Структурування грошових потоків за видами діяльності

Для потреб управління фінансами підприємства виділяють окремі види його діяльності, які формуються як класифікаційні сукупності господарських операцій із аналогічними функціона­льно-організаційними характеристиками (рис. 3.4). Порядок віднесення сукупності господарських операцій за видами діяльності має певні структурні відмінності та особливості для підприємств, що належать до різних галузей народного господарства.

Рис. 3.4. Грошові потоки суб’єкта господарювання за видами діяльності та джерелами формування

Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгал­терського обліку (далі — національні П(С)БО), що враховують світову практику, господарську діяльність підприємств для по­треб організації фінансового менеджменту, обліку, а також фор­мування та оприлюднення публічної фінансової звітності, поді­ляють на три види:

основна діяльність;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність.

Таке групування господарських операцій за видами діяльності широко використовується на практиці при організації фінансово­го менеджменту та аналізу його результативності, однак не є єдино можливим. Слід підкреслити, що наведене вище структу- рування діяльності підприємства є обов’язковим для складання публічної фінансової звітності (рис. 3.5).

Грошовий потік від операційної діяльності. Операційна ді­яльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до ін­вестиційної або фінансової діяльності.

Рис. 3.5. Структура оприлюднення суттєвої фінансової інформації про грошові потоки суб’єкта господарювання

У зв’язку з цим, у фінансовій літературі на позначення опера­ційної діяльності досить часто використовується термін основна діяльність. Незважаючи на присутність певної неточності, такий підхід є досить раціональним і з ним можна погодитися. Загалом операційна, або основна, діяльність суб’єкта господарювання яв­ляє собою сукупність господарських операцій, реалізація яких безпосередньо пов’язана зі здійсненням тих видів підприємниць­кої діяльності, що передбачені положеннями статутних докумен­тів такого підприємства і забезпечують формування основної ча­стини його доходів.

Важливою кількісною характеристикою господарської діяльно­сті суб’єкта господарювання є розрахунок та оцінювання абсолю­тної величини грошового потоку, який генерується в рамках опе­раційної діяльності, — операційний грошовий потік. Величина операційного грошового потоку є основою для розрахунку як чис­того грошового потоку суб’єкта господарювання (рис. 3.6), так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використо­вуються для потреб управління грошовими потоками. Слід наго­лосити на тому, що грошовий потік від операційної діяльності суб’єкта господарювання має розглядатися як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступ­ні періоди. Тому однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого пе­ріоду позитивного операційного грошового потоку із відносно стабільною абсолютною величиною. При цьому високий рівень абсолютної величини операційного грошового потоку має розгля­датися як позитивне явище.

Рис. 3.6. Алгоритм розрахунку операційного грошового потоку суб’єкта господарювання

Грошовий потік від інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО ідентифікується як сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також коротко­строкових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівален­тами грошових коштів. Іншими словами, операції в межах інвес­тиційної діяльності суб’єкта господарювання ведуть до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства — необоротних активів. Типовими прикладами таких операцій можуть бути:

придбання та введення в експлуатацію виробничого облад­нання;

придбання нематеріальних активів;

здійснення дезінвестицій;

придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отриман­ня пасивного (проценти або дивіденди) чи активного доходу;

фінансування Та отримання доходів від спільної діяльності.

Рух грошових коштів, який має місце під час здійснення суку­пності господарських операцій у рамках інвестиційної діяльності, формує грошовий потік від інвестиційної діяльності — інвести­ційний грошовий потік. На відміну від операційного грошового потоку грошовий потік від інвестиційної діяльності суб’єкта гос­подарювання не розглядається як основне джерело формування його потреби у капіталі, оскільки має переважно обслуговуючий характер відносно передбаченої статутними документами основ­ної діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку здебільшого має від’ємне значення, оскільки доходи від інвестиційної діяльності, як правило, не перекривають потреби підприємства в інвестиційному капіталі, насамперед, потреби на фінансування реальних інвестицій.

Величина реальних інвестицій і, відповідно, інвестиційний грошовий потік у сучасній науково-практичній фінансовій літе­ратурі розглядається як свідчення проведення довгострокової ре­структуризації, що здійснюється підприємством, і може сприйма­тися як показник ефективності його фінансово-господарської діяльності (за умови, що такі інвестиції є цільовими та керованими).

Грошовий потік від фінансової діяльності. Фінансову дія­льність суб’єктів господарювання в національних П(С)БО визна­чають як сукупність господарських операцій, які ведуть до зміни величини та/або складу власного і позичкового капіталу. Іншими словами, фінансова діяльність спрямована на кількісну та/або якісну зміну його пасивів з метою покриття потреб підприємства у капіталі. Типовими прикладами таких господарських операцій суб’єктів господарювання, які належать до фінансової діяльності, можуть бути:

емісія корпоративних прав (акцій) та обслуговування їх вторинного обігу;

отримання банківського кредиту та його погашення;

розміщення корпоративних облігацій та обслуговування їх обігу;

отримання безповоротної фінансової допомоги;

лізингове фінансування придбання основних засобів;

викуп корпоративних прав власної емісії.

Грошовий потік від фінансової діяльності суб’єкта господа­рювання - фінансовий грошовий потік — має розглядатися як коригуючий механізм формування фінансового забезпечення по­треби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності.

