Основні гігієнічні вимоги до штучних басейнів.

Найбільш поширеним і дешевим способом знезаражування води вважається хлорування. Рівень залишкового хлору у воді штучного басейну повинен бути не менше 0,2-0,4 мг/л.

Однак така доза хлору подразнює кон’юктиву ока. Для захисту очей застосовують спеціальні окуляри. Для знезаражування води басейнів використовуються і інші засоби наприклад ультрафіолетове опромінення, озонування, хімічні засоби (мідний купорос).

Довжина ванн басейнів – 25(малі) і 50 (великі), ширина -10,12,15,21 і 25 м, ширина дорожки – не менше 2,25.

З внутрішньої сторони ванна облицьовується кафельною плиткою, вздовж стін на рівні поверхні встановлюються спеціальні жолоби для зливу в каналізацію поверхневого забрудненого шару води. По периметру облаштовується підігрів 1.5-2м і температурою 28-31 ^о С.

Температура води в басейнах нормується. Для плавання вона повинна складати 26-27^оС, для стрибків у води і гри у водне поло – 28^о С.

Нормується і прозорість (білий диск діаметром 20 см в любому місці дна).

Світловий коефіцієнт зала басейну повинен бути не менше 150 лк, а в басейнах для стрибків у воду рівень вертикального освітлення не менше 75 лк. Температура повітря в залі басейну – 26-27^оС, швидкість руху повітря до 0,2м/с., потужність притічно-витяжної вентиляції – 2-2,5 кратна зміна повітря на годину. Допоміжні приміщення повинні розміщуватися в строго визначеній послідовності: гардероб для верхнього одягу, роздягалки з туалетом, душові. Перед безпосереднім виходом в зал облаштовуються ножні ванни.

38. Основні гігієнічні вимоги до cпортивно-оздоровчих споруд.

Санітарна зона між спортивною спорудою і промисловими об’єктами повинна складати не менше 1000 м. Повинні бути спеціально облаштовані автостоянки.

Лісопарк. На території виділяють ділянки для активного (купання, спортивні ігри) і пасивного відпочинку. Для активного відпочинку виділяється територія лісопарку з розрахунку 100-130 м² на одного відпочиваючого при загальній площі 600-900м². Відстань між зонами активного і пасивного відпочинку повинна бути не менша 280-300 м.

Пляжі. На морських пляжах площа на одного відпочиваючого повинна складати не менше 5м², річних і озерних –не менше 8м². Для попередження попадання забруднень пляжі облаштовують вище по течії від основних забруднювачів.

Морські пляжі на відстані не менше 1000 м від порту. Незалежно від їх типу пляжі розбиваються на певні функціональні зони: обслуговування (вхід гардероби, кафе, буфети медпункти пункти прокату); відпочинку (паркова і прибережна частина пляжу) спортивну (з площадками для ігор); дитячу; купання. Лісопарки і пляжі повинні мати достатній рівень санітарного благоустрою.

Час витрачений на дорогу від дому до фізкультурно-оздоровчих споруд і тривалість самого заняття повинно бути не менше ніж 1:6.

Мікрорайонні ФОС повинні мати радіус обслуговування не більше 400-500 м.

Районні розташовуються в межах 20 хвилинної ходи від самого віддаленого мікрорайону.

Пропускна здатність ванні басейну для оздоровчого плавання визначається з розрахунку 5.5м площі поверхні на одну людину (при розмірах ванни 25х11м і глибині в мілководній частині не менше 1,2м, в глибокому –не менше 1,45м. Ванни для навчання плаванню повинні мати розмір 10х6 м (при глибині від 0,9 до 1.25м) з розрахунку 20м² площі поверхні води на 1 навчаючогося.

39. Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентаря, обладнання і покриттяпідлоги.

Основна гігієнічна вимога – травмобезпечність.

В санітарному відношенню важливі умови зберігання і експлуатації снарядів, канатів і засобів страхування. Їх треба оберігати від пошкоджень і передчасного нищення і корозії. Так синтетичні канати необхідно захищати від дії прямих сонячних променів і вологи, вироби з гуми заборонено зберігати поблизу приладів опалення, не допускати прямого попадання прямих сонячних променів і масел. Вироби зі шкіри слід протирати касторовим маслом не рідше одного разу в місяць.

