Судово-медична експертиза трупів при смерті від іонізуючого випромінювання на організм.

За своєю фізичною природою термін "іонізуюче вип­ромінювання" об'єднує різні види енергії, які реалізують свою біологічну дію шляхом іонізації з наступним розвит­ком хімічних реакцій в біологічних структурах клітин.

Іонізуюче випромінювання поділяють на електромагн­ітне (рентгенівське, гамма-випромінювання) і корпуску­лярне, або випромінювання ядерних частинок. Рентгенівське випромінювання є різновидом квантово­го (фотонного) іонізуючого випромінювання, тобто має вигляд згустків енергії квантів. Гамма-випромінювання також є різновидом фотонного, супроводжує ядерні реакції і розпад багатьох радіоактивних речовин. Бета-випромі­нювання є потоком електронів або позитронів. Альфа-випромінювання виникає при радіоактивному розпаді еле­ментів з атомним номером понад 92 і становить потік важких, позитивно заряджених альфа-частинок.

Насамперед, іонізуюче випромінювання вражає ДНК, внаслідок чого порушується її структура, затримується і зупиняється клітинний розподіл і виникають мутації. Крім цього, вражаються і клітинні мембрани. Таким чином, первинні пошкодження, які виникли у клітинах під впливом іонізуючого випромінювання, поси­люються і поглиблюються. Навіть при частковому опромі­ненні організму ці біологічно активні речовини потрапля­ють у кров і можуть впливати на внутрішні органи.

Іонізуюче випромінювання діє на всі органи і тканини, проте причиною смерті є ураження критичного органа — життєво важливого органа (системи), який першим пато­логічне змінюється у певному діапазоні доз опромінення.

Об'єктами судово-медичної експертизи є особи, які постраждали і втратили працездатність внаслідок оп­ромінення, або трупи загиблих. Особи, які зазнали впливу іонізуючого випромінюван­ня, перебувають під наглядом у стаціонарі, де з'ясовують­ся важливі питання про наявність розладу здоров'я, його зв'язок із дією іонізуючого випромінювання та його на­слідки.

Важливим моментом експертизи є дозиметричний контроль із визначенням поглиненої дози, від якої зале­жать прояви променевого ураження.

Прямі відомості про дози опромінення рідко є доступ­ними, а часом вони неточні. Тому оцінка дози радіобіоло-гом здійснюється шляхом розрахунків, уточненням на фантомах і моделюванням ситуації з використанням біоло­гічних тестів, які пов'язані з дозою місцевого або загально­го опромінення. До таких тестів відносять реакцію шкіри, судин ока, кісткового мозку і лімфоїдної тканини. Крім цього, визначають кількість лімфоцитів і гранулоцитів у крові в певні строки після опромінення та рівень хромо­сомних аберацій в клітинах кісткового мозку з різних ділянок та в лімфоцитах периферичної крові. Дані цих досліджень дозволяють визначити ступінь тяжкості опро­мінення.

Рівні доз внутрішнього опромінення організму за раху­нок інкорпорованих радіонуклідів визначають розрахун­ковими методами з використанням так званих камерних моделей і прямими методами, коли застосовується спект­рометр випромінювання людини, який реєструє гаммах випромінювання. Доза альфа- та бета-вимромінювання визначається шляхом проведення радіохімічного аналізу проб крові і виділень та визначення кількості (%) хромо­сомних аберацій в клітинах.

При судово-медичному дослідженні трупів осіб, які за­гинули від променевого ураження також проводять дози­метричний контроль. З лабораторних методів застосову­ють гістологічне дослідження, яке дозволяє виявити мор­фологічні зміни в організмі, особливо в органах кровотво­рення — селезінці і кістковому мозку. Наявність інкорпо­рованих джерел випромінювання може бути встановлена за допомогою гістоавторадіографічного дослідження внутрішніх органів сканувальною електронною мікроско­пією, а спектр радіонуклід ів-гамма-спектромет-ричним аналізом.