Завдання цивільного захисту

Силами цивільної оборони-цивільного захисту е сили МНС, спеціалізовані формування об'єктів господарчої діяльності, установ і організацій міністерств, державних комітетів, відомств та територіальних органів державного управління, формування особливого періоду об'єктів господарчої діяльності, які залучені для виконання спеціальних заходів Цивільного захисту.

Сили аварійно-рятувальної служби створюються на підставі Закону України "Про аварійно-рятувальні служби". Саме ці сили складають основу сил ЄДС НС.

Сили реагування Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- центральний воєнізований аварійно-рятувальний загін (далі – ЦВАРЗ);

- чотири регіональних рятувальних загони ЦЗ (Київ, Мелітополь, Дрогобич, Мерефа);

- три територіальних підрозділи регіональних рятувальних загонів

(Ужгород, Лоскутівка Луганської обл., Мазанка Крим);

- спеціальний морський загін ЦЗ - м. Керч;

- спеціальний авіазагін ЦЗ - м. Ніжин;

- два вузли зв'язку ЦЗ (м. Київ, м. Переяслав - Хмельницький);

- один загін забезпечення;

- регіональні (обласні) загони технічної служби МНС;

- двадцять сім піротехнічних груп (у кожній області);

- пожежно-рятувальні підрозділи МНС (підрозділи державної пожежної охорони МНС України);

- аварійні пошуково-рятувальні сили;

- сили реагування на водних об’єктах;

- державна воєнізована гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) служба;

- спеціалізовані формування.

Спеціалізовані воєнізовані формування.

Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафто-газовідобувних промислах, створюються спеціалізовані формування - державні пошуково-рятувальні формування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади: воєнізовані гірничорятувальні служби Міністерства палива та енергетики, Міністерства промислової політики, газорятувальні об’єктові служби та формування Міністерства промислової політики, воєнізовані газорятувальні формування Департаменту нафтогазової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива та енергетики, аварійно-рятувальні команди в аеропортах та морська аварійно-рятувальна служба Міністерства транспорту, регіональний спеціалізований загін Міністерства внутрішніх справ. Всього – більше 120 формувань загальною чисельністю більше 11 тис. чоловік.

Спеціалізовані формування мають три рівня підпорядкованості: центральний, територіальний (не нижче міста) та об'єктовий.

Спеціалізовані формування ЦО - це організаційно оформлені підрозділи (організації, підприємства), що призначені для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, аварійними ситуаціями на нафтогазовидобувних промислах та продуктопроводах, проведенням профілактичних робіт, з використанням спеціальних технічних засобів.

У центральних органах державної виконавчої влади спеціалізовані формування ЦО створюються рішенням Кабінету Міністрів України за поданням відповідних міністерств, відомств та суб'єктів господарської діяльності, узгодженим з МНС України, уповноваженим на вирішення завдань у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншими зацікавленими центральними органами до законодавства України.

На об'єктах господарської діяльності, на яких передбачена обов'язкова наявність формувань, спеціалізовані формування ЦО створюються керівництвом суб'єктів господарювання за узгодженням з органами управління МНС, які уповноважені на вирішення завдань у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

За підпорядкованістю формування можуть бути центрального підпорядкування, територіального та об'єктового, при цьому формування центрального підпорядкування та територіальні створюються, як правило, як самостійні підприємств а різних організаційно - правових форм діяльності, що мають права юридичної особи, власний баланс і рахунок, а об'єктові - як структурні підрозділи підприємств, що обслуговуються.

Спеціалізовані формування безпосередньо підпорядковуються - його засновнику, а оперативно, для застосування у випадку надзвичайної ситуації – начальнику відповідного управління (відділу) ЦЗ.

Основними завданнями спеціалізованих формувань є:

профілактичні роботи з попередження аварій і катастроф;

- надання екстреної допомоги радіаційно-, хімічно, біологічно- та іншим потенційно небезпечнім об'єктам в локалізації аварій і катастроф з викидом небезпечних хімічних речовин (далі НХР) та інших агресивних речовин, попередження виникнення вторинних факторів;

- ведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і районах стихійного лиха , як правило, при наявності радіоактивного забруднення і хімічного зараження, інших екстремальних умов;

- проведення специфічних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф та наслідків стихійного лиха;

- здійснення на підприємствах, що обслуговуються (в галузі, адміністративно-територіальному вигляді) комплексу спеціальних попереджувальних та профілактичних заходів, які спрямовані на попередження аварійних ситуацій, зниження втрат і збитків у випадку їх виникнення.

За окремими договорами спеціалізовані формування можуть виконувати:

- роботи неаварійного характеру, направлені на підсилення проти аварійного захисту потенційно небезпечних об'єктів;

- підготовку персоналу потенційно небезпечних об'єктів до дій у надзвичайних ситуаціях.

Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі: оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

Структура оперативних підрозділів, штат і чисельність затверджує орган державної виконавчої влади (адміністрації) за представленням управління МНС.

Оперативні підрозділи утримують за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також коштів відповідних міністерств.

Комплектування спеціалізованих формувань Цивільної оборони здійснюється за контрактом із числа спеціалістів, які мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.