних (минулих) витрат. Вона полягає у формуванні інформації для розрахунку собівартості і прибутку, визначення фактичної собівартості і доходу від реалізації одиниці готової продукції конкретного найменування;

- систему обліку стандартних витрат. Вона включає розробку стандартів на витрати по придбанню і використанню матеріалів і основних фондів, на витрати праці, накладних витрат, складання калькуляцій собівартості по нормативних витратах і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від нормативів і кошторисів. У світовій практиці така система називається “стандарт-кост”. Вона орієнтована на оперативність контролю за ходом формування собівартості і (у разі потреби) регулювання процесу цього формування.

2. За повнотою включення витрат у собівартість виділяють:

- систему обліку повних витрат. Варіант обліку повних витрат представлений традиційним обліком витрат на виробництво і калькулювання собівартості. Основою групування витрат є їх розподіл на прямі (що відносяться безпосередньо на об’єкт калькулювання) і непрямі (що розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно будь-якій базі);

- систему обліку часткових витрат. Під варіантом на основі часткових витрат розуміється такий підхід, коли здійснюється підбор окремих елементів витрат, що мають прямий характер і прямо включаються в собівартість окремих видів продукції. При цій системі витрати залежать від обсягів виробництва, і тому їх називають перемінними. Калькуляція часткових витрат містить у собі тільки виробничі витрати, пов’язані з випуском калькулюємого продукту. Частина витрат, що мають непрямий характер, відносяться до всієї продукції. Такого роду витрати відшкодовуються з загальної суми виручки. Відмінною рисою методу обліку часткових витрат є розмежування витрат на ті, що включаються в собівартість і ті, що відшкодовуються з виручки від реалізації продукції. У закордонній практиці цей варіант обліку називається “директ-кост”.

Дамо коротку характеристику існуючих систем управлінського обліку:

1. Облік за повною собівартістю. Облік по повній собівартості часто називають ще обліком поглинених витрат, тому що всі накладні витрати (непрямі або постійні витрати) підприємства розподіляються між виробленими виробами (поглинаються) за допомогою деякої заздалегідь визначеної бази.

Один з методів розподілу накладних витрат – розподіляти їх пропорційно прямим витратам. Для цього використовують коефіцієнт поглинання, що показує пропорцію розподілу витрат щодо обраної бази. Точність його розрахунку визначається точністю прогнозу витрат. Якщо прогноз зроблений неправильно, то і коефіцієнт поглинання буде оцінений невірно.

Часто як базу для включення накладних витрат у собівартість продукції використовують прогнозовані витрати на заробітну плату виробничих робітників, прогнозовані витрати на матеріали, прогнозовані сумарні прямі витрати.

В табл. 9.2 представлені переваги і недоліки обліку за повною собівартістю.

Таблиця 9.2