Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг

Ряд вітчизняних вчених розглядають інфраструктуру як сукупність галузей господарства, що обслуговують виробництво і населення. Особливістю інфраструктури, на їх думку, є «гнучкість», що дозволяє їй швидко реагувати на зміни умов виробництва й життя населення.

Ринкова інфраструктура - це сукупність установ, організацій та інших суб’єктів сфери обігу, що забезпечують необхідні умови функціонування ринкової економіки у даній країні чи регіоні. Іншими словами, - це система установ і організацій (банків, бірж, страхових компаній, консультаційних та інформаційно-маркетингових фірм тощо), які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку.

Залежно від сегментів ринку вона поділяється на інфраструктуру грошового ринку, валютного ринку, ринку капіталу, ринку цінних паперів, страхового ринку тощо.

Поняття інвестиційної інфраструктури включає найбільш важливі галузі економіки, установи і засоби, що безпосередньо забезпечують процес безперебійного здійснення інвестицій.

Таким чином, інфраструктура ринку фінансових послуг є комплексом установ і підприємств, що обслуговують безпосередньо його учасників з метою підвищення ефективності операцій, що виконуються ними. У складі цих суб’єктів інфраструктури ринку фінансових послуг виділяють наступні основні установи: фондові біржі, валютні біржі, депозитарій цінних паперів, реєстраторів цінних паперів, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультаційні центри.

Відомо, що фінансові ринки складаються з великої кількості різноманітних «каналів», за якими грошові кошти «перетікають» від власників заощаджень до позичальників. Ці канали можна поділити на дві основні групи. До першої належать так звані канали прямого фінансування, тобто канали, за якими грошові кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників. Друга група – це канали непрямого фінансування. При непрямому фінансуванні грошові кошти, що переміщуються від домашніх господарств у напрямі фірм, проходять через особливі інститути, до числа яких відносяться, наприклад, банки, взаємні фонди, страхові компанії тощо; ці організації називаються фінансовими посередниками. Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів.

У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об’єднання, що представляють інтереси інших інститутів «знизу» (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв’язок між суб’єктами ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації).

Під законодавчим елементом інфраструктури розуміють відповідну частину господарського законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб’єктів ринкових відносин. Власне, він задає «правила гри» в ринковій економіці.

Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність дотримуватись правил і закономірностей функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

У сучасних умовах до інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг належать наступні структурні утворення:

1. фондові біржі;

2. валютні біржі;

3. комерційні банки;

4. брокерські компанії;

5. інвестиційні дилери та андерайтери;

6. системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв’язків;

7. інвестиційні компанії та фонди;

8. трастові компанії та інвестиційні управляючі;

9. фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії;

10. фінансові будинки або фінансові супермаркети;

11. страхові компанії;

12. пенсійні фонди;

13. національна депозитарна система;

14. реєстратори цінних паперів;

15. інформаційно-консультативні центри;

16. розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові та інвестиційні інститути.

З іншого боку, розрізняють глобальну (на національному, світовому, міжнародному рівні) і локальну інфраструктуру фінансового ринку на рівні окремих регіонів (всередині країни або групи країн) та територіально-адміністративних утворень. Як суб’єкти діяльності інститути інфраструктури ринку фінансових послуг в ринкових умовах носять обслуговуючий характер щодо фінансового ринку і забезпечують його нормальне функціонування як на мікро-, так і на макроструктурних економічних рівнях, відображають внутрішній і зовнішній попит та пропозицію фінансових активів у рамках централізованої саморегулюючої системи глобальних та локальних фінансових ринків.

 






Дата добавления: 2021-11-16; просмотров: 71; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.022 сек.