Критерії організації управління прибутком підприємства

Розглядаючи планування як функцію управління прибутком підприємства, необхідно зазначити, що останнім часом спостері­гається чітка тенденція зміщення акцентів з традиційної форми організації менеджменту на поопераційний (функціональний) менеджмент — АВМ (Activity-based Management, далі — ABM). Головною особливістю АВМ є розгляд фінансово-господарської діяльності підприємства за відособленими напрямами операцій­ної, інвестиційної та фінансової діяльності, що забезпечує при цьому повну ідентифікацію доходів і витрат за цими напрямами.

І [ри цьому АВМ дає змогу фінансовим менеджерам та відповід­ним службам підприємства вирішити такі питання:

визначення можливостей підвищення ефективності діяльно­сті підприємства;

визначення та відособлення видів чи напрямів діяльності суб’єкта господарювання, що не створюють вартості;

визначення черговості забезпечення фінансовими, матеріа­льними, трудовими та іншими видами ресурсів окремих напря­мім діяльності підприємства за критерієм максимізації прибутку (вартості ринкової капіталізації підприємства чи достатку акці­онерів). .

Підприємству рекомендується, зважаючи на світовий досвід, поєднувати функціональні можливості АВМ та вартісного ме­неджменту — VBM (Value-based Management, далі — VBM). У цьому випадку функціональний розподіл напрямів господарсь­кої діяльності підприємства спрямований на визначення основ­них джерел створення вартості підприємства і, як наслідок, достатку акціонерів. При цьому досягається ув’язка прибутку підприємства та його ринкової вартості як основних показників ефективності підприємницької діяльності. Серед основних фі­нансових індикаторів, що можуть використовуватися і викорис­товуються на середніх та великих підприємствах для обґрунту­вання фінансових рішень щодо управління прибутком, можна виділити такі:

Економічна вартість додана — EVA[9] (Economic Value Added):

де ROA — рентабельність активів;

WACC— середньозважена вартість капіталу;

ТА — сукупні активи;

ЕАІТ— прибуток підприємства після сплати процентів і пода­тку на прибуток (операційний прибуток);

СЕ — сукупний капітал.

Пропонований показник дає змогу оцінити рівень ефектив­ності фінансового менеджменту з позицій трансформації при­бутку підприємства в його ринкову вартість. Розробники показ­ника пропонують використовувати його для оцінки ефек­тивності діяльності підприємства з позицій визначення його інвестиційної привабливості для ринкового інвестора — тобто використання показника розраховано на публічні компанії се­редніх та великих розмірів. Однак практика використання по­казника європейськими та північно-американськими компані­ями дає змогу рекомендувати його для оцінки порівняльної ефективності альтернативних проектів, господарських опера­цій як на ринку, так і в рамках окремого підприємства, незва­жаючи при цьому на розміри такого підприємства. Єдина ви­мога до ефективного використання пропонованого показника — адекватна оцінка середньозваженої вартості капіталу[10] (WACC) підприємства.

Ринкова вартість додана — MVA (Market Value Added)'.

де TMV.— сукупна ринкова вартість;

MVe — ринкова капіталізація;

MVd — ринкова вартість зобов’язань;

СЕ — сукупний капітал.

Наведений вище показник відображає порядок формування ринкової премії, яка відповідає ефективності організації фінансо­вого менеджменту взагалі та управління прибутком зокрема. Ви­користання показника ринкової вартості доданої є поширеним у Західній Європі та США і виправдане у разі необхідності прове­дення аналізу впливу певного напряму діяльності підприємства (інвестиційного проекту та/або окремої господарської діяльності) на зростання ринкової вартості підприємства у поточному та пер­спективному періодах. Слід зазначити, що адекватне використан­ня даного показника потребує наявності ринкових даних про вар­тість підприємства та його корпоративних прав. Разом з тим ре­комендуємо використовувати даний показник як критерій при­йняття управлінських фінансових рішень фінансовими менедже­рами тих підприємств, що орієнтуються на ринок капіталу, зокре­ма на ринок інструментів власності (акціонерні товариства) та ри­нок боргових інструментів (емітенти корпоративних облігацій).

Грошова вартість додана — СУК[11] {Cash Value Added):

де F CF— грошовий потік до фінансування — Free Cash Flow;

WACC— середньозважена вартість капіталу підприємства;

Interests — процентні платежі підприємства за зобов’язан­нями;

СЕ — сукупний капітал підприємства.

Як зазначалося раніше, управління прибутком нерозривно пов’язане з іншими напрямами фінансового менеджменту, і на­самперед з управлінням грошовими потоками. Такий зв’язок ви­значає об’єктивну необхідність узгодження управлінських рі­шень щодо грошових потоків та формування і використання прибутку. Це узгодження може досягатися різними методами (наприклад, аналізом показників ліквідності, рентабельності та оборотності1, проведенням комплексного аналізу тощо). Однак з урахуванням практики західноєвропейських та американських, а також новітнього досвіду вітчизняних суб’єктів господарювання, таке узгодження пропонується здійснювати з паралельним вико­ристанням показника грошової вартості доданої. Позитивна ве­личина грошової вартості доданої, що генерується підприємст­вом (інвестиційним проектом чи окремою господарською опера­цією), свідчить про пріоритетність її виконання, виходячи із стан­дартної альтернативної можливості, що пропонується ринками капіталу та грошей.

Загалом запропоновані вище показники доцільно використо­вувати для обґрунтування фінансових управлінських рішень з ряду напрямів, що дозволить, зокрема, забезпечити мінімізацію втрачених можливостей підприємства при формуванні прибутку та вибір найбільш оптимальних варіантів розвитку підприємства в умовах невизначеності та ринкової конкуренції, у тому числі на глобальних ринках.

Розглянемо наведений процес управління прибутком на тако­му прикладі.

Приклад 5.1.

Порівняємо економічну ефективність двох проектів (А і Б), що передбачають виробництво та реалізацію на ринку подібних продуктів.

1 Детальне висвітлення щодо використання показників із згаданих напрямів фінан­сового аналізу див. у розд. 11 цього підручника.

Вхідні дані щодо проектів, які аналізуються, дають змогу оці­нити операційну ефективність проекту А, який забезпечує вищу операційну маржу (частку прибутку в 1 грн реалізованої продук­ції). Прибутковість обох проектів як класичний показник ефекти­вності перебуває приблизно на однаковому рівні (57 і 64 тис. грн), що свідчить про рівнозначність проектів. Однак ефективніше ви­користання капіталу у межах проекту Б дає змогу говорити про його значно вищу альтернативну ефективність за критерієм EVA (у чоти𳥠рази). Крім того, аналіз результатів виробництва про­дукту 2 за проектом А свідчить про недоцільність його виробни­цтва, оскільки альтернативна вартість капіталу, що використову­ється для забезпечення його виробництва, практично рівна прибутку від реалізації виробленого продукту.

Розглянемо особливості реалізації планування прибутку за окремими напрямами моделі управління прибутком підприємст­ва — формування доходів підприємства, формування витрат підприємства та використання прибутку.