Управління використанням прибутку

Управління прибутком підприємства, як уже відзначалося, спрямоване на забезпечення його максимізації та стабільності формування у часі. Однак модель управління прибутком не може вважатися логічно завершеною без складової, спрямованої на підтримання управлінських фінансових рішень щодо викорис­тання створеного у процесі операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності підприємства прибутку (рис. 5.15).

Рис. 5.15. Напрями використання прибутку

Слід відзначити, що використання прибутку має узгоджувати­ся із корпоративною стратегією підприємства та забезпечувати стійке і стабільне зростання ринкової вартості підприємства та достатку акціонерів (рис. 5.16). Як показано на рисунку, переваги підприємства на ринку трансформуються у вартість (достаток ак­ціонерів), яка, у свою чергу, може бути спожита шляхом розподі­лу між власниками або ж реінвестована у господарську діяль­ність підприємства з метою створення нової вартості.

Як основне завдання управління використанням прибутку су­б’єкта господарювання має розглядатися балансування інтересів підприємства щодо тезаврації прибутку та потреб політики гро­шових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). При цьому важ­ливим завданням цільового планування та прогнозування прибут­ку суб’єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних

величин фінансових ресурсів, необхідних для фінан­сування зазначения напрямів розподілу прибутку підприємства.

Рис. 5.16. Вплив розподілу прибутку на забезпечення корпоративних цілей'

Відповідно, можна виділити такі питання, розв’язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

забезпечення погашення податкових зобов’язань суб’єкта гос­подарювання (сплата податку на прибуток підприємств);

обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб’єкта господарювання;

формування фондів-коштів та резервів для використання у наступних періодах.

5.5.1. Розглянемо ці питання детальніше.

Роль податкового планування в управлінні прибутком

Загалом, податкове планування використовується для фор­мування, організації та інформаційно-методологічного забез­печення контролю за витратами підприємства на сплату пода­тків та інших обов’язкових платежів суб’єкта господарювання до державного та місцевого бюджетів, інших централізованих цільових фондів. У рамках управління прибутком підприємст­ва податкове планування передбачає контроль за формуван­ням та виконанням податкових зобов’язань з податку на при­буток[18], що може здійснюватися за такими ключовими напря­мами:

визначення доходів підприємства та їх віднесення до складу валових доходів;

визначення витрат підприємства та їх віднесення до складу валових витрат;

формування амортизаційних відрахувань відповідно до по­даткового законодавства[19];

моніторинг податкових пільг з податку на прибуток;

своєчасність подання податкових декларацій та сплата пода­тку на прибуток.

Так, для потреб податкового планування зобов’язань з подат­ку на прибуток підприємства доцільно використовувати, зокрема, такі методи:

У зниження бази оподаткування з метою скорочення абсолю­тної величини податкових зобов’язань з податку на прибуток:

^ зменшення грошових потоків, що входять до складу вало­вих доходів підприємств і, відповідно, збільшують об’єкт опода­ткування;

^ збільшення грошових потоків, що включаються до складу валових витрат підприємства і, відповідно, зменшують об’єкт оподаткування;

^ використання податкових пільг;

^ оптимізація перерозподілу податкових зобов’язань з подат­ку на прибуток у часі:

максимальне скорочення у часі розриву між визнанням ви­ручки податкових зобов’язань та реальним надходженням на під­приємство грошових коштів;

^ максимальне -наближення дати визнання господарських операцій, що призводять до зменшення об’єкта оподаткування і, відповідно, абсолютної величини податкових зобов’язань суб’єк­та господарювання;

^ використання у діяльності підприємства чи його окремих підрозділів (або, навіть, дочірніх підприємств та підконтрольних компаній) законодавчо затверджених альтернативних режимів оподаткування[20];

^ переміщення окремих виробництв, структурних підрозділів або ж дочірніх компаній до вільних економічних зон з метою ви­користання можливих переваг для оптимізації абсолютної вели­чини та структури податкових зобов’язань суб’єкта господарю­вання;

^ використання легальних механізмів офшорних зон з метою законного уникнення оподаткування тих чи інших доходів суб’єк­та господарювання та ін.