Оцінка ефективності антикризового фінансового управління

Ефективність антикризового управління забезпечується захо­дами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані ре­зультати в організації та управлінні, зростанні обсягів виробниц­тва, поліпшенні фінансового стану підприємства. Основним немонетарним критерієм ефективності можна вважати рівень до­сягнення головної мети антикризового управління. Ця мета може різнитися залежно від ініціаторів антикризових заходів. Для вла­сників та персоналу — це запобігання банкрутству та забезпе­чення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроково­му періоді; для кредиторів — повернення заборгованості.

На практиці доцільно розраховувати прогнозну ефективність та фактичну. Прогнозна ефективність антикризових заходів ви­значається у разі складання та експертизи планів санації (рестру­ктуризації"), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможно­сті підприємства. У разі складання антикризовим менеджментом звітів про проведену роботу, відповідні фактичні показники слу­гуватимуть критерієм оцінювання ефективності менеджменту та визначення величини їх винагороди. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:

зміна показників «ліквідність» та «платоспроможність»;

підвищення рівня прибутковості;

тенденції зміни показників ділової активності (продуктив­ності праці, оборотності тощо);

додаткова вартість, створена в результаті антикризових за­ходів.

Рівень ефективності визначається на основі зіставлення зна­чення окремих показників до і після впровадження антикризових заходів при оцінюванні ефективності антикризового фінансового управління: значення інтегрального показника фінансового стану порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.

Прогнозні показники ефективності доцільно розраховувати при моделюванні доцільності реалізації тих чи інших антикризо­вих заходів. Наприклад, при обґрунтуванні переваг, які може отримати підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення певних структурних підрозділів у нові са­мостійні суб’єкти підприємницької діяльності, зміни структури управління, диверсифікації діяльності, введення в дію нових ви­дів обладнання, згортання діяльності, скорочення персоналу.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефектив­ність санації (Е) можна визначити за такою формулою:

Результати антикризового фінансового управління (окрім по­долання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспро­можності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємс­тва (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об’єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації можна розглядати як капіталовкладення санатора (інвестора) в підпри­ємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

Критерієм ефективності антикризового управління може бути також додаткова вартість (абсолютний приріст вартості підприємства), створена в результаті застосування антикризо- вих заходів. Вона розраховується як різниця між потенційною ва­ртістю підприємства (після проведення санації) та його ліквіда­ційною вартістю до санації (реструктуризації). Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вар­тості майбутніх грошових потоків, зменшених на суму додатково залученого власного та позичкового капіталу. Даний метод оці­нювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбу­тнього Cash-Flow.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за вирахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зі­ставлення даних величин відіграє вирішальну роль у процесі прийняття кредиторами рішення щодо акцептування плану сана­ції чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть взяти участь у фінансу­ванні санації на умовах пайової участі.

Зазначимо, що ефективність антикризового управління, стабі­льна ліквідність, платоспроможність та прибутковість буде за­безпечена в тому разі, якщо фінансово-господарська діяльність на підприємстві буде організована у такий спосіб, щоб операцій­на, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з ураху­ванням вимог антикризової фінансової політики.

Питання для самконтролю

Охарактеризуйте сутність та особливості антикризового фінан­сового управління підприємством.

Сформулюйте функціональні завдання антикризового фінансово­го менеджменту.

Назвіть основні інституції та осіб, які можуть виконувати функції антикризового менеджменту.

Назвіть головні завдання, які покладаються на керуючого сана­цією, що призначається відповідно до рішення господарського суду.

Охарактеризуйте сутність дискримінантного аналізу як методу оцінювання ймовірності банкрутства.

У чому полягає сутність п’ятифакгарної моделі прогнозування фінансової неспроможності, розробленої Е. Альтманом?

У чому сутність дискримінантної функції К. Беермана?

У чому сутність шестикратної дискримінантної функції, розроб­леної для прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств.

Дати визначення санації як одного з інструментів антикризового фінансового управління підприємством.

Санаційна спроможність як головний критерій прийняття рішен­ня щодо санації чи ліквідації підприємства.

