Спп – ставка податку на прибуток.

Наступним прямим податком є податок на землю. Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України, що набрав сили 1 січня 2002 року. Основним законодавчим актом, що регулює порядок земельного оподатковування, позначає розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрямки використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників за правильністю обчислення і виплати земельного податку є Закон України «Про плату за землю» від 13.03.1992р. № 2535 – ХІІ в редакції Закону України від 19.09.1996р. № 378/96-ВР.

Плата за землю – це податковий платіж, що стягується з власника землі або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини земельної ділянки, граничної оцінної ставки і призначення землі.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів і інвесторів – учасники угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються в громадян і юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки знаходяться, земельний податок виплачується орендодавцями. Орендар при цьому виплачує орендодавцеві орендну плату, що фактично компенсує оплату земельного податку.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частина (пай), що знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що знаходиться в спільній власності декількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно їх частині у власності будівлі.

Розміри земельного податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, його місця перебування і грошової оцінки земель. На рис. 9.2 пропонується структурно-логічна схема розрахунку плати за землю.

Об’єкт оподаткування

х

Грошова оцінка земельної ділянки (з 1 га)

х

Ставка земельного податку

=

Розмір земельного податку

Рис. 5.2. Структурно-логічна схема розрахунку земельного податку

Плата за землю заноситься на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, на території яких знаходяться земельні ділянки.

При розгляданні порядку розрахунку податку з володарів транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в Україні, слід підкреслити, що він регулюється згідно Закону України «Про податок з володарів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів “ від 11 грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997 р. зі змінами і доповненнями.

Платниками податку з володарів транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів є юридичні та фізичні особи, що мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Ставки податку з володарів транспортних засобів диференційовані по видах транспортних засобів і обсягам їх двигуна (з 1 квт потужності двигуна для автомобілів з електродвигуном; або із сантиметра довжини для яхт, суден, човнів, катерів).

Рис. 5.3. Структурно-логічна схема розрахунку податку