При НС на промислових об’єктах або транспорті

Методологія визначення зон зараження, що вимагають певних мір захисту, при аваріях на технологічних ємностях і сховищах, при транспортуванні НХР залізничним, трубопровідним і іншим видами транспорту, а також у випадку руйнувань хімічно небезпечних об'єктів ґрунтується на методиці прогнозування масштабів зараження НХР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті ”. Методика поширюється на випадок викиду НХР в атмосферу в газоподібному, пароподібному або аерозольному стані.

Методика може бути використана для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування при аваріях на ХНО і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки ХНО і адміністративно-територіальних одиниць.

На об'єктах господарської діяльності хімічну обстановку виявляють пости радіаційного й хімічного спостереження, ланки й групи радіаційної й хімічної розвідки. За результатами розвідки оцінюється хімічна обстановка.

Оцінити хімічну обстановку- це значить визначити масштаби й характер зараження НХР, проаналізувати їхній вплив на діяльність об'єктів господарювання, сил ЦО й населення; вибрати найбільш доцільні варіанти дій, при яких виключається поразка людей.

Масштаби зараження НХР, залежно від їхньої фізичної властивостей і агрегатного стану, розраховуються по первинній і вторинній хмарі, наприклад:

для зріджених газів - окремо по первинній і вторинній хмарі;

для стиснених газів - тільки по первинній хмарі;

для отрутних рідин киплячих при температурі навколишнього середовища, - тільки по первинній хмарі.

Основними вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- ХНО, на якому відбулася аварія (засоби застосування отруйних речовин);

- умови зберігання і час викиду (розливу) НХР;

- тип і кількість НХР (ОР), викинутого в атмосферу, його характер їхнього розливу по поверхні, що підстилає [“вільно” або “у піддон ” (при обвалуванні )];

- висота піддона або обвалування складських ємностей;

- топографічні особливості місцевості (характер забудови по шляху поширення зараженої хмари);

- ступінь захищеності людей;

- метеоумови (температура повітря, швидкість і напрямок вітру на висоті 10 метрів (на висоті флюгера), температура ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП): інверсія, ізотермія, конвекція).

ІНВЕРСІЯ - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні грунту менша за температуру повітря на висоті 2 м від поверхні, при цьому відбувається підвищення температури повітря у міру збільшення висоти. Інверсійний шар є таким, що затримує в атмосфері, перешкоджає руху повітря по вертикалі, унаслідок чого під ним накопичуються водяна пара, пил, а це сприяє утворенню диму і туману.

Інверсія в приземному шарі повітря найчастіше утворюється в безвітряні ночі в результаті випромінювання тепла земною поверхнею, що приводить до охолоджування як самої поверхні, так і прилеглого шару повітря.

Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій НХР.

ІЗОТЕРМІЯ - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні грунту орієнтовно рівна температурі повітря на висоті 2 м від поверхні. Ізотерміяхарактеризується стабільною рівновагою повітря. Вона найбільш типова для похмурої погоди, але може виникнути в уранішніх і у вечірній годинник.

Ізотермія сприяє тривалому застою пари НХР на місцевості, в лісі, в житлових кварталах міст і населених пунктів.

КОНВЕКЦІЯ - такий стан приземного шару повітря, при якому температура поверхні

грунту більша за температуру повітря на висоті 2 м від поверхні, при цьому відбувається вертикальне переміщення повітря з одних висот на інших. Повітря тепліший переміщається вгору, а холодніший і щільніший - вниз.

При конвекції спостерігаються висхідні потоки повітря, розсіюючи заражену хмару, що створює несприятливі умови для розповсюдження НХР. Наголошується конвекція в літні ясні дні.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження на випадок аварії в якості вихідних даних рекомендується приймати: за величину викиду НХР - його зміст у максимальній по обсязі одиничної ємності (технологічної, складський, транспортної й ін.), метеорологічні умови - інверсія, швидкість вітру - 1 м/с.

Для прогнозу масштабів зараження безпосередньо після аварії повинні братися конкретні дані про кількість викинутої (що розлилася) НХР і реальні метеоумови

Зовнішні границі зон зараження НХР розраховуються по граничної токсодозі при інгаляційному впливі на організм людини.

