Еритроцитарні системи.

1. Система АВО. У ньому виділяють чотири основних групи: перша (І) група характеризується наявністю в еритроцитах антигену Про, а плазмі крові антитіл альфа (і) і бета (Р); друга (II) - наявністю в еритроцитах антигену На плазмі антитіла бета; третя (III) - наявністю в еритроцитах антигену У, в плазмі антитіла альфа; четверта (IV) - наявністю в еритроцитах антигенів Проте й У і у плазмі антитіл альфа і бета. Частота народження цих груп приблизно становить: 1 - 35%; II - 35%; III - 20%; IV - 10%. З іншого боку, встановлено, що у еритроцитах більшості людей з іншою, третього й четвертого групою міститься антиген М, подібний за своїми властивостями з антигеном Про. Тому систему АВО називають ще АВО (М). Виявлено особливість антигену У різні люди, цей антиген може виявлятися в різноманітних реакціях дуже й слабко. Виявлення цих додаткових особливостей значно розширило можливості диференціювання об'єктів у системі АВО. Для віднесення крові до тій чи іншій групі частіше виробляють виявлення антигенів, а чи не антитіл, оскільки антигени значно більше стійкі до зовнішніх впливів, це важливо для об'єктів судово-медичної експертизи. Відомі ситуації виявлення антигенів системи АВО в тканинах, які зберігаються сотні мільйонів і тисяч років, наприклад, у літературі відзначається, хто був встановлено групи крові деяких мумій єгипетських фараонів. Але проводяться дослідження та на наявність антитіл альфа і бета. Методи виявлення антигенів системи АВО засновані з їхньої здібності абсорбувати антитіла альфа і бета. Розроблено кілька методик проведення таких досліджень, найбільш застосовувані: кількісний метод абсорбції агглютининов: метод абсорбцииэлюции і метод змішаної аглютинації. Усі вони має чесноти та вади, наприклад кількісний метод абсорбції агглютининов недостатньо чутливий, але дозволяє уникнути впливу забруднень, методи абсорбции-элюции і змішаної аглютинації за певних неточності у виконанні методики можуть призвести до експертним помилок, зате дуже чутливі і може бути використані за дуже малому кількості досліджуваного вещества. Зазначеними вище вадами не має реакція иммунофлюоресценции (РИФ).

2. Система MNSs. У ньому виділяються дев'ять груп: MNSs, MNs, Ns, Mss, Ms, MS, NSs, MNS і Ns. Система дуже інформативна для диференціювання об'єктів. Проте, виявлення изоантигенов цією системою складніше ніж системи АВО, ще вони менш стійкі у времени. Принципи виявлення антигенів цією системою таку ж як системи АВО.

3. Система резус Rh. Близько 85% людей є резус-положительными, 15% - резус-отрицательными. Система резус включає сім ізоантигенів: D, С, С ,Е, d, с, е.. У крові резус-позитивних людей міститься хоча один із зазначених антигенів. Можливі поєднання антигенів цією системою можуть становити близько ста різняться груп. Антигени системи резус досить добре встановлюються в рідкої крові й погано в плямах через низьку стійкості, тому їх дослідження судової медицини ограничено.

4. Система Р. Антиген Р є у крові приблизно 70-80% європейського населення. За силою виразності може бути сильним, помірним і слабким. Цей антиген має невисоку стійкість у зовнішній середовищі. Якщо плямі крові не виявляється антиген Р, це означатиме чи те, що його немає, чи те, що він зруйнувався від дії зовнішніх чинників, тому експертне значення має тут лише факт виявлення цього антигену. Можливості досліджень з системі Р ще не вичерпані. Встановлено, що антиген цієї групи може мати кілька разновид- ностей, надалі в повсякденну судово-медичну практику то, можливо впроваджено визначення приблизно десяти груп у цій системе. Крім зазначених систем в еритроцитах, можуть визначити в практичні: система Льюїс (Le); система Келл-Челлано (До); система Лютеран (Lu); система Даффі (Fy); система Кидд (lk).