Розділ 5. Управління прибутком


Ключовим завданням управління фінансами підприємства є досягнення та подальше забезпечення належного рівня конкурен­тоспроможності підприємства у короткостроковому та довго­строковому періодах. При цьому вважається, що фінансово- господарська діяльність підприємства має забезпечувати приріст добробуту його власників. Досягти цього неможливо без адеква­тного вирішення у повсякденній роботі сукупності питань управ­ління прибутком. Так, забезпечення ефективності фінансового менеджменту на конкретному підприємстві передбачає обґрунту­вання, формування та реалізацію адекватної моделі управління прибутком як цілісної системи прогнозування, планування і кон­тролю за процесами формування та розподілу прибутку підпри­ємства в процесі здійснення його фінансово-господарської діяль­ності. Відповідно, кваліфікація фінансового менеджера передба­чає ґрунтовну теоретичну підготовку та сукупність навичок, які мають стати основою його успішної практичної діяльності.

 

5.1. Прибуток як об’єкт фінансового менеджменту

 

Прибуток суб’єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами, а тому незмінно привертає значну увагу дослідників із академічних кіл та практиків фінан­сового менеджменту. Звичайно прибуток розглядається в трьох основних аспектах:

прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та винагорода за підприєм­ницький ризик;

прибуток як вираження ефективності управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання

прибуток як джерело самофінансування підприємства (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби підприємства у капіталі і посідає основне місце у так званій ієрархії фінансування).

Особливості прибутку суб’єкта господарювання за кожним із зазначених напрямів визначають об’єктивну необхідність виділен­ня у фінансовому менеджменті функціонально-організаційного блоку, спрямованого на управління прибутком підприємства з ме­тою формування, підтримання та зростання конкурентоспромож­ності як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді та забезпечення доходу власників корпоративних прав такого під­приємства. Практичне вирішення завдань управління прибутком тісно переплітається з іншими функціональними блоками фінан­сового менеджменту, зокрема з управлінням грошовими потоками, управлінням інвестиціями, фінансовим плануванням та прогнозу­ванням. Однак реалізація моделі управління прибутком як функціо­нально-організаційного блоку управління фінансами підприємства має принципові особливості, що визначаються насамперед специ­фікою прибутку як об’єкта фінансового менеджменту.

 

 

Рис. 5.1 Функціонально-організаційна структура управління прибутком суб’єкта господарювання

 

Так, прибуток підприємства являє собою результуючий фі­нансовий показник, що унеможливлює його безпосереднє вико­ристання як прямого об’єкта управління і вимагає формування важелів впливу на величину прибутку через управління фактора­ми його формування та використання. Це дає змогу виділити ряд структурних елементів, які в результаті і формують цілісну сис­тему управління прибутком підприємстЬа (рис. 5.1).

управління прибутком на етапі його формування:

управління доходами суб’єкта господарювання,

управління затратами суб’єкта господарювання;

управління прибутком на етапі його використання.

За таких умов постає питання щодо забезпечення узгодженос­ті прийняття, підтримки та виконання управлінських фінансових рішень за окремими напрямами реалізації управління прибутком підприємства. Організаційне вирішення цієї проблеми здійсню­ється в рамках обґрунтування мети та завдань управління прибут­ком суб’єкта господарювання, визначення доцільності викорис­тання тих чи інших методів управління прибутком з метою вирі­шення поставлених завдань.

Системоутворюючими елементами моделі управління прибут­ком підприємства є мета та завдання такого управління, від чіт­кості формулювання яких залежить ефективність як моделі управління прибутком, так і фінансового менеджменту взагалі.

Як уже наголошувалося, у теорії корпоративних фінансів прибу­ток суб’єкта господарювання розглядається як результат його діяль­ності та джерело створення ринкової вартості (рис. 5.2). Виходячи з цього метою управління прибутком підприємства — суб’єкта госпо­дарювання можна вважати забезпечення максимізацїі абсолютної ве­личини чистого прибутку та стабільності його формування у часі. При цьому прибуток (і, відповідно, управління прибутком підпри­ємства) розглядається як джерело створення достатку акціонерів (shareholder value) у формі грошових дивідендних виплат та макси- мізації ринкової вартості підприємства (його корпоративних прав).

