Основні гігієнічні принципи оптимізації РА школярів

Фактори, що формують РА поділяються на 3 групи:

· Біологічні (вік, стать, сталість внутрішнього середовища);

· Соціальні (спосіб життя, організація учбово-виховного процесу, ФВ);

· Гігієнічні, які поділяються на:

Сприятливі (раціональний режим, чергування праці і відпочинку, фізичної і розумової праці, різноманітність засобів і форм ФВ, нормальні гігієнічні умови оточуючого середовища, наявність гігієнічних навиків, правильний спосіб життя);

Несприятливі (учбове перевантаження в школі і дома, порушення режиму дня, відсутність умов для правильної організації ФВ, наявність шкідливих звичок, несприятливий психологічний клімат в сім’ї і класі).

Поєднання несприятливих соціальних, біологічних і гігієнічних факторів, що формують звичну РА школярів, веде до низького її рівня, і , внаслідок цього – збільшення ризику порушень розвитку, виникнення хронічних захворювань.

Гігієнічно оптимальна РА може бути досягнута при дотриманні двох принципів:

· Цілеспрямованої корекції сумарної добової РА засобами ФВ в межах гігієнічних статево-вікових норм.

· Використання гігієнічно обґрунтованої моделі процесу ФВ, яка б найбільше відповідала віковим, статевим і індивідуальним функціональним особливостям і можливостям школярів.

Реалізувати ці принципи можна, використовуючи комплексну модель ФВ школярів, що включає різні засоби, форми і методи ФВ (ранкову гімнастику, гімнастику до уроків, фізкультхвилинки на уроках, динамічну годину, позакласні і позашкільні форми фізкультурно-оздоровчої роботи, урок ФВ).

21. Гігієнічне нормування ФН в оздоровчому тренуванні.

Пріоритетним принципом в дозуванні ФН на сьогодні є урахування максимальних можливостей людини, що займається. Існує декілька способів дозування ФН, що базуються на цьому принципі.

· По відносній потужності – у % до максимального рівня фізичної працездатності.

· По ЧСС.

· За показниками максимальної кількості повторів вправ.

· Емпіричний – по суб’єктивним відчуттям.

· По рівню соматичного здоров’я індивіда.

Слід зазначити, що при визначенні інтенсивності ФН по ЧСС використовують три показники: порогова, пікова і середня ЧСС. Порогова ЧСС – це найменша ЧСС (інтенсивність), нижче якої не виникає тренувального ефекту. Пікова ЧСС – найбільша ЧСС, яка не може бути перевищена в процесі заняття. Середня ЧСС відповідає середній інтенсивності навантаження даного заняття. Загальновизнано, що пікова ЧСС для осіб, що починають оздоровче тренування без ознак захворювання становить 180-вік. Для людей, що мають стаж занять більше 3-х років використовують іншу формулу: ЧСС=170-0,5х вік.

Дозування по числу повторів фізичних вправ використовують в заняттях, де домінують гімнастичні вправи (так зване колове тренування – почергове, в певному темпі виконання вправ на гімнастичних снарядах або тренажерах, встановлених по периметру залу або спорт площадки). Цей спосіб базується на проведенні попередньої проби на максимальне число повторів (МП) даної вправи за певний проміжок часу (до 30с). Тренувальна величина навантажень виражається у % від індивідуального максимуму повторів (% МП) або у відносних одиницях( МП/2; МП/4…) В оздоровчому тренуванні дозування навантажень проводиться в діапазоні МП/2-МП/4, тобто 25-50 % МП.

Емпіричний спосіб дозування потужності навантажень базується на аналізі суб’єктивних відчуттів. Один з показників адекватності навантаження – так званий розмовний темп. Він характеризується можливістю під час тренування, наприклад бігу вести невимушену бесіду. Якщо бігун починає задихатися або відповідає короткими фразами, це означає, що інтенсивність навантаження вища за оптимальну. Важливою характеристикою інтенсивності навантажень може бути так звана ступінь зусиль, що визначається суб’єктивно. Тренувальне заняття повинно проходити з інтенсивністю впівсили-три чверті сили.

Дозування інтенсивності припустимого навантаження по рівню соматичного здоров’я наведено у таблиці:

Загальні гігієнічні рекомендації по величині тренувальних навантажень для розвитку і підтримання кардіореспіраторних функцій, складу тіла, м’язової сили і витривалості у дорослих і здорових осіб:

· Частота тренувальних занять -3-5разів в тиждень;

· Інтенсивність роботи -65-85% від максимальної ЧСС або 50-85% від МСК;

· Тривалість занять – 20-60 хвилин безперервної аеробної роботи в залежності ві інтенсивності (допускається 2-3 піки навантажень по 1-2 хвилині з ЧСС до 90-100% від максимальної ЧСС або від МСК);

· Вид вправ – любі вправи з використанням великих м’язових груп при ритмічній і аеробній роботі – біг, біг підтюпцем, пересування на лижах, ковзанах, велосипеді, плавання, гребля, танці, ігрова діяльність;

· Вправи з опором помірної інтенсивності, ефективні для підтримання анаеробних можливостей, розвитку і підтримання знежиреної ваги і міцності кісток -8-10 вправ на великі м’язові групи 2 рази в тиждень;

22. Загартування, специфічні і неспецифічні ефекти загартування. Основні гігієнічні принципи загартування.

Загартування– це система гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення резистентності організму до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, пониженого атмосферного тиску).

Систематичне загартування дає змогу уникнути багатьох хвороб, продовжити життя і зберегти високу працездатність. У результаті загартування організм отримує можливість зберігати сталість температури тіла і деякі інші показники фізіологічних функцій при різких змінах метеорологічних факторів. При загартуванні не тільки удосконалюються гомеостатичні функції організму, але і розширюється діапазон можливих коливань внутрішнього середовища. В основі функціональних змін, що відбуваються під впливом загартування, лежать нервові механізми, у здійсненні яких мають важливе значення вищі відділи ЦНС.

Ефекти загартування:

Специфічний – підвищення стійкості організму до впливу певних метеорологічних факторів під впливом загартовуючи процедур.

Неспецифічний ефект проявляється в оздоровчому впливі на організм. Загартовуючі процедури сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності, укріплюють здоров’я, знижують захворюваність.