СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ПОДАТКІВ.

Загальновідомо, що діяльність підприємств, незалежно від їх форми власності підлягає оподаткуванню. Об'єктами оподаткування виступають прибутки, додана вартість продукції (або митна вартість), спеціальне використання природних ресурсів, майно, тощо.

Вважаємо, що соціально-економічна сутність, роль і призначення податків визначаються насамперед економічним ладом суспільства, природою держави та її законодавчою базою.

Стратегічний курс реформ в Україні пов'язаний із соціально-ринковими механізмами державотворення.

З одного боку, йому мають бути притаманні плю­ралізм форм власності та розвинена система ринкових відносин, із другого – певна міра участі держави у забезпеченні ефективності економіки, регулюванні доходів населення та зайнятості, формування умов, що забезпечують задоволення соціальне значущих потреб усього населення. Перехід до ринкових відносин неможливо уявити без втручання держави в соціально-економічне життя суспільства. За умов соціально-ринкового господарства воно здійснюється кількома способами, основний – це податкове регулювання ринку та забезпечення фінансової основи функціонування держави.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до теоретико-організаційного обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок".

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах – цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованій ще Е. Саксом, – послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за Пігу.

Коригувальні податки за Пігу є досить ефективним і відносно простим методом централізації валового внутрішнього продукту в руках держави. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні й соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем - податкоплатником, одержав назву "податку Кларка" (від імені американського економіста Едварда Кларка).

Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності. Кларк формулює проблему фіскального вибору як економічну теорію демократії, де існує згода громадян-виборців оплачувати податками зроблений ними вибір державотворення. Він науково пояснює залежність добробуту податкоплатників від їх власної поведінки.

Взаємозв'язок між суспільним вибором і оподаткуванням повною мірою реалізується лише в умовах свідомої й масової участі громадян-платників у діяльності державних інститутів. Згідно концепції Кларка демократія – це не лише свобода думки й законослухняної діяльності, а й обтяжливий фіскальний обов’язок свідомо оплачувати свободу.

Податки в умовах переходу до ринкової економіки повинні використовуватися не тільки як джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінансового регулювання економіки. В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження концептуальних засад природи податку як соціально - економічної категорії.

Питання функціонального призначення податків – одне з центральних у теорії оподаткування. Виходячи із його розуміння, розроблялися та обґрунтовувалися різноманітні ідеї, теорії і концепції фіскальної думки ще від часів зародження фінансової науки.

Згадаємо історію. Праці фундаторів фінансової теорії — Уїльяма Петті, Адама Сміта, Давіда Рікардо — доводять, що вже тоді (середина XVII ст. — початок XIX ст.) дослідники досить глибоко розуміли сутність категорії податків, які мають власну форму руху, прояву внутрішнього змісту і властивостей у дії (сьогодні ці характеристики позначають терміном "функції податків").

Ґрунтовні дослідження функціонального призначення податків, прояву їх впливу на всі сфери економічного та соціального життя тісно пов'язані з іменами видатних фінансистів минулих століть і сучасності: найперше представників італійської (Маффео Пантелеоні, Уго Мадзолі, Джованні Монтемартіні, Енріко Бароне, Франческо Нітгі) та шведської шкіл фінансової науки (Кнут Віксель, Ерік Ліндаль), а також видатних теоретиків оподаткування Адольфа Вагнера (Ні­меччина), І.М. Озерова, Й.М. Кулішера, М.І. Тургенєва (Росія), Джона М. Кей-нса (Велика Британія), лауреатів Нобелівської премії Поля Самуельсона і Джеймса Б'юкенена, їхніх менш титулованих, але всесвітньовідомих співвітчизників Річарда Масгрейва й Артура Лаффера (США). Цей перелік, безумовно, можна значно продовжити, їхній науковий доробок заклав концептуальні основи і став провісником сучасної фіскальної теорії.

Серед провідних вітчизняних дослідників варто виділити В.Л. Андрущенко, О.Д. Василика, М.П. Кучерявенко, П.В. Мельника, А.М. Соколовську, В.М. Суторміну, Л.О. Омелянович, В.М. Федосова.

Разом з тим , основним визначенням податків є та термінологія, що зазначена у Законі України „Про систему оподаткування”. Так, згідно Закону „податок, збір, обов’язковий платіж – це обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, який здійснений платниками у порядку та на умовах, які передбачені законодавством України”.

Але не всі обов'язкові платежі, які надходять до централізованих грошових фондів держави, це податки. Крім податків, є ще обов'язкові податкові платежі. Характерними ознаками податків, за якими їх відрізняють від податкових платежів, є відсутність елементів конкретного еквівалентного обміну й конкретного цільового призначення. В цьому полягає істотна відмінність податків від таких платежів, як плата, відрахування, збори та внески. Однією з основних ознак податків є односторонність руху вартості від юридичних і фізичних осіб до держави.

Розуміння податку як обов'язкового платежу фізичних та юридичних осіб до бюджетів органів самоврядування різних рівнів прийнятне лише для практичних цілей. Будь-який податок, крім фіскальної і регулювальної дії, має ще побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки. Тому податки варто розглядати не просто як економічну, а як суспільно-соціальну категорію.

Суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства. Еволюція фінансового знання про суспільний характер податків нерозривно пов'язана із теоретичною концепцією державних благ. Під державними благами маються на увазі такі види благ, джерелом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Такі блага, що мають характер суспільних, не виробляються приватною економікою, а забезпечуються тільки державою. Причому якщо держава — орган із виробництва незамінних суспільних благ, то ці блага реалізуються споживачам за цінами, рівень яких установлюється за суспільною згодою.

Запам’ятаємо, що ціною суспільних благ є податки, а оплата державних благ — єдине можливе використання податкових надходжень. У результаті між державою — виробником суспільних благ і суспільством досягається еквівалентна мінова угода "блага — податки".

Таким чином, податок – це обов'язковий платіж, який стягується державою з фізичних і юридичних осіб до державного і місцевого бюджету. Але найбільший тяга, щодо сплати податків в Україні лягає на підприємства.

Для визначення роботи, яку виконують податки, варто розглянути функції податків та їх тлумачення (рис. 5.1).

Суть фіскальної функції (від лат. fiscus — кошик, казна) полягає в тому, що податки, будучи основним (найважливішим) джерелом бюджетних надходжень, забезпечують державу фінансовими ресурсами для виконання покладених на неї суспільно необхідних функціональних обов'язків (або виробництва належної кількості так званих "суспільних товарів", які не виробляються приватним сектором).

Рис. 5.1. Функції податків

Під функцією фіскальної функції є контрольна функція, яка реалізується у ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарчої діяльності підприємства, отриманні доходів, використанні майна. Завдяки цієї функції оцінюється ефективність кожного податкового каналу та податкового тягаря у цілому, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.

Розподільно-регулювальна функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні — впливати на конкретну поведінку платника податків.

При розгляданні соціальної функції податків варто наголосити на тому, що податки відіграють важливу роль у соціальному житті суспільства. Від їх величини і кількості залежить добробут громадян держави.

Із з'ясування сутності податків та єдності їх функцій випливає важливий у теоретичному плані висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.

Для того, щоб мати уяву про те, яким чином сплачувати той чи інший податок, проводити його розрахунок та заповнювати відповідну звітність, існують узагальнені елементи податку.

До основних елементів податків належать:

1. суб'єкт податку – учасник процесів вирахування податків (платник, держава, державні органи);

2. об'єкт оподатковування – явище, предмет або процес, унаслідок наявності якого виплачується податок;

3. джерело оплати – це той фонд, явище або предмет, з якого виплачується податок;

4. база оподатковування – законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків, що враховується при розрахунку суми податку;

5. масштаб виміру – це та одиниця, що береться за основу виміру об'єкта оподатковування (грошова одиниця для податку на прибуток, одиниця виміру площі для земельного податку);

6. ставки податку – розмір податку на одиницю обкладання, це законодавчо встановлений розмір податку, виходячи з об'єкта оподатковування або масштабу виміру;

7. податкові пільги – це законодавчо встановлені умови і можливості зниження податкового тиску і зменшення податкового преса (можуть бути прогресивні, що зростають із зростанням доходу, пропорційні – залишаються незмінними при зростанні доходу, регресивні – знижуються при зростанні доходу, тверді – встановлюються у фіксованій сумі);

8. норма оподатковування – відношення податкових надходжень до податкової бази;

9. податкові канікули – відстрочка на визначений період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом окремого періоду;

10. податкове право – сукупність правових норм, що регулюють відносини в частині податків;

11. податковий звіт – документ, що подається в податкову інспекцію із звітними даними про розрахунки з бюджетом;

12. податковий період – термін, протягом якого закінчується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання;

13. податковий кредит – тимчасова відстрочка податку, який варто виплатити в бюджет у календарному році;

14. податковий тиск – відношення загальної суми податкових зборів до валового внутрішнього продукту;

15. податкове розслідування – виявлення і розслідування фактів відхилення від оподатковування шляхом приховання доходів і інших об'єктів оподатковування;

16. ухиляння від сплати податків – дії платників податків, спрямовані на несплату податків шляхом заниження доходу й оцінки майна або повного їх приховання;

17. податкові правовідносини – суспільні правовідносини, що виникають при сплаті податків і інших платежів і урегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного і кримінального права.

Податки і збори, передбачені податковою системою України та сплачувані підприємствами, згруповані в таблиці 5.1.

Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» виділяється ряд принципів побудови податкової системи:

– Стимулювання підприємницької, виробничої діяльності і інвестиційної активності.

– Обов’язковість.

– Рівнозначність і пропорціональність.

– Рівність, недопущення податкової дискримінації.

– Соціальна справедливість.

– Стабільність.

– Економічна обґрунтованість.

– Рівномірність сплат.

– Компетенція.

– Єдиний підхід.

– Доступність.

Податкова система України представлена загальнодержавними і місцевими податками і зборами. Окремої уваги заслуговує класифікація податків з підприємств за визначеними ознаками (табл. 5.2).

Здавна по методу встановлення податки почали поділяти на прямі і непрямі. Критерієм такого розподілу стала теоретична можливість перекладання податків на споживача товарів. Передбачається, що остаточним платником прямих податків стає той, хто одержує доход, володіє майном, а остаточним платником непрямих податків – споживач товару, на який податок перекладається шляхом надбавки до ціни.

Таблиця 5.1

Види податків і зборів, що передбачені податковою системою України (станом на 1.01.2004 р.).

Таблиця 5.2

Класифікація податків в Україні

Отже, прямі податки встановлюються безпосередньо на доход або майно платника податків, а непрямі включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Непрямі податки називають податками на споживання.