Передумови та економічні критерії санаційної спроможності під­приємства.

Мета, необхідність, основні завдання та характерні риси санацій­ного аудиту.

Зміст плану санації.

Дайте визначення реструктуризації підприємства як одного зі специфічних напрямів антикризового фінансового управління підпри­ємством.

Дайте характеристику формам реструктуризації.

Зробіть розмежування між поняттям «реструктуризація» та «ре­організація».

Які напрями реорганізації підприємства ви знаєте?

Назвіть основні способи встановлення пропорції обміну корпо­ративних прав підприємств, що реорганізуються, на акції або частки в статутному капіталі підприємства правонаступника.

Перерахуйте типові антикризові заходи у рамках реструктуриза­ції управління підприємством.

Розмежуйте поняття «злиття» підприємств та «приєднання».

Обґрунтуйте необхідність проведення реорганізації підприємства на основі виділення з одного підприємства кількох.

Сформулюйте критерії оцінювання ефективності антикризового фінансового управління.

Глосарій

CVP-аналіз (costs, value & profits analysis) — функціонально- організаційна форма оптимізації абсолютної величини та структури за­трат підприємства, що являє собою дослідження параметрів формуван­ня операційного прибутку суб’єкта господарювання як результату вза­ємодії вхідних грошових потоків (виручки від реалізації) та вихідних грошових потоків (фінансування затрат у розрізі умовно-постійних та умовно-змінних затрат).

XYZ-aнaлiз — функціонально-організаційна форма оптимізації аб­солютної величини та структури затрат підприємства, що являє собою технологію обгрунтування управлінських рішень щодо оптимізації аб­солютної величини затрат підприємства шляхом виявлення та ідентифі­кації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації та­ких резервів виходячи із припущень, що (1) величина економії затрат має бути зіставною із зусиллями щодо її виявлення та мобілізації; (2) співрозмірна економія досягається шляхом дослідження затрат, що ста­новлять істотну частку у структурі сукупних затрат. Х-затрати — су­купність затрат, частка яких у загальній величині затрат становить не менше 50 %. Г-затрати — сукупність затрат, частка яких у загальній величині затрат становить не менше 25 %. £-затрати — сукупність за­трат, частка яких у загальній величині затрат є незначною (не може пе­ревищувати 25 % сукупних затрат підприємства).

Аналіз точки беззбитковості — фінансово-математична модель цільового планування та прогнозування прибутку суб’єкта господарю­вання, що передбачає дослідження взаємозв’язку між формуванням йо­го прибутку залежно від зміни доходів від реалізації продукції (надання послуг чи виконання робіт) у розрізі покриття окремих груп витрат (умовно-змінних та умовно-постійних).

Ануїтет— рівномірні платежі або надходження коштів через од­накові інтервали часу за використання однакової ставки процента.

Базовий актив — матеріальний або нематеріальний актив, що ви­користовується як об’єкт укладання (емісії) деривативів.

Бета (Р) коефіцієнт — кількісна міра частини сукупного ризику ринкового активу, що пов’язана із дією об’єктивних факторів і, відпові­дно, не може бути диверсифікована шляхом формування портфеля ак­тивів. Коефіцієнт р використовується як кількісна оцінка системного (ринкового) ризику.

Бостонська матриця — особлива функціонально-організаційна форма портфельного аналізу, що використовується для оцінювання су­купних ризиків позиціонування суб’єкта господарювання на цільовому ринку шляхом аналізу факторів у площині «привабливість — конкуре­нтні переваги». Відома також як матриця Бостонської консалтингової групи.

Бюджет — оперативний фінансовий план, що складається, як пра­вило, на строк до одного року, відображає надходження і витрати кош­тів за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприєм­ства.

Бюджетування — процес розроблення конкретних бюджетів згід­но з цілями оперативного планування (наприклад, бюджет доходів і ви­трат на наступний рік, квартал або місяць).

