Основні положення створення, збереження й використання СФД-НС

оперативне й надійне інформаційне забезпечення проведення РіІНР у ході ліквідації НС на об'єкти підвищеного ризику й об'єкти систем життєзабезпечення населення;

інформаційне забезпечення оперативних заходів щодо організації безпеки персоналу, а також населення, що попадає в зони безпосередньої небезпеки, обумовлені специфікою на об'єкти підвищеного ризику й об'єкти систем життєзабезпечення населення;

використання в наукових дослідженнях, спрямованих на прогнозування можливих НС, розробку відповідних заходів і методів по їхній ліквідації й ліквідації їхніх наслідків.

СФД-НС підлягають використанню як в умовах НС, викликаних веденням воєнних дій, диверсіями, великомасштабними аваріями, стихійними лихами й іншими подібними обставинами, так і в інших випадках, але відповідно до їх призначення, певним вище.

Структурно СФД-НС складаються зі створюваних федеральними органами виконавчої влади й органами виконавчої влади регіонів України, підприємствами й організаціями страхових фондів аварійних комплектів документації на об'єкти підвищеного ризику й об'єкти систем життєзабезпечення населення, що є складовою частиною єдиного страхового фонду документації.

Залежно від конкретних умов НС подання документації органам керування, аварійно-рятувальним і іншим силам ЦО-ЦЗ, державними, територіальними СФД-НС здійснюється у вигляді:

аварійних комплектів необхідної документації на компактних носіях;

паперових копій необхідних аварійних документів (комплектів документації);

телекомунікаційного доступу до документів СФД-НС по комп'ютерних мережах ЦО-ЦЗ у режимі санкціонованого доступу в порядку, певному Положенням про цю систему.

У режимі НС документація з державних СФД-НС представляється органам керування МНС, аварійно-рятувальним формуванням і іншим силам ЦО-ЦЗ у мінімально можливий термін.

Після завершення ліквідації НС видана документація аварійних комплектів на компактних носіях інформації вертається в СФД-НС на зберігання. Втрачена в ході ліквідації ЧС документація аварійних комплектів відновлюється на основі запасних СФД-НС.

Відповідальність за виконання робіт з формування СФД-НС конкретного об'єкта підвищеного ризику й об'єкта систем життєзабезпечення населення несе керівник даного об'єкта або його перший заступник.

Аварійні комплекти документації СФД-НС на кожний об'єкт підвищеного ризику й об'єкт систем життєзабезпечення населення, у загальному випадку, повинні містити в собі наступні документи:

документи зі сполуки документації по цивільній обороні, що діють на об'єкті й безпосередньо з ним зв'язані;

державні, галузеві, територіальні, а також власні, для конкретного об'єкти підвищеного ризику й об'єкти систем життєзабезпечення населення, що керують і нормативні документи, що регламентують порядок дій і робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

схеми й плани місцевості із вказівкою основних транспортних комунікацій;

схеми газо-, водо-, тепло- і енергопостачання із вказівкою їхніх основних об'єктів, а також інструкції або інших документів, що пояснюють їхні особливості, процеси вмикання-відключення й регулювання;

документи, що визначають місця й шляхи евакуації персоналу, а при необхідності, і населення прилеглих населених пунктів, що попадають у зону безпосередньої дії факторів небезпеки об'єкта підвищеного ризику, а якщо мова йде про об'єкт систем життєзабезпечення населення, те й інших факторів небезпеки;

документи зі сполуки проектної документації на об'єкти підвищеного ризику й об'єкти систем життєзабезпечення населення;

документи зі сполуки конструкторської й технологічної документації, що забезпечують розуміння особливостей устаткування й специфіки технологічних процесів і матеріалів, застосовуваних на об'єктах підвищеного ризику й об'єктах систем життєзабезпечення населення;

інші документи, що враховують особливості конкретного об'єкта підвищеного ризику й об'єкта систем життєзабезпечення населення і які забезпечують найбільш повна відповідність аварійного комплекту документації його функціональному призначенню.

