Тема 5. Проблеми та резерви енергозбереження в сфері водопостачання та водовідведення

Лекція 6.

План лекції:

1. Стан сфери водопостачання і водовідведення

2. Проблеми водного господарства

3. Енергозберігаючі заходи: класифікація

Водопровідно-каналізаційне господарство - найбільший споживач електроенергії у комунальній сфері - біля 5 млрд. кВт·год. на рік, 75 % від загальногалузевого споживання, 3,9 % від загальної кількості електроспоживання в Україні:

- налічує 127400 км водопровідних мереж, з яких 37600 км (35 %) перебувають в аварійному стані і потребують заміни;

- каналізаційні мережі - 37600 км, в аварійному стані є 11600 км або 31 %;

- середньодобове споживання питної води в Україні - 320 літрів на одного мешканця;

- втрати води у зовнішніх мережах та в житловому фонді перевищують 30 %, в окремих випадках сягають 60 % від поданої в систему води;

- четверта частина водопровідних очисних споруд і мереж фактично відпрацювала термін амортизації;

- знос основних фондів складає понад 60 %;

- втрати електроенергії під час очищення стічних вод - понад 25 %;

- потребує заміни 7 % насосних станцій та 98 % насосних агрегатів;

- нераціональне використання води - до 30 % - додаткові витрати електроенергії - до 1,1 млрд. кВт·год. щорічно. Незадовільний технічний стан мереж і насосного обладнання спричиняє втрати електроенергії, що ними споживається, до 40 %.

Значною мірою через дорожнечу електроенергії та накопичення заборгованості багато міст регіону не можуть забезпечити безперебійність водопостачання. Як результат, вода подається лише кілька годин на добу, або не подається взагалі. Почасти ситуацію можна поліпшити за рахунок підвищення ефективності використання енергії. Завдяки зниженню втрат енергії зменшуються обсяги її закупівлі та покращується якість послуги.

В системах комунального водопостачання існують майже безмежні можливості для зниження втрат енергії. Цікаво, що це не потребує дуже значних коштів, а лише уваги і турботи. Потрібні ініціатива з боку міського самоуправління та увага керівників водного господарства міста. Іншим величезним резервом є зменшення втрат води через течі та її неефективне використання, оскільки економія води означає економію енергії. Якщо літр води не треба перекачувати, тому що його заощаджено десь у системі, то це означає, що буде спожито й менше електроенергії. Вода має значну вагу, і на її перекачування з пункту А в пункт Б витрачається багато енергії.

Втрати води у багатьох системах комунального водопостачання країн, що розвиваються, типово складають від 30% до 60%. Навіть у багатьох муніципалітетах розвинених країн такі втрати коливаються у межах 15% – 25%. Крім втрат через течі, на обсяг енергії, що припадає на одиницю обсягу спожитої води, безпосередньо впливають такі чинники, як розкрадання, розтрачання споживачами та неефективна доставка. По суті, вода в комунальних системах водопостачання є еквівалентом енергії.

Є проблеми, над якими керівники муніципального водного господарства, можливо, ніколи не задумуються, а якщо й задумуються, то міське керівництво рідко цікавиться енергетичними питаннями водопостачання. Але пильна увага може принести вражаючі результати. Проблеми стосуються, як правило, таких питань:

- течі;

- втрати через велике тертя у трубах;

- неоптимальна конфігурація системи;

- проектування системи із надмірним запасом міцності;

- неправильний вибір обладнання;

- фізично і морально застаріле обладнання;

- погане технічне обслуговування;

- розтрачання придатної до використання води.

Енергозбереження у сфері водопостачання та водовідведення напряму залежить від заходів, які дозволяють зменшити споживання електроенергії при заборі води, її очищенні, обробці, подачі та розподілі.Енергозберігаючі заходи за витратами на їх впровадження поділяють на безвитратні, мало-, середньо- і високовитратні.