Щорічно перед початком спортивного сезону все спортивне обладнання і інвентар обстежується спеціальною комісією і представниками спеціальних органів Санепіднагляду.

В багатьох видах спорту застосовуються різноманітні захисні пристрої. Для захисту суглобів і сухожилків від забоїв, вивихів і розтягнень використовують голіностопники, наколінники і нарукавники з еластичного трикотажу. Випускаються напульсники (шкіряні браслети) для променевозап’ясних суглобів важкоатлетів, що перешкоджають розтягу сухожиль при виконанні вправ зі штангою. Гімнасти застосовують долонні накладки для попередження зривів шкіри у вправах на перекладині і кільцях і зняття больових відчуттів.

Для профілактики травм в ділянці паху і поясниці при піднятті важких снарядів використовують бандажі, для захисту промежини – захисні раковини.

Для попередження плоскостопості ковзанярі, фігуристи, хокеїсти використовують супінатори – ортопедичні стельки. Голову захищають шоломи. Для профілактики травм в боксі використовують спеціальне спорядження :спеціальний бандаж для захисту від травм, пов’язаних зі випадковими ударами нижче поясу, на зубник, капу (м’яку каучукову прокладку на зуби верхньої щелепи. Капи підбираються для кожного боксера індивідуально і зберігаються в алюмінієвій і пластмасовій коробочці з вологою губкою, що запобігає висиханню. Після використання назубника його ретельно промивають. Брови і вуха боксерів захищають спеціальні маски. Вони виготовляються з м’якої шкіри з набивкою з губчастої гуми або різноманітних синтетичних матеріалів.

Маски повинні дезінфікуватися , боксерські рукавички після тренування – просушуватися, а їх внутрішня поверхня періодично дезінфікуватися. Покришки боксерського рингу і килиму для боротьби необхідно протирати декілька раз в день вологою тряпкою, пилососити і 1-2 рази в тиждень протирати 3% розчином перекису водню з додаванням 0,5% прального порошку.

Велике психогігієнічне значення має раціональне кольорове оформлення спортивних об’єктів. Слід уникати коричневого, яскраво-червоного (збуджуючого), чорного (поглинає багато світла). В цілому кольорове оформлення не повинно бути однотонним, треба використовувати кольорові плями, комбінації холодних і теплих тонів.

40. Гігієна спортивного одягу і взуття.

Спортивний одяг та взуття мають забезпечувати сприятливі умови функціонування організму під час інтенсивних занять фізичними вправами за різних метеорологічних умов з урахуванням специфічних особливостей виду спорту та правил змагань.

Спортивний одяг призначений підтримувати оптимальну теплову рівновагу організму під час занять фізичними вправами, забезпечувати ефективну спортивну діяльність та захист від травм і механічних ушкоджень. Тканини, з яких його виготовляють, повинні відповідати гігієнічним вимогам щодо теплозахисних та інших властивостей.

Високі теплозахисні властивості мають бавовняні та шерстяні тканини, сукно, а також вироби з лавсану, нітрону та полівінілхлориду.

Необхідну вентиляцію підодягового простору забезпечує одяг, що виготовлений із тканин з високою проникністю повітря та вологи. Таким якостям відповідають шерсть, сукно, трикотаж, лавсан. Для захисту від вітру та дощу використовують одяг, виготовлений з тканин, яким притаманна низька повітропроникність (бавовна, льон, капрон тощо).

Високу здатність віддавати вологу шляхом випаровування мають гладкі бавовняні тканини. Цю властивість враховують при спортивних навантаженнях за умов високої температури повітря.

Для забезпечення нормального теплообміну спортивний одяг виготовляють із тканин, що мають високу гігроскопічність, тобто добре адсорбують на своїй поверхні вологу з навколишнього повітря та піт із поверхні шкіри. Найвищу гігроскопічність мають шерстяні та трикотажні вироби.

Для видів спорту з посиленим зустрічним повітряним потоком передню частину одягу виготовляють із матеріалів з великою теплозахисною і вітрозахисною здатністю, а на спині — з великою теплопроникністю.