Прийняті допущення:

- ємності, що містять НХР, руйнуються повністю;

- товщина шаруючи рідини для НХР (h), що розлилися вільно по поверхні, що підстилає, приймається рівної 0, 05 м по всій площі розливу;

- для НХР, що розлилися в піддон (в обвалування), визначається зі співвідношень:

а) при розливах з ємностей, що мають самостійний піддон (обвалування):

h = H - 0,2

б) при розливах з ємностей, розташованих групою, що мають загальний піддон (обвалування):

де: Q₀ - кількість викинутої при аварії речовини, т;

d -густина речовини, т/м³;

F - реальна площа розливу

· при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викиду НХР приймається рівної його максимальній кількості, що втримується в трубопроводі між автоматичними отсікачами, наприклад для аміакопроводів - 275 - 500 т.

Втратисеред робітників та службовців підприємства, на якому відбувся аварійний викид НХР, і населення, розташованого за напрямком руху зараженої хмари, можуть складати від одиничних випадків до сотень і навіть тисяч уражених. Це залежить від:

- виду, кількості, концентрації НХР, що вилилася;

- часу вражаючої дії НХР в осередку хімічного ураження [час вражаючої дії визначається часом випаровування НХР (t _враж = t_вип) таблиця 21]

- від характеру аварії;

- від кількості працюючих у даній зміні;

- розташування цехів на території підприємства (на піднесеній чи низинній частині території) забезпеченості робітників та службовців засобами індивідуального захисту і уміння, користатися ними в екстремальних ситуаціях;

- кількості населення, що проживає поблизу хімічно небезпечного підприємства своєчасності забезпечення його засобами індивідуального захисту;

- метеоумов на місцевості, де відбувся викид (розлив) НХР тощо.

Методологія визначення зон зараження, що вимагають певних мір захисту, при аваріях на технологічних ємностях і сховищах, при транспортуванні НХР залізничним, трубопровідним і іншим видами транспорту, а також у випадку руйнувань хімічно небезпечних об'єктів, якщо хмара НХР при аварії на ньому може дістати прибережної зони, де мешкає населення. Вона основана на «Методиці прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті»“. Методика поширюється на випадок викиду НХР в атмосферу в газоподібному, пароподібному або аерозольному стані.

Методика застосовується тільки для НХР, які зберігаються у газоподібному або рідкому стані і які в момент викиду, виливу переходять у газоподібний стан і створюють первинну або/і вторинну хмару НХР.

Методика може бути використана для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування при аваріях на ХНО і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки ХНО і адміністративно-територіальних одиниць.

ДОВСТРОКОВЕ (ОПЕРАТИВНЕ)ПРОГНОЗУВАННЯ

Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів забруднення, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складення планів роботи та інших довгострокових (довідкових) матеріалів.

Для довгострокового (оперативного) прогнозування використовуються такі дані:

- загальна кількість НХР для об’єктів, які розташовані в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів тощо). У цьому разі приймається розлив НХР “вільно";

- кількість НХР в одиничній максимальній технологічній ємкості для інших об’єктів. У цьому разі приймається розлив НХР “у піддон” (в разі, коли ємкоскі з НХР обваловані) або “вільно” залежно від умов зберігання НХР; - метеорологічні дані: швидкість вітру в приземному шарі — 1 м/с, температура повітря 20⁰ С, ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП) - інверсія, напрямок вітру не враховується, а розповсюдження хмари забрудненого повітря приймається у колі 360⁰;

- середня щільність населення для цієї місцевості;

- площа зони можливого хімічного забруднення S_змхз = 8,72 × 10^-3 × Г² × j (км²)

[при приблизному (спрощеному плануванні) S_ЗМХЗ = 3,14Г² (площа кола = π × R²)];

- площа прогнозованої зони хімічного забруднення S_пзхз = К × Г² × N^о,2 (км²)

[при приблизному (спрощеному плануванні) S_пзхз (площа сектора) =πR²×j⁰: 360⁰)];

- ступінь заповнення ємкості (ємностей) приймається 70% від паспортного об’єму ємкості;

- ємкості з НХР при аваріях руйнуються повністю;

- заходи щодо захисту населення детальніше плануються на глибину зони можливого хімічного забруднення, яка утворюється протягом перших 4годин після початку аварії.

Мал. 1. Ємкість зі НХР обвалована.

Обвалування ємкостей зі НХР проводиться: а.) за допомогою зведення навколо ємкості валу з землі (ґрунту), б.) шляхом зведення навколо ємкості бетонних (залізобетонних) парканів

Мал. 1*. Ємність зі НХР не обвалована