Водночас на прибуток, отриманий у результаті фінансово- господарської діяльності суб’єкта господарювання, претендують і інші учасники корпоративних відносин. У зв’язку з цим мета управління прибутком підприємства трактується неоднозначно. Типовим прикладом двозначності трактування мети управління прибутком підприємства є конфлікт принципал-агент (зокрема, дивідендна політика підприємства, яка буде розглянута дещо піз­ніше). В умовах такого конфлікту, відповідно до теорії агентсь­ких відносин[7], будь-які управлінські фінансові рішення прийма­ються як компроміс між менеджерами та власниками підприємства.

 

 

 

Незважаючи на очевидну неоднозначність трактувань різними учасниками корпоративних відносин прибутку підприємства, мети управління таким прибутком, її можна конкретизувати шляхом установлення дискретних (часткових) завдань щодо управління формуванням витрат та доходів підприємства. Однак, перш ніж конкретизувати такі завдання, визначимо об’єкт управління при­бутком підприємства. Оскільки прибуток підприємства є резуль­татом його фінансово-господарської діяльності, то об’єктом управ­ління прибутком має розглядатися сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання з приводу трансформації до­ходу від зазначених видів діяльності в прибуток підприємства.

 

 

Рис. 5.3. Порядок формування чистого прибутку суб’єкта господарювання1

 

Об’єкт управління прибутком підприємства включає (рис. 5.3):

дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, вико­нання робіт;

покриття витрат, що включають матеріальні витрати, опла­ту праці виробничого та управлінського персоналу, покриття амор­тизаційних відрахувань;

сплату податків та інших обов язкових платежів',

покриття процентних платежів за позиками (витрат, пов’я­заних з фінансовою діяльністю);

формування прибутку до сплати податків;

сплату податків, що здійснюється за рахунок прибутку;

формування чистого прибутку',

виплату грошових дивідендів та тезаврацію прибутку',

формування нерозподіленого прибутку.

Функціональний зв’язок між окремими факторами форму­вання чистого прибутку підприємства як об’єкта управління фінансами суб’єкта господарювання зображено на рис. 5.3 та рис. 5.4.

 


 

 

Рис. 5.4. Порядок використання чистого прибутку суб’єкта господарювання

 

На рис. 5.3 відображено порядок формування чистого прибут­ку підприємства за окремими етапами, які відображають черго­вість розподілу доходу підприємства під час його трансформації в чистий прибуток. Слід зазначити, що, виділені проміжні показ­ники прибутку підприємства (прибуток до вирахування аморти­зації, процентів та податку на прибуток; прибуток до вирахуван­ня процентів та податку на прибуток; прибуток до вирахування податку на прибуток), відображаючи проміжні етапи формування чистого прибутку як основної цілі підприємства, широко викори­стовуються для інформаційного та методологічного підтримання управлінських фінансових рішень.

 

На рис. 5.4 відображено трансформацію чистого прибутку підприємства, отриманого за звітний період за основними напря­мами фінансування потреби суб’єкта господарювання у капіта­лі — грошові виплати власникам та тезаврація прибутку (самофі­нансування).

Відображене на рис. 5.3 та 5.4 структурування процесу фор­мування та розподілу прибутку підприємства і визначення об’єкта управління прибутком підприємства дає змогу сформу­лювати основні завдання такого управління. Серед цих завдань необхідно виділити такі:

підтримання конкурентоспроможності підприємства у коро­ткостроковому та довгостроковому періодах;

забезпечення зростання абсолютної величини прибутку;

забезпечення стабільності формування чистого прибутку, зокрема, збільшенням відносної частки прибутку від основної ді­яльності;

забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово- господарської діяльності суб’єкта господарювання;

забезпечення пріоритетного фінансування інвестиційних проектів із позитивним за рахунок внутрішніх джерел, на­самперед прибутку;

забезпечення оптимальних пропорцій розподілу прибутку шляхом досягнення компромісу між потребами дивідендної полі­тики та політики тезаврації прибутку.

Визначені вище мета та орієнтовний перелік функціональ­них завдань управління прибутком суб’єкта господарювання дає змогу визначити основні вимоги до процесу управління при­бутком, що виражаються у принципах побудови моделі управ­ління прибутком та методологічного забезпечення прийняття і підтримки управлінських фінансових рішень. Необхідність адекватного врахування таких вимог у процесі формування моделі управління прибутком підприємства для забезпечення її загальної та часткової ефективності потребує розглянути такі питання.

 






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 73; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.036 сек.