Формування фінансового грошового потоку, як правило, не характеризується стабільністю. Перманентність формування позитивного грошового потоку від фінансової діяльності свід­чить про стійку залежність підприємства від зовнішнього фі­нансування. У випадку, коли таким зовнішнім джерелом є по­зичковий капітал, постає питання щодо фінансової спромож­ності підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового по­току для обслуговування зобов’язань — забезпечити джерело обслуговування виплати процентів та погашення основної су­ми боргу. Абсолютна величина грошового потоку від фінан­сової діяльності та його розподіл у часі визначають поточні та майбутні претензії власників і кредиторів підприємства щодо грошових потоків, які генеруються таким суб’єктом госпо­дарювання в результаті його фінансово-господарської діяль­ності..

Чистий грошовий потік (Cash Flow). Ключовим елементом структурування грошових потоків суб’єкта господарювання є розрахунок чистого (сукупного) грошового потоку, що являє со­бою зміну абсолютної величини грошових коштів, які перебува­ють у розпорядженні підприємства, за певний період. Така зміна грошової позиції суб’єкта господарювання еквівалентна арифме­тичній сумі грошових потоків від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, кількісна оцінка абсолютної величини яких і є основою для розрахунку чистого сукупного грошового потоку підприємства.

Для оцінки операційного грошового потоку на практиці вико­ристовується один із двох методів — прямий або непрямий ме­тод. У результаті коригування отриманої абсолютної величини операційного грошового потоку на суму інвестиційного та фінан­сового грошових потоків отримують чистий грошовий потік під­приємства за звітний період.

Прямий метод розрахунку операційного грошового потоку, який передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, що генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів (вхідний грошовий потік чи вихідний грошовий потік). Отримані абсолю­тні величини окремих грошових потоків формують цільовий по­казник у порядку:

де cashflow— грошовий потік, що оцінюється (рядок 600);

ICF — вхідний грошовий потік (рядок 100);

OCFj — j-й вхідний грошовий потік (рядки 210, 220, 230; 400; 500).

Для відображення інформації щодо операційних грошових по­токів у фінансовій звітності здійснюється зведення окремих гро­шових потоків у розрізі основних груп, які пояснюють суттєву інформацію про операційну діяльність підприємства. Міжнарод­ний стандарт бухгалтерського обліку (далі — МСБО) № 7 реко­мендує використовувати саме прямий метод розрахунку опера­ційного грошового потоку, що дає змогу забезпечити більшу інформаційну прозорість і використовувати елементи такого роз­рахунку для потреб фінансового моделювання. Приклад визна­чення Cash Flow на основі розрахунку операційного грошового потоку прямим методом наведений у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Приклад розрахунку операційного cash flow па основі прямого методу

154,5 145 5 30

Непрямий метод розрахунку операційного грошового потоку передбачає проведення коригування »абсолютної величини при­бутку підприємства до оподаткування (ЕВТ) на величину впливу негрошових (немонетарних) операцій у рамках операційної дія­льності суб’єкта господарювання. Відповідно до НП(С)БО № 4 використання непрямого методу є обов’язковим при складанні публічної фінансової звітності вітчизняними підприємствами (форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»).

Під час розрахунку операційного грошового потоку підприєм­ства (табл. 3.3) на основі непрямого методу виділяються, як пра­вило, такі напрями трансформації величини прибутку підприємс­тва до сплати податків (ЕВТ — рядок 100) у величину операцій­ного грошового потоку (рядок 800):

витрати підприємства, які не пов’язані із використанням грошових коштів, додаються до абсолютної величини прибутку підприємства, що коригується (рядки 210, 220, 250, 410, 420, 530);

грошові видатки, які не належать до витрат суб’єкта госпо­дарювання або не враховані при визначенні прибутку підприємс­тва, що коригується, віднімаються (рядки 225, 230, 430, 510, 520, 600, 700);

абсолютна величина прибутків підприємства, що не відно­ситься до грошових надходжень, віднімається (рядки 235, 440);

частина прибутку підприємства (рядок 100), що не є складо­вою операційної діяльності суб’єкта господарювання, віднімаєть­ся (додається) (рядки 240 та 245 відповідно).

Таблиця 3.3

Приклад розрахунку операційного cash flow на основі непрямого методу

Для розрахунку чистого грошового потоку (табл. 3.4) здійс­нюється коригування операційного грошового потоку підприємс­тва, розрахованого за прямим або непрямим методом (див. табл. 3.2 та 3.3 відповідно), на величину грошових потоків суб’єкта го­сподарювання від інвестиційної та фінансової діяльності.

Таблиця 3.4

Приклад розрахунку чистого грошового потоку підприємства

3.2.Стадії, принципи та завдання управління грошовими потоками підприємства

Модель управління грошовими потоками суб’єкта господарю­вання є індивідуальною для кожного підприємства, оскільки має враховувати особливості його фінансово-господарської діяльнос­ті та специфічні умови зовнішнього і внутрішнього середовища її реалізації. Однак така індивідуальність досягається шляхом ви­користання сукупності загальних підходів, прийомів та мето­дів — інструментарію управління грошовими потоками, який і є предметом подальшого розгляду.