Спортивне взуття повинно бути зручним, міцним та еластичним з урахуванням кліматичних умов та особливостей окремих видів спорту, мати достатню водостійкість та забезпечувати оптимальний мікроклімат навколо ніг (температуру — 20—33 °С, вологість — 60—70 %). Невідповідність цим вимогам може спричинити розлад функцій потових залоз, перегрівання ніг (влітку) або переохолодження (взимку).

Конструкція спортивного взуття має сприяти зняттю зарядів статичної електрики та має забезпечувати максимальну свободу рухів. Взуття не повинно здавлювати м'які тканини стопи, спричиняти біль, обмежувати рух у суглобах.

Вимоги до спортивного взуття такі: мати мінімальну масу, добрі амортизуючі властивості підошви для захисту від ударів. Невідповідність цим вимогам призводить до великого навантаження під час тренування, зниження стійкості, розладу кровообігу в нижніх кінцівках, ушкодження зв'язкового апарату та суглобів, хронічного стомлення м'язів тощо.

При конструюванні спортивного взуття для кожного виду спорту передбачають спеціальні захисні накладки, прокладки, щитки, ребристі підошви, шипи.

Найкращим матеріалом для верхньої частини спортивного взуття є натуральна шкіра. Вона міцна, м'яка та еластична, надійно захищає від механічних ушкоджень та надмірної вогкості, забезпечує достатнє випаровування поту, зберігає форму та розміри після висушування. Для підошви, прокладок, щитків та інших конструкцій широко використовують різні синтетичні матеріали, яким притаманні міцність, термопластичність, м'якість. Добре себе зарекомендували полівінілхлорид, поліуретан, капрон, поролон, латекс та ін.

Гігієнічні вимоги щодо спорядження, одягу та взуття висококваліфікованих спортсменів та осіб, що займаються оздоровчою фізичною культурою мають бути диференційовані. Для спортсменів спорядження повинно бути більш спеціалізоване, а масова спортивна форма − більш уніфікована.

Важливе гігієнічне значення має правильна експлуатація спортивного спорядження та догляд за ним. Забруднення спортивного спорядження може негативно позначитися на властивостях матеріалів: погіршується поруватість та повітропроникність, збільшується їх маса. Все це може призвести до розладу терморегуляції, подразнення та інфікування шкіри.

Одяг із синтетичних матеріалів легко всмоктує жирові речовини, а тому його слід часто прати.

Маски, шлеми, рукавички після користування слід обробляти денатурованим спиртом або одеколоном. Решту спорядження 1—2 рази на тиждень дезинфікують або знешкоджують ультрафіолетовим випромінюванням за допомогою бактерицидних ламп.

Спортивне взуття добре зберігається після старанної пропитки риб'ячим жиром або спеціальними кремами.

Література

1. Вайнбаум Я.С., Коваль В.И., Родионова Т.А. Гигиена физического воспитания и спорта . М.: Издательский центр Академия,-2002.

1. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини.-Львів: Афіша, 2000.-280 c.
2. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять.-Львів: Світ, 2001.
3. Даценко І.І., Шегедин М.Б., Шашков Ю.І. Гігієна дітей і підлітків: Підручник.-К.: медицина, 2006.-304 с.
4. Лаптев А.П., Полиевский С.А. Гигиена: Учеб. для ин-тов и техн. физ. культ.-М.: Физкультура и спорт, 1990.

6. Мелвин Уильямс. Эргогенные средства в системе спортивной подготовки.-К.: Олимпийская литература,-1997.- 255 с.

1. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології.-К.: Здоров’я, 2001.
2. Пушкар М.П. Основи гігієни.-К.: Олімпійська література, 2004. – 98 c.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

PWC₁₇₀ – величина субмаксимальної фізичної працездатності (при ЧСС = 170)

АТ- артеріальний тиск

ЖЄЛ-життєва ємність легень

МСК- максимальне споживання кисню

ОРА- опорно-руховий апарат

РА- рухова активність

ССС-серцево-судинна система

ФВ-фізичне виховання

ФВіС-фізичне виховання і спорт

ФКіС- фізична культура і спорт

ФН- фізичні навантаження

ФП – фізична працездатність

ЦНС- центральна нервова система

ЧСС-частота серцевих скорочень