Бюджетування грошових потоків — планування (прогнозування) грошових потоків суб’єкта господарювання, яке передбачає кількісне оцінювання планових параметрів грошових потоків з позицій зіставно- сті вхідних та вихідних грошових потоків, виходячи з їх впливу на аб­солютну величину резерву ліквідності суб’єкта господарювання та по­криття потреби у капіталі.

Бюджетування капіталу — процес розроблення конкретних бю­джетів з метою управління капіталом підприємства (джерелами форму­вання капіталу — пасивів).

Валовий грошовий потік — сукупність надходжень або витрачання грошей підприємства в періоді, що розглядається в розрізі окремих ча­сових інтервалів.

Вартісний аналіз — форма оптимізації абсолютної величини та структури затрат підприємства, що являє собою технологію обгрунту­вання управлінських рішень щодо оптимізації абсолютної величини за­трат підприємства шляхом зіставлення (визначення кореляції) абсолю­тної величини статті затрат на виготовлення продукції із її впливом на рівень якості такої продукції.

Вартісний менеджмент (Value-based management, VBM) — сис­темний підхід до організації фінансового менеджменту, в межах якого управлінські рішення оцінюються виключно з позицій їх впливу на вар­тість об’єкта управління.

Вартість капіталу — виражена у відсотках річних сукупність за­трат підприємства, які виплачуються на користь капіталодавця за вико­ристання капіталу (окремих його складових) підприємства. Розрізняють вартість капіталу, граничну вартість капіталу та середньозважену вар­тість капіталу (WACC).

Вартість капіталу гранична — витрати, які несе підприємство у зв’язку із залученням додаткової одиниці капіталу.

Виробничий цикл — період обороту середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та середній період обороту запасу готової продукції.

Вихідний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання у результаті його операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності.

Виявлення ризиків — виявлення альтернативних сценаріїв розвитку операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарю­вання. та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарію цієї діяльності із відповідними наслідками для підприємства. Реалізуєть­ся у формі детального аналізу.кожної окремої господарської операції.

Власний капітал — частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. В. к. — зобов’язання перед влас­никами підприємства, що виникли в результаті здійснення ними внес­ків, а також були сформовані у процесі його фінансово-господарської діяльності (капіталізація вартості або тезаврація чистого прибутку).

Внутрішній фінансовий контроль — процес перевірки досягнення і рівня реалізації управлінських фінансових рішень, що реалізується безпосередньо підприємством.

Вхідний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Граничний аналіз — фінансово-математична модель оцінювання реальності окремих сценаріїв розвитку підприємства у плановому пері­оді, у тому числі обґрунтованості планових та прогнозних фінансових показників і коефіцієнтів у межах цільового планування та прогнозу­вання прибутку суб’єкта господарювання.

Грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надхо­дження (вхідний грошовий потік) або вибуття (вихідний грошовий по­тік) грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом гос­подарювання в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Грошовий потік до фінансування (Free Cash-Flow) — сукупність розподілених у часі фактів надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його опсраційпої та інвестиційної діяльності.

Дезінвестиції— господарська операція підприємства, спрямована на перетворення майна (як правило, об’єкта необоротних активів) у більш ліквідну форму — грошові кошти. Операція є зворотною до інве­стування.

Деривативи — класифікаційна сукупність видів цінних паперів, що використовуються для хеджування ризиків за базовими активами або для отримання спекулятивного прибутку. Деривативи, як правило, ото­тожнюються з похідними цінними паперами.

Джерело ризиків — господарська операція в межах операційної, ін­вестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання або його бездіяльність, щодо якої існує ймовірність настання певної події із від­хиленням від очікуваного результату (зокрема, настання негативних наслідків — збитків).

Диверсифікація ризиків — фінансово-математична модель оптимі- зації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між скла­довими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику.

Дивіденд — частина чистого прибутку підприємства — емітента ко­рпоративних прав, що розподіляється між учасниками такого підприєм­ства відповідно до величини їх внеску до статутного (пайового) капіта­лу підприємства-емітента відповідно до умов емісії корпоративних прав (розподілу часток), які засвідчують такий внесок.

Дивідендна політика— частина загальної фінансової стратегії ак­ціонерного товариства, яка складається з оптимізації пропорцій між ча­стинами отриманого прибутку на споживання та капіталізацію з метою забезпечення зростання ринкової вартості акцій.

Дисконтування (англ. — discounting) — один із механізмів визна­чення часової вартості грошових потоків, є фінансово-математичною моделлю визначення поточної (теперішньої) вартості грошових коштів, надходження котрих, як очікується, матиме місце у майбутньому про­тягом певного періоду.

Дисконтування — фінансово-математична модель розрахунку при­веденої вартості майбутнього (очікуваного) грошового потоку, отри­мання котрого, як очікується, відбудеться одноразово через чітко ви­значений період. Результатом дисконтування є приведена теперішня вартість {present value або PV) майбутнього грошового потоку.

Дисперсія— фінансово-математичний показник варіації цільового показника (носія ризику) за попередні періоди, що визначає величину ймовірного відхилення цільового показника від його очікуваної вели­чини — математичного очікування.

Дюрація — фінансовий показник, що характеризує середньозваже­ну тривалість строку обороту непогашеної фінансової заборгованості за основною сумою боргу та процентами. Показник дюрації використову­ється для кількісного оцінювання фінансових ризиків суб’єкта господа­рювання, зокрема у процесі оптимізації портфеля боргових зобов’язань.

Ефект операційного лівериджу — зміна абсолютної величини прибутку підприємства як результат зміни обсягів виручки від реаліза­ції продукції, а також величини та структури затрат на її виготовлення.

Ефект фінансового лівериджу — зміна рентабельності власного капіталу підприємства як результат зміни величини коефіцієнта фінан­сового лівериджу і, відповідно, структури фінансування підприємства.

Зведена (консолідована) фінансова звітність — форма публічної фінансової звітності групи підприємств, подана як фінансова звітність єдиної компанії, де група — це материнська компанія зі всіма дочірні­ми компаніями), дочірня компанія — це компанія, яка перебуває під контролем іншої компанії (материнської), а материнська компанія — це компанія, яка має одну або кілька дочірніх компаній.

Звіт про власний капітал — частина публічної фінансової звітнос­ті суб’єкта господарювання, що відображає абсолютну величину та структуру його власного капіталу, а також зміни власного капіталу, що мали місце протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів — частина публічної фінансової зві­тності суб’єкта господарювання, в рамках якої забезпечує розкриття (оприлюднення) суттєвої фінансової інформації щодо надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб’єкта господарювання протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати— частина публічної фінансової звітності суб’єкта господарювання, що відображає доходи, витрати та фінансові результати (прибуток) суб’єкта господарювання в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господа­рювання протягом звітного періоду.

Ідентифікація ризиків— одна з ітерацій у структурі моделі управ­ління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання, спрямована на дослідження сукупності якісних та кількісних параметрів і характерис­тик виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, природи, форми тощо, та факторів їх формування з метою встановлення виду та­кого ризику.

Імовірність — це кількісна оцінка можливості настання тієї чи ін­шої події. Використовується для кількісного оцінювання абсолютної величини ризику.

Інвестиційна діяльність — сукупність однорідних господарських операцій суб’єкта господарювання щодо придбання та продажу довго­строкових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення йо­го інвестиційної діяльності.

Інвестиційні ризики — складова сукупного ризику суб’єкта госпо­дарювання, що визначає ймовірність отримання негативних фінансових результатів (передусім, збитків) у результаті здійснення сукупності го­сподарських операцій з придбання та продажу довгострокових (необо­ротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових ін­вестицій, які не є еквівалентами грошових коштів — інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання.

Іррелевалентності теорія — теорія Модільяні—Міллера — тео­ретична модель обґрунтування управлінських фінансових рішень, що демонструє відсутність залежності вартості підприємства від структури його фінансування. Заперечує необхідність узгодження інвестиційних та фінансових рішень.

Ітерація — логічно завершена сукупність однорідних операцій, що спрямовані на досягнення певної мети (завдань), реалізацію окремої ча­стини фінансового плану чи інвестиційного проекту.

