Класифікація фізичних вправ за видами спорту (гімнастичні, ігрові, легкоатлетичні тощо). В свою чергу кожен вид спорту має власну класифікацію вправ.

Окрім вищезазначених класифікацій існують і інші, наприклад у біомеханіці вони поділяються на статичні, динамічні, циклічні, ациклічні, комбіновані та інші; у фізіології – вправи максимальної, субмаксимальної, великої, помірної потужності та інше.

Класифікація фізичних вправ має педагогічне значення: знання класифікації дозволяє вчителю орієнтуватись у великій масі рухових дій, що є засобами фізичного виховання і для вирішення конкретних його завдань обрати ті з них, які для даної ситуації будуть найефективнішими.

7. Поняття про техніку рухових дії та її компоненти: основа і деталі техніки.

Найбільш раціональна система рухів. Спрямована на реалізацію можливостей людини в конкретних умовах діяльності називається технікою фізичних вправ.

Значення рухів, які входять до складу рухової дії, неоднакове, тому прийнято розрізняти основу техніки рухів, головну (визначальну) ланку і деталі.

Основна техніка рухів- це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб (по черговість прояву м′язових зусиль, основні моменти узгодженості рухів у

просторі і за часом тощо). Вилучення хоча б одного з цих компонентів або порушення співвідношення в даній структурності рухів робить неможливим вирішенням рухового завдання.

Визначальна ланка техніки – це найважливіша частина способу вирішення рухового завдання. Наприклад, при стрибках у висоту з розбігу – це відштовхування, поєднане із швидким та високим махом ногою; в метаннях – фінальне зусилля; при підйомі розгином на гімнастичних снарядах – своєчасне й енергійне розгинання в кульшових суглобах з наступним гальмуванням ніг та синхронним напруженням м′язів рук. Виконання рухів, що складають визначальну ланку, зазвичай відбувається за порівняно короткий проміжок часу і вимагає максимальних м′язових зусиль.

Деталі техніки – це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними у різних виконавців і, здебільшого, залежить від їх індивідуальних особливостей (наприклад відмінності у співвідношенні довжини і частоти кроку в бігу зумовлені відмінностями в довжині кінцівок; неоднакова глибина підсіду при підніманні штанги – різним ступенем розвитку гнучкості та силових здібностей тощо).

8. Методика навчання руховим діям.

У фізичному вихованні сучасної школи під час навчання руховим діям в основному виділяють три етапи: розучування рухових дій, засвоєння, або поглиблене розучування та закріплення.

Мета першого етапу полягає у засвоєнні вправи у загальних рисах, в основному варіанті (формування вміння).

На другому етапі концентрують увагу учнів на результативності діяльності, і на її досягнення спрямована методика навчання і тренування.

Мета третього етапу полягає в тому, щоб забезпечити практичне застосування набутої навички.

Для досягнення мети учень і вчитель повинні вирішити такі завдання:

• закріпити навичку і зробити її придатною для використання в життєдіяльності у поєднанні з іншими діями;
• забезпечити варіативність застосування сформованої на попередньому етапі навички в різних умовах;
• завершити індивідуалізацію виконання засвоєної вправи;
• досягти повної відповідальності техніки виконання вправи рівневі розвитку фізичних якостей учнів.

9. Мотивація, як компонент структури навчальної діяльності.

Мотивація є однією із фундаментальних проблем як вітчизняної, так і зарубіжної психології, а, отже, і педагогіки. В найзагальнішому розумінні мотив – це те, що визначає, стимулює, побуджує людину до здійснення певної дії. Одним із провідних компонентів навчальної мотивації є інтерес. Необхідною умовою формування інтересу до навчальної діяльності є надання учням можливості проявити самостійність та ініціативу. Чим активніші методи навчання, тим легше зацікавити учнів. Цікавою для них є та робота, яка вимагає постійного напруження. Легкий матеріал не викликає інтересу. Подолання труднощів навчально-тренувальної діяльності – важлива умова виникнення інтересу до неї.

Проте трудність навчального матеріалу приводить до підвищення інтересу лише тоді, коли ця трудність посильна і її можна подолати. У протилежному випадку інтерес швидко падає.

Важливою передумовою виникнення інтересу є новизна навчального матеріалу.

Основними мотиваційними шляхами є наступне:

• використання міжпредметних зв′язків для висвітлення оздоровчого впливу фізичних вправ на організм людини;
• розкриття життєво прикладного значення вправ, які розучуються (для чого, де використовуються ці вправи);
• обізнаність учнів із фактичним станом особистісної фізичної підготовленості та орієнтири щодо державних вимог;
• широке використання цікавих для учнів засобів фізичного виховання, функціонального стимулювання (музика), навантажень адекватних до можливостей учнів, орієнтація на пріоритети утвердження здорового способу життя.