Судово-медична експертиза трупів при смерті від переохолодження організму. Замерзання трупів.

Виникнення і ступінь прояву загальних і місцевих ре­акцій при охолодженні залежать від температури навко­лишнього середовища, швидкості руху повітря, його воло­гості, стану теплового захисту організму (характер одягу), ступеня зволоження шкірних покривів, індивідуальних особливостей і стану організму. Хворі, виснажені, старі люди, діти найчутливіші до дії холоду. Швидкому охолод­женню організму сприяють недокрів'я, травма, перевтома, емоційне збудження. Особливу роль у розвитку охолод­ження відіграє етиловий алкоголь, оскільки при сп'янінні периферичні кровоносні судини розширюються і тому посилюсться тепловіддача. Крім того, стан алкогольного що відбуваються, позбавляє людину можливості сприймання небезпеки переохолодження. Охолодження організму можливе навіть при дії температури вище 0° С, наприклад, у новонароджених — при (+5-8° С). Проте низька температура не вбиває живі клітини, що складаються в основному з білка. Живі клітини можуть переносити охолодження до - 170° С, тобто для низької температури немає такої межі, як для високої.

Тривала дія низької температури навколишнього сере­довища на організм людини при підвищеній вологості повітря і сильному вітрі може призвести до порушення механізмів терморегуляції і поступового зниження темпе­ратури тіла.

Процес переохолодження має фазовий характер. В початковому періоді організм відповідає на дію низької температури посиленням функцій нервової, дихальної си­стем та органів кровообігу. Різко посилюється обмін речо­вин, особливо швидко витрачаються запаси глікогену, РНК в головному мозку, в печінці і м'язах. Все це підвищує теплотворення. Крім того, внаслідок звуження судин шкіри зменшується тепловіддача. Першу фазу переохолоджен­ня, коли температура тіла ще підтримується на нормально­му рівні, вважають компенсаторною.

Надалі компенсаторні можливості організму висна­жуються і температура тіла знижується, що супровод­жується насамперед пригніченням діяльності центральної нервової системи.

При різкому зниженні температури тіла всі життєві функції поступово згасають (заключна фаза охолоджен­ня) при температурі тіла 25-22° С настає смерть. Якщо людина раптово потрапляє в холодну воду, смерть може настати протягом нетривалого періоду (1-2 год), ще до розвитку глибокої гіпотермії від судинного колапсу чи первинної зупинки серця. Охолодження на суші може тривати на багато годин і навіