Управління дебіторською заборгованістю
Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим важливим завданням фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю.
Метою управління дебіторською заборгованістю є визначення оптимального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.
Виходячи з цієї мети основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:
аналіз дебіторської заборгованості підприємства за минулий період. Зокрема, оцінювання рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства. Оцінювання цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнтів відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, середнього періоду її інкасації, коефіцієнта простроченості дебіторської заборгованості. Розглядається склад дебіторської заборгованості залежно від терміну заборгованості, тобто за строками її інкасації. На основі проведеного аналізу дебіторської заборгованості минулого періоду визначається сума ефекту, яка може бути отримана від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;
визначення форм реалізації готової продукції покупцям;
визначення суми грошових коштів, яка буде відволікатись в дебіторську заборгованість у наступному періоді;
формування умов відвантаження готової продукції покупцям відповідно до укладених угод;
оцінювання кредитоспроможності покупців на підставі відомостей, які надаються покупцями;
розроблення порядку проведення інкасації дебіторської заборгованості в наступному періоді;
використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;
здійснення ефективного контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість за векселями отриманими; дебіторська заборгованість за рахунками та інша поточна дебіторська заборгованість.
Найбільшу частку становить дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (понад 80 % загального обсягу дебіторської заборгованості підприємства). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за розрахунками за реалізовану продукцію.
Управління дебіторською заборгованістю включає кілька етапів. На першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією метою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий рік. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів, який розраховується за формулою:
де Кв.о.а — коефіцієнт відволікання оборотних активів;
Дз — дебіторська заборгованість за товарними операціями за минулий період;
За — загальна сума оборотних активів підприємства.
Приклад 6.2.
На початок року дебіторська заборгованість за товари становила 1192 тис. грн, а на кінець року — 531 тис. грн. Відповідно загальна вартість оборотних активів підприємства становила 8680 тис. грн та 6474 тис. грн.
Обчислимо коефіцієнти відволікання оборотних активів на початок та кінець звітного періоду:
;
Наведені розрахунки показують, що за звітний період зменшився коефіцієнт відволікання оборотних активів на 0,06 (0,08 -
0,14). Це позитивно характеризує роботу підприємства, оскільки у звітному періоді дебіторська заборгованість зменшилася з 1192 тис. грн на початок року до 531 тис. грн на кінець року, тобто на 661 тис. грн (1192 - 531).
Другий показник це — середній період інкасації дебіторської заборгованості, який визначається за формулою:
де Пі.д.3 — середній період інкасації дебіторської заборгованості;
Дз.с — середній залишок дебіторської заборгованості у звітному періоді;
Вд — одноденна виручка від реалізації продукції у звітному періоді.
Приклад 6 3
Доповнимо дані попереднього прикладу. Виручка від реалізації продукції за звітний період становила — 28 744 тис. грн.
Проведемо розрахунки: визначаємо одноденну виручку від реалізації продукції: тис грн. Середній залишок дебіторської заборгованості у звітному періоді становить:
Визначаємо середній період інкасації дебіторської заборгованості:
Середній період інкасації дебіторської заборгованості розраховується за кілька періодів. Якщо в динаміці цей показник зменшується, то це характеризує роботу підприємства позитивно, а якщо, навпаки, зростає, то — негативно.
Третій показник — кількість оборотів дебіторської заборгованості за відповідний період — визначається за формулою:
ВР — виручка від реалізації продукції за звітний період.
Приклад 6.4.
Використовуючи наведені вище дані, визначаємо кількість оборотів дебіторської заборгованості за звітний період:
Зазначений показник також розраховується за кілька періодів і порівнюється між собою. Збільшення кількості оборотів дебіторської заборгованості є позитивним, а зменшення — негативним чинником у роботі підприємства.
Результати проведеного аналізу використовуються з метою визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді.
На практиці використовуються такі методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді: нормативний, розрахунково-аналітичний.
В основу нормативного методу покладено систему фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що характеризують абсолютну величину дебіторської заборгованості, а також джерела їх фінансового забезпечення. Слід зазначити, що норми та нормативи можуть бути класифіковані за категоріями покупців, видів грошових розрахунків, строків погашення.
Щодо конкретного підприємства, то нормативний метод можна застосовувати за наявності постійних покупців.
Якщо підприємство не має постійних покупців, то це вимагає значної гнучкості моделі грошових розрахунків, а відповідно і показників, які характеризують дебіторську заборгованість підприємству.
Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає у тому, що на основі фінансово-економічних показників заборгованості за попередні періоди, які беруться за базові, та індексів їх зміни у плановому періоді відповідно до зміни моделі грошових розрахунків визначається планова величина дебіторської заборгованості підприємства. Розрахунково-аналітичний метод застосовується як доповнення до нормативного і дає змогу формувати плановий показник та орієнтири під час формування стратегії управління дебіторською заборгованістю. Слід зазначити, що використання розрахунково-аналітичного методу супроводжується певним суб’єктивізмом. Адже аналіз і прийняття фінансових рішень ґрунтується на експертному оцінюванні параметрів моделі грошових розрахунків, в основі якого лежить особиста думка експертів.