Капітальний бюджет — форма подання результатів поточного або оперативного фінансового плану капітальних вкладень (фінансово­го забезпечення реалізації інвестиційного проекту), що розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції і модернізації основних засобів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів.

Капітальні вкладення— одна з основних форм реальних інвести­цій у відтворенні основних засобів підприємства.

Коваріація— фінансово-математичний показник, що описує сту­пінь взаємозалежності між поведінкою двох цільових показників на ос­нові варіації значень цільових показників (носіїв ризику) за попередні періоди, визначаючи величину ймовірного відхилення одного цільового показника в результаті зміни величини іншого.

Компаундування (нарощення) (англ. — compounding) — один із механізмів визначення часової вартості грошових потоків, є фінансово- математичною моделлю визначення майбутньої вартості грошових ко­штів, які знаходяться у розпорядженні підприємця на початок планово­го періоду (у поточний момент часу).

Компаундування, або нарощення, просте (single compounding) —фінансово-математична модель розрахунку вартості наявних грошових ресурсів або теперішніх грошових потоків, використання яких протягом чітко визначеного періоду, як очікується, дасть змогу отримати відповід­ний економічний ефект у майбутньому. Результатом нарощення є майбу­тня вартість (future value або FV) теперішнього грошового потоку, або грошових коштів, які перебувають у розпорядженні на поточний момент.

Кореляції коефіцієнт— фінансово-математичний показник, що описує ступінь взаємозалежності між поведінкою двох цільових показ­ників на основі варіації значень цільових показників (носіїв ризику) за попередні періоди, визначаючи силу та напрям лінійної залежності між даними цільовими показниками.

Корпоративний біхевіоризм — фінансова модель, що описує сис­тему ринкових характеристик підприємства та процедуру його позиціо­нування на ринку капіталу.

Корпоративний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його фінансової дія­льності, а також забезпечення обслуговування залученого позичкового капіталу (наприклад, проценти за кредит).

Кошторис — форма планового розрахунку, що визначає потребу підприємства в грошових коштах на наступний період (квартал, рік) і послідовність дій щодо розрахунку показників.

Ліквідаційний баланс — баланс фінансово неспроможного підпри­ємства, визнаного у відповідному порядку банкрутом, складений лікві­даційною комісією на момент повної ліквідації такого підприємства. Ліквідаційний баланс є підставою для вилучення підприємства із дер­жавного реєстру.

Ліквідність підприємства — фінансова спроможність підприємст­ва забезпечувати своєчасність виконання зобов’язань за рахунок резер­ву ліквідності або через залучення додаткових фінансових ресурсів без суттєвих витрат.

Мак-Кінзі (МсКітеу) матриця — особлива функціонально-орга­нізаційна форма портфельного аналізу, що використовується для аналі­зу сукупних ризиків позиціонування суб’єкта господарювання на ці­льовому ринку шляхом дослідження факторів у площині «зростання — частка ринку».

Максимізація добробуту акціонерів — одна із основних цілей дія­льності суб’єкта господарювання, що виділяються сучасною теорією корпоративних фінансів. Передбачає максимізацію сукупних доходів власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання (акціо­нерів) шляхом забезпечення оптимального співвідношення між грошо­вими дивідендами та капітальним доходом (приростом ринкової варто­сті корпоративних прав суб’єкта господарювання).

Маржинальний прибуток — синтетичний (розрахунковий) фінан­совий показник, що дорівнює різниці між оптовою ціною одиниці про­дукції та середніми умовно-змінними витратами на її виготовлення.

Масштаб цін — ціна на продукцію підприємства, що включає ба­зову (основну) ціну та систему знижок і націнок, які використовуються відповідно до зміни стандартних для підприємства умов поставки його продукції.

Методи нейтралізації ризиків — сукупність конкретних фінансо­во-математичних методик, технологій, способів та прийомів обґрунту­вання управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зіставності результативності господарської операції суб’єк­та господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику.

