П’ята фаза МЦ (пердменструальна) – 26 – 28 день.

При порівнянні функціональних можливостей у жінок і чоловіків необхідно перш за все враховувати різницю в розмірах тіла ( поверхневі розміри у чоловіків більші ніж у жінок в 1,21 рази, обємні розміри та маса тіла в 1,33 рази).

Максимальна сила у жінок, яка залежить від фізіологічного поперечника м’язів в 1,22 рази менша ніж у чоловіків.

Серцевий викид, легенева вентиляція, дихальний об’єм теж залежать від розмірів тіла, а отже є меншими у жінок.

Дуже значна різниця в складі тіла. У жінок м’язова маса складає 30% в середньому 18 кг ( учоловіків 40%).

Особливу роль в життєдіяльності організму жінки відіграє нейрон – ендокринна регуляція багатьох процесів, у тому числі і місячних біологічних циклів. Зміни балансу статевих гормонів формують фази менструального циклу, кожна з яких має свої особливості, які необхідно враховувати під час прведення змагань і організації тренувального процесу.

У першій фазі (менструальній) тренувальне навантаження рекомендується планувати середнім за обсягом. Уцій фазі під впливом гормонів спостерігається підвищення рухливості в суглобах, тому доцільно працювати над розвитком гнучкості. Водночас тренувальні заняття мають бути спрямовані на розвиток загальної витривалості.

У другій фазі (пост менструальній) доцільно планувати навантаження спрямовані на розвиток спеціальної витривалості, для чого рекомендується використовувати перемінний та повторний методи тренування.

У третій фазі (овуляції) – фізична працездатність і адаптаційні можливості спортсменок знижені, тому тренувальні навантаження рекомендується планувати невеликими (6 – 7% загального місячного навантаження).

У четвертій фазі (постовуляторна) спортсменки спроможні виконувати найбільшу за обсягом фізичну роботу (навантаження мають становити 39 – 40% загального тренувального навантаження).

У п’ятій фазі (передменструальна) загальна фізична працездатність спортсменок знижується, погіршується координація рухів. Обсяг силових вправ необхідно знижувати до мінімуму і не вивчати нові елементи техніки (фізичне навантаження 7 – 8% місячного).

Вплив старіння на спортивну діяльність.Після 40 років спостерігається різке зменшення рівня м’язової діяльності. З віком кращі результати у видах спорту, які вимагають прояву витривалості і сили, зменшуться в середньому на 1 – 2% в рік, починаючи з 20 – 35 років. З віком суттєво зменшується МСК, приблизно на 10% за 10 років, у жінок – починаючи з віку ближче до 20 років, у чоловіків – після 25 років, це зменшення обумовлено зниженням функціональних резервів кардіореспіраторної системи.

Силові можливості з віком зменшуються в результаті зниження рівня рухової активності і об’єму м’язової маси. Це обумовлено зменшенням синтезу скорочувальних білків та числа швидких м’язових волокон.

Процес старіння зменшує здатність адптації до фізичних навантажень, які виконуються в умовах підвищеної температури і вологості повітря. Це пояснюється зменшенням потовиділеня в наслідок інволютивних змін з боку потових залоз.

Наукові дослідження вказують на те, що серед активно фізичних людей смертність є нижчою, а тривалість життя зростає в середньому на 2 роки.

Проте, спортсмени – ветерани нерідко показують високі спортивні результати. У зв’язку з цим виникає ціла низка питань:

– які фізіологічні зміни впливають на толерантність старіючого організму до фізичних навантажень;

– яка ступінь тренуємості людей середнього й похилого віку;

– як впливає процес старіння на спортивну змагальну діяльність;

– як впливають заняття спортом на тривалість життя.