Розрахунково-аналітичний метод також повинен доповнювати метод оптимізації фінансових рішень і бути інструментарієм еко- номіко-математичного моделювання розрахункових операцій підприємства.
Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управління дебіторською заборгованістю полягає у розробленні кількох сценаріїв з метою вибору найбільш оптимального варіанта (рис. 6.3).
Рис. 6.3. Етапи планування заборгованості за методом оптимізації фінансових рішень щодо управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю
З огляду на специфіку фінансово-господарської діяльності підприємства у процесі управління дебіторською заборгованістю і визначення та обґрунтування розрахункових операцій на основі використання методу оптимізації фінансових рішень доцільно використовувати такі критерії оптимізації фінансових рішень та реалізації моделі грошових розрахунків:
максималізація вартості капіталу підприємства;
мінімізація накладних витрат;
скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;
максимізація використання ефекту фінансового лівериджу;
максималізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;
максимізація рентабельності власного капіталу;
мінімізація тривалості обороту капіталу, тобто прискорення оборотності капіталу;
мінімізація податкових зобов’язань та ін.
Сутність економіко-математичного моделювання як методу планування дебіторської заборгованості підприємства полягає у тому, що з його допомогою можна дати кількісну оцінку взаємо- зв’язків між окремими фінансовими показниками та факторами, які впливають на них. Цей взаємозв’язок виражається через економіко- математичну модель, що являє собою максимально наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансово-економічних процесів, зокрема розрахункових операцій, тобто опис факторів, які характеризують структуру та основні закономірності зміни даного економічного явища через математичні символи та прийоми — рівняння, нерівності, функції, таблиці, графіки.
Отже, основою обґрунтування стратегії та тактики управління дебіторською заборгованістю підприємства та визначення сукупності розрахункових операцій на основі економіко-математич- ного моделювання є кількісний аналіз інформаційної бази моделі грошових розрахунків з використанням математичних, статистичних й економетричних методів та прийомів.
До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання дебіторської заборгованості підприємства можна віднести такі:
теорія процента та часова вартість грошей', це дає змогу порівнювати вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компан- дування;
диферепційне та інтегральне числення', дає можливість, з одного боку, визначати швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого — провести оп- тимізацію цільової функції через пошук її максимуму-мінімуму;
теорія ймовірності та статистичні висновки: дає змогу оцінити величину ймовірності настання певної події на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра.
Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку уможливлює використання в практиці фінансового менеджменту ряду нових форм управління дебіторською заборгованістю, тобто її рефінансування, або прискореного методу переведення дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери.
Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є\ факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, або їх продаж на фінансовому ринку, форфейтинг, спонтанне рефінансування.
Факторинг являє собою фінансову операцію, за якої підпри- смс гво-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства- продавця певну комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків сплати платіжних документів.
Крім того, банк у термін до трьох днів здійснює кредитування підприємства-покупця у формі попередньої сплати боргових зобов’язань щодо платіжних документів. Зауважимо, що в момент оформлення договору факторингу банк оплачує підприємству-продавцю не більше 80 % загальної суми боргу, а остаточні розрахунки здійснюються тільки після повного надходження коштів від платника.
Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцю рефі- нансувати переважну частину дебіторської заборгованості, щодо наданого покупцеві кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового й операційного циклів. До недоліків факторингової операції слід віднести лише додаткові витрати продавця, пов’язані з продажем продукції, а також втрати прямих зв’язків продавця продукції з покупцем у процесі здійснення платежів.
Облік векселів або його продаж на фондовому ринку — це фінансова операція з продажу векселів банку або іншій фінансовій інституції, іншому суб’єкту господарювання за певною (дисконтною) ціною, яка встановлюється залежно від їх номіналу, строку погашення та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також премію за ризик у разі сумнівної платоспроможності векселедавця. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказного векселя.
За цієї форми рефінансування дебіторської заборгованості визначається сума дисконту за формулою:
де Д — сума дисконту, що залишається комерційному банку;
Вц.н — номінальна вартість векселя;
Т — кількість днів від попиту продажу (обліку) векселя до моменту погашення його векселедержателем;
Св — річна облікова вексельна ставка щодо здійснення дисконтування суми векселя.
У випадку, якщо вексель продається на фондовому ринку, загальні витрати, пов’язані з рефінансуванням дебіторської заборгованості, складаються із виплаченої біржовим посередником комісійної винагороди та можливої курсової різниці при продажу векселя за ціною, меншою від номіналу.
Приклад 6.6.
Вексель на суму 30 тис. грн з терміном пла- ' тежу 1 травня поточного року взято до обліку комерційним банком 1 лютого поточного року. Облікова ставка комерційного банку 30 % річних. Необхідно визначити дисконтну суму векселя.
Розв ’язок:
підставивши наведені дані в зазначену вище формулу, отримуємо:
Форфетинг являє собою фінансову операцію щодо рефінансування дебіторської заборгованості з' експортного товарного кредиту шляхом передання (індосаменту) переказного векселя на користь банку зі сплатою йому комісійної винагороди. Комерційний банк бере на себе зобов’язання щодо фінансування експортної операції шляхом сплати за обліковим векселем, який гарантується наданням авалю банку держави імпортера. Для того щоб зменшити ризик можливих втрат у разі неповернення частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Розмір цього дисконту виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфетинга. Найчастіше форфетинг використовується під час експортних операцій і дає змогу експортеру негайно отримати грошові кошти через облік векселів. По суті, форфетинг об’єднує елементи факторингу і обліку векселів.
Спонтанне рефінансування є найбільш поширеною формою прискорення розрахунків і полягає в наданні знижки за дострокову сплату покупцем платіжних документів. Розмір установленої знижки з ціни продукції є ціною спонтанного рефінансування для- підприємства-продавця у випадку, якщо покупець скористується наданою знижкою. Умови надання цінової знижки за прискорення розрахунків записують у скороченому вигляді. Так, наприклад, запис «5/10, нетто 30» означає, що покупець продукції отримає 5-відсоткову знижку з ціни, якщо розрахується з продавцем протягом перших 10 днів після поставки продукції за умови максимального терміну відстрочення платежу 30 днів. У випадку відмови від знижки, покупець повинен здійснити повну оплату протягом 30 днів з моменту виписки платіжних документів. Поширеною схемою надання комерційного кредиту є кредитні умови «10/1, нетто 30», тобто 10-відсоткову знижку з ціни покупець може отримати, якщо негайно розрахується за продукцію за умови максимального відстрочення платежу на один місяць.
Продавець може дати знижку в межах банківського процента, який може отримати в разі негайного вкладання вивільненої суми на депозитний рахунок. З іншого боку, покупець також мусить визначитися, що вигідніше: чекати договірного строку сплати дебіторської заборгованості і втратити знижку, чи скористатися знижкою і достроково оплатити товар. Для цього покупцем розраховується ціна утраченої вигоди і порівнюється із середньою процентною ставкою банківського кредиту. Упущена вигода покупця у разі відмови від наданої продавцем знижки визначається за формулою:
де Ц3 — ціна відмови від наданої продавцем знижки, %;
Дт — договірний термін сплати покупцем отриманої продукції, днів;
П3 — період, протягом якого надається знижка, днів;
З — знижка, яка надається продавцем, %.
Приклад 6.7.
Продавець реалізує продукцію на таких умовах: ціна одиниці товару — 850 грн, знижка — 2% за умови сплати продукції в 15-денний термін, договірний термін сплати — 30 днів, середня процентна ставка банківського кредиту — 20 %.
Використовуючи наведену вище формулу, визначаємо втрачену вигоду:
Додаткова вигода покупця від дострокової сплати продукції становитиме:
сума процентів за кредит:
чиста вигода покупця в розрахунку на рік:
416 - 170 = 246 грн
, чиста вигода покупця в розрахунку на місяць:
246 : 12 = 20,5 грн.
Оскільки потенційна вигода покупця (48,9 %) перевищує проценти за банківський кредит (20 %), є сенс скористатися пропозицією продавця щодо знижки з ціни товару і сплатити його протягом пільгового терміну. Водночас продавець також проводить розрахунки щодо обґрунтування доцільного надання знижки покупцеві за дострокову сплату дебіторської заборгованості.
Для цього розраховується річна норма процентної ставки за комерційний кредит і порівнюється з процентною ставкою за користування банківським кредитом. Річна норма процентної ставки за комерційний кредит розраховується за формулою.
де ПСК — річна норма процентної ставки за комерційний кредит, %;
З — знижка, що надається покупцям за дострокову сплату продукції, %;
СП0 — середній період обороту дебіторської заборгованості за результатами аналізу минулого періоду, днів.
Приклад 6.8.
Підприємство надає покупцеві знижку за до' строкову сплату дебіторської заборгованості в розмірі 2 % до суми платежу, середній період обороту дебіторської заборгованості за минулий період становить 37 днів, середня річна процентна ставка банківського кредиту — 20 %.
Річна норма процентної ставки за комерційний кредит становить 19,5 %, а середня річна процентна ставка банківського кредиту — 20 %, тобто рівень процентної ставки банківського кредиту перевищує рівень процентної ставки за комерційний кредит на 0,5 % (20 - 19,5). Це свідчить про доцільність надання знижки за дострокову сплату продукції в розмірі 2 %.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 433;