Модель оцінювання капітальних активів (САРМ) — фінансово- математична модель кількісного обґрунтування управлінських фінан­сових рішень щодо доцільності включення окремого ринкового активу до портфеля.

Модель управління ризиками — специфічний функціонально- організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінювання та нейтралізацію фінансових ризиків під час здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фі­нансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринково­му середовищі.

Невизначеність — функціонально-організаційна особливість здій­снення підприємницької діяльності в ринкових умовах, пов’язана із від­сутністю можливості спрогнозувати майбутні наслідки здійснення тієї чи іншої господарської операції суб’єктом господарювання із 100-від- сотковою вірогідністю у зв’язку із наявністю ймовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини.

Нейтралізація ризиків — фінансово-математична технологія об­ґрунтування, прийняття, виконання та контролю здійснення управлін­ських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінан­сового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зіставності результативності господарської операції суб’єкта господа­рювання із відповідним рівнем фінансового ризику.

Непрямий метод розрахунку грошового потоку — фінансово- математичний метод кількісного оцінювання абсолютної величини грошового потоку суб’єкта господарювання, що передбачає аналіз ко­жної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, який генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів з наступним їх додаванням.

Непрямі витрати — це сукупність затрат, що безпосередньо не стосуються виробництва продукції (виконання робіт чи надання по­слуг) і пов’язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих про­цесів.

Нерозподілений прибуток — це реінвестована частина чистого прибутку підприємства, або величина прибутку підприємства, отримана в результаті діяльності у попередні періоди і яка не була напрямлена на розподіл серед власників чи поповнення інших складових власного ка­піталу підприємства (резервного капіталу, статутного капіталу тощо).

Нетто грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що гене­руються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його опе­раційної, інвестиційної та фінансової діяльності, за вирахуванням абсо­лютної величини витрат суб’єкта господарювання на виплату дивіден­дів власниками його корпоративних прав.

Нетто заборгованість — величина непокритих поточних зо­бов’язань суб’єкта господарювання, що відповідає різниці між абсолю­тною величиною поточних зобов’язань суб’єкта господарювання та грошових коштів і їх еквівалентів, які перебувають у його розпоря­дженні.

Облік векселя — фінансова операція щодо продажу векселів банку або іншій фінансовій інституції, іншому суб’єкту господарювання за визначеною ціною, яка встановлюється залежно від її номіналу, строку погашення облікової вексельної ставки.

Оперативний фінансовий план — план, що забезпечує необхідний рівень ліквідності підприємства на короткостроковий період.

Операційна (основна) діяльність (Operating Activity) — сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах основної діяльності (визначеної у статутних документах) суб’єкта господарювання, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвести­ційної або фінансової діяльності.

Операційний грошовий потік— сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті його операцій­ної діяльності.

Операційний ліверидж — фінансовий механізм зміни абсолютної величини операційного прибутку за рахунок структурних змін складу затрат суб’єкта господарювання.

Операційні ризики — складова сукупного ризику суб’єкта господа­рювання, що визначає ймовірність отримання негативних фінансових результатів (передусім, збитків) у результаті здійснення операційної ді­яльності.

Оптова ціпа одиниці продукції— фінансовий показник, що відпо­відає сумі абсолютної величин витрат на виготовлення одиниці проду­кції та прибутку, закладеного в одиницю продукції.

Опціони call — похідний цінний папір, що являє собою стандарт­ний контракт, який дає його власникові право (але не зобов’язання) ку­пити базовий актив (наприклад, цінні папери, іноземну валюту) за фік­сованою ціною протягом визначеного у контракті періоду. Використо­вується для хеджування ризиків.

Опціони put — похідний цінний папір, що являє собою стандартний контракт, який дає його власникові право (але не зобов’язання) продати базовий актив (наприклад, цінні папери, іноземну валюту) за фіксова­ною ціною протягом визначеного у контракті періоду. Використовуєть­ся для хеджування ризиків.

Оцінка ризиків — функціонально-організаційний блок у системі управління фінансовими ризиками, що здійснюється у формі фінансо­во-математичного дослідження ідентифікованих ризиків суб’єкта гос­подарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику, на основі усталеної сукупнос­ті відповідних показників.

Платоспроможність підприємства — спроможність підприємст­ва своєчасно і в повному обсязі виконати власні зобов’язання.

Портфельний аналіз — функціонально-організаційна форма аналі­зу первинної фінансової інформації, фінансових показників та коефіці­єнтів, спрямована на своєчасне виявлення, ідентифікацію, оцінювання рівня фінансових ризиків, а також вибір та обгрунтування методів ней­тралізації таких ризиків.

Потреба у капіталі — виражена у грошовому вимірі абсолютна величина фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необ­хідних для забезпечення нормального функціонування суб’єкта госпо­дарювання протягом планового періоду.

Похідний цінний папір— особливий вид цінного папера, що являє собою стандартний документ, котрий засвідчує право та/або зо­бов’язання придбати або продати базовий актив (цінні папери, валютні цінності чи інші активи) на визначених ним умовах у майбутньому.

Премія за ризик — абсолютна величина фінансових ресурсів, що відповідає розміру додаткового доходу, який очікує отримати інвестор на ринку капіталу як компенсацію за вкладення капіталу в умовах не­досконалості ринку капіталу, наявності асиметрії в інформаційному за­безпеченні учасників ринку та умовах невизначеності і, як наслідок, на­явності ризику.

Прибуток до сплати процентів та податку (EBIT — Earnings before Interests and Tax) — величина операційного прибутку суб’єкта гос­подарювання до виплати останнім процентів (обслуговування позичкового капіталу) та погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Приведення — механізм визначення теперішньої вартості майбут­ніх грошових потоків через дисконтування на величину процента, який міг би бути отриманим у випадку, якби грошові кошти були б доступні для їх використання на момент оцінювання.

Процент— ціна, яка формується на грошовому ринку у формі пла­ти позичальника капіталодавцю за право користування капіталом про­тягом визначеного періоду. Розрізняють простий процент та складний процент.

Прямий метод розрахунку грошового потоку — фінансово- математичний метод кількісного оцінювання абсолютної величини грошо­вого потоку суб’єкта господарювання, що передбачає визначення кінцево­го результату через коригування узагальнених фінансових показників.

Прямі витрати — сукупність витрат, безпосередньо пов’язаних із виробництвом продукції (виконанням робіт чи наданням послуг).

Резервний капітал — сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або уста­новчих документів.

Рефінансування дебіторської заборгованості— продаж на користь спеціалізованих фінансових установ боргових вимог підприємства до тре­тіх осіб раніше строку їх оплати із наданням відповідного дисконту.

Ризик — імовірність виникнення будь-яких відхилень від очікува­ного рівня фінансових показників, незалежно від того, позитивні чи не­гативні такі відхилення.

Ризик-менедмсмент —специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінювання та нейтралізацію фінансових ризиків з операційної, інвестиційної та фінансової діяльно­сті, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності під­приємства.

Ринкова капіталізація— показник, що відображає сукупну вар­тість усіх корпоративних прав підприємства, що перебувають в обігу, виходячи з їх поточного ринкового (біржового) курсу.

Середньоквадратичпе відхилення — фінансово-математичний по­казник варіації цільового показника (носія ризику) за попередні пері­оди, який визначає величину ймовірного відхилення цільового показ­ника від його очікуваної величини (математичного очікування). Визна­чається як корінь другого ступеня із дисперсії.

Стратегія нейтралізації ризиків — функціонально-організаційна форма обґрунтування та здійснення превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру щодо фінансових ризиків суб’єкта господарювання.

Стратегія уникнення ризику — функціонально-організаційна форма нейтралізації фінансових ризиків, що передбачає прийняття управлінсь­ких фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово- математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних ва­ріантів здійснення окремої господарської операції) з метою визначення безризикового сценарію із наступним прийняттям його як основного.

Стратегія утримання ризику — функціонально-організаційна фо­рма нейтралізації фінансових ризиків, що передбачає прийняття управ­лінських фінансових рішень, спрямованих на опт