Для організації робіт з визначення сполуки й комплектації аварійної документації об'єкта підвищеного ризику й об'єкта систем життєзабезпечення населення СФД-НС керівники видають окремий наказ, що передбачає:

призначення відповідального за проведення робіт (керівник підприємства або його перший заступник);

створення тимчасового трудового колективу, що включає в себе фахівців з напрямків, представленим в аварійному комплекті відповідними видами документації;

визначення методичного керівництва роботами (при наявності на підприємстві групи СФД-НС методичне керівництво роботами покладає на її керівника);

установлення строків робіт з етапів їхнього проведення й завершення.

Зберігання

Основною вимогою, пропонованою до зберігання СФД-НС, є:

забезпечення оперативного доступу у встановленому порядку користувачів всіх рівнів до, що зберігається в страхових фондах інформації.

організація збереження документації СФД-НС повинна забезпечувати виконання наступних видів робіт:

виконання вхідного контролю документації, що закладається до фонду (якщо ця документація виготовлена в іншій лабораторії);

приймання й закладку документів на зберігання;

створення довідково-інформаційного фонду (інформаційно-пошукового комплексу);

здійснення періодичного контролю стану документації СФД-НС у процесі зберігання й усунення виявлених недоліків;

внесення змін у документацію СФД-НС або її анулювання й знищення у встановленому порядку;

підтримка температурно-вологосного режиму повітряного середовища при зберіганні документації СФД-НС.

Рішення по поданню користувачам документації основних фондів всіх рівнів приймається керівником відповідного органа керування МНС.

Залежно від прогностичності наслідків НС, сумарної сукупності факторів небезпеки й з урахуванням виділюваного фінансування прийнята наступна пріоритетність створення СФД-НС по об'єктах органів виконавчої влади:

радіаційне небезпечні;

хімічно небезпечні;

вибухонебезпечні;

пожеженебезпечні;

гідродинамічної небезпеки.

Висновок

Таким чином, ми розглянули основні аспекти проблеми підвищення стійкості функціонування економіки в НС, які були вироблені на основі наукових досліджень і досвіду роботи над нею різних організацій, у тому числі досліджень раніше проведених в інтересах оборони країни при особистій участі цивільної оборони країни.

Вимоги по ПУФ галузей економіки згруповані по наступних основних напрямках:

1. запобігання (зниження ризику) виникнення аварій і катастроф техногенного й природного характеру в мирний час;

2. забезпечення захисту населення, виробничого персоналу і його життєзабезпечення;

3. раціональне розміщення об'єктів і його елементів;

4. зниження ваги (локалізація) наслідків НС;

5. підготовка до роботи в умовах НС;

6. підготовка системи керування, сил і засобів ЦО-ЦЗ до ліквідації наслідків НС.

Пріоритет зовсім справедливо відданий профілактиці НС і це відповідає здоровому глузду й наявної на сьогоднішній день обстановці.

Залежно від обстановки, масштабу прогнозованої або виниклої НС рішенням відповідних органів виконавчої влади регіонів України й органів місцевого самоврядування в межах конкретної території встановлюється один з наступних режимів функціонування ЦО-ЦЗ:

режим повсякденної діяльності - при нормальної виробничо-промислової, РХБ, сейсмічній і гідрометеорологічній обстановці, при відсутності епідемій, епізоотій і епіфітотій;

режим підвищеної готовності - при погіршенні виробничо-промислової, РХБ, сейсмічної й гідрометеорологічної обстановки, при одержанні прогнозу про можливість (погрозі) виникнення НС;

режим надзвичайної ситуації - при виникненні й під час ліквідації НС.

Вимоги по підвищенню стійкості функціонування різних територіальних ланок економіки є основою для планування й реалізації заходів щодо підвищення стійкості й по попередженню НС.

Знання основних положень нормативної правової бази з питань стійкого функціонування в НС як мирного, так і воєнного часу необхідні для якісної підготовки керівників органів керування різних рівнів і фахівців ЦО-ЦЗ.

Забезпечення стійкого функціонування економіки - складна багатопланова проблема, що має глибокі коріння в історичній ретроспективі. Досвід, накопичений у цивільній обороні, проведені наукові дослідження й досвід промислово розвинених країн говорять про необхідність зосередження зусиль державних структур керування на рішенні, насамперед, завдання профілактики НС техногенного характеру й всебічному обліку небезпек вражаючих факторів НС природного характеру. Загальні вимоги до галузей економіки є фундаментом для розробки й реалізації комплексу, завчасно проведених заходів практично на всіх об'єктах економіки.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що підвищення стійкості функціонування економіки країни і її ланок у НС полягає в завчасній розробці й здійсненні комплексу заходів, виконуваних з метою:

запобігання виробничих аварій і катастроф;

зниження можливих втрат і руйнувань від сучасних засобів поразки, диверсій, терористичних актів, вторинних вражаючих факторів і стихійних лих;

створення умов для відновлення порушеного виробництва в мінімальний термін і забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення.

Найважливішим фактором успішного рішення даної проблеми серед усього комплексу проведених заходів є облік і повсюдне впровадження на практиці основних вимог Норм проектування ІТМ ЦО, яким приділяється важлива роль у рішенні проблем підвищення стійкості функціонування територій, галузей і об'єктів.

Об'єм і зміст ІТМ ЦО визначається залежно від груп міст і категорій об'єктів господарювання по цивільній обороні з обліком зонування території по можливому впливі сучасних засобів поразки і їх вторинних вражаючих факторів, а також від характеру й масштабів можливих аварій, катастроф і стихійних лих природного й техногенного характеру

Планування заходів цивільної оборони – цивільного захисту.

Питанням планування завжди приділялося і приділяється найпильніша увага в будь-якому суспільстві і, говорячи про планування, необхідно розуміти, що воно є складовою частиною процесу керування. Під керуванням прийнято розуміти специфічний вид людської діяльності, у розробці необхідних засобів і способів досягнення цілі, а також координації всіх елементів системи для одержання результатів відповідних поставленим цілям. Практика розвитку будь-якого суспільства наочно показує, що там, де рівень керування вище, а виходить, і вище рівень планування, там вище рівень розвитку суспільства в цілому.

Величезну роль грає планування при організації робіт з ліквідації наслідків НС. Це обумовлено тим, що керування при виникненні НС здійснюється в умовах твердого ліміту часу, відсутності необхідних запасів матеріальних засобів організації взаємодії різних по складу і призначенню сил.

Усе вище сказане ще раз підкреслює найважливішу роль, що належить плануванню в процесі керування заходами ЦО-ЦЗ.

На території України, що складає 603,7 тис. км, розташовані великі промислові комплекси і підприємства ведучих областей промисловості: металургійного, вугільного, машинобудівного, хімічного, енергетичного, будівельного й іншого напрямків суспільного виробництва, за 9 місяців 2005 року виникло 258 класифікованих надзвичайних ситуацій, що 22% більше, ніж за аналогічний період торік (212 НС), у т.ч. техногенного характеру – 174 і природного характеру – 84 Серед них: державного рівня – 2; регіональні рівні – 11; місцевого – 92; об'єктового – 153. Тобто, більшість НС відбувається на об'єктах і місцевому рівні.

1. Актуальність планування

Актуальність і значимість ефективного планування заходів щодо попередження і ліквідації НС визначається високою імовірністю виникнення великомасштабних НС у результаті своєчасного стану економіки і техніки, на території України і країнах СНД нараховується кілька десятків тисяч потенційно небезпечних об'єктів у різних областях економіки з високою концентрацією їх в окремих регіонах.

На органи виконавчої влади всіх рівнів і органи керування покладена задача по прогнозуванню НС і плануванню заходів щодо попередження і ліквідації наслідків НС.

Планування заходів щодо попередження НС - це розробка цільових програм і планів заходів в області захисту населення, організацій і навколишньої природного середовища від стихійних і екологічних нещасть, чи аварій катастроф, епідемій, епізоотії, епіфітотій, а також від впливу сучасних засобів поразки.

Метою планування заходів щодо попередження і ліквідації НС є розробка і забезпечення виконання в заданий термін, комплексу взаємозалежних організаційних, економічних, санітарно-гігієнічних, санітарно-епідеміологічних і спеціальних заходів, які дадуть необхідний ефект при виділенні на їхню реалізацію заданого обсягу ресурсів.

Результати оцінки імовірності виникнення аварій, катастроф і стихійних лих, величини збитку в НС, отримані в результаті досліджень, організованих органами виконавчої влади суб'єктів України, є основою для створення сил і засобів планування дій при НС і прийняття адекватних рішень на проведення першочергових заходів щодо попередження НС.

Планування здобуває першорядне значення, тому що створення сил і засобів, ухвалення рішення на попередження НС або ліквідацію їх наслідків, здійснюється по його результатах.

Ефективність максимального зменшення негативних наслідків надзвичайних ситуацій, чи їх запобігання, прямо залежить від правильності аналізу і прогнозування стану техногенно - екологічної безпеки і негативного впливу природних явищ на обстановку в областях, регіонах і державі в цілому і надалі - планування і реалізації запобіжних заходів.

Органи державної влади України й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств повинні постійно мати плани дій за рішенням задач в області захисту населення і територій від НС.

У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, зазначені у частині п'ятій статті 10 Закону України від 2001 р. „Про об'єкти підвищеної небезпеки”, одночасно з розробленням декларації безпеки, розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати.

План локалізації і ліквідації аварій погоджує відповідний територіальний орган ЦЗ, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

План локалізації і ліквідації аварій переглядається кожні 5 років. Однак він може переглядатися або уточнюватися до закінчення 5 років з дати його розроблення у разі:

- змін в умовах діяльності суб'єкта господарської діяльності незалежно від причин, що призводять до необхідності зміни відомостей, які містяться у плані локалізації і ліквідації аварій;

- внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів, що впливають на зміст плану локалізації і ліквідації аварій;

- висунення обґрунтованих вимог щодо плану локалізації і ліквідації аварій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

При внесенні змін і доповнень до плану локалізації і ліквідації аварій суб'єкти господарської діяльності та інші юридичні і фізичні особи, які повинні брати участь у виконанні протиаварійних заходів, надають управлінню (відділу) ЦЗ, відповідну для цього інформацію.

Обсяг, зміст, форма і порядок надання інформації встановлюються управлінням (відділом) ЦЗ, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідний територіальний орган ЦЗ, протягом 10 днів після затвердження плану локалізації та ліквідації аварій надає через засоби масової інформації відомості, необхідні для виконання населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях, передбачених цим планом.

У разі створення загрози виникнення аварії з транскордонним впливом план локалізації та ліквідації аварій повинен передбачати негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії.

Усі плани (за винятком тих, котрі стосуються мобілізаційних заходів), розробляються як документи відкритого користування.

Структура і зміст планів розробляється відповідно рекомендаціям органів керування МНС України.

Плани затверджуються:

-в Україні - Кабінетом Міністрів України;

-у республіці Крим, областях, містах Київ і Севастополь, відповідно Урядом Криму, обласними, Київської і Севастопольської міськими держадміністраціями, після відповідних погоджень;

- для районів, міст, міських районів, сільських і селищних Рад - районними і міськими органами державної виконавчої влади;

- у Міністерствах і інших центральних органах державної виконавчої влади, що притягнуті до проведення заходів захисту населення про наслідків НС - керівниками цих органів після узгодження з МНС України;

- інших Міністерств і центральних органів державної влади - їхніми керівниками;

- на заходах, в установах і організаціях - їхніми керівниками після узгодження з відповідними територіальними штабами ЦО і НС.

Плани вводяться в дію у випадку виникнення НС у встановленому порядку.

Щорічно МНС України й обласна державна адміністрація розробляє “Організаційно-методичні Вказівки про підготовку ЦО України (області) на 200__ р.” з додатком “Плану заходів ЦО України (області) на 200__ р.”

Відповідно до вимог нормативно-правових документів регламентуючих діяльність і функціонування МНС, на всіх рівнях МНС (від державного до об'єктового) розробляються плани дій по попередженню і ліквідації НС, відповідно до яких всі органи керування, що відповідають територіям і об'єкти економіки організовують свою діяльність в області захисту населення і територій

Для проведення заходів щодо попередження НС, захисту життя і здоров'я населення, заощадженню культурних цінностей і навколишнього середовища органи керування ЦО розробляють плани:

- дій по попередженню і ліквідації наслідків;

- евакуації.

3. Структура і зміст плану дій по попередженню і ліквідації НС

природного і техногенного характеру

Розділ I

Коротка географічна і соціально-економічна характеристика об'єкту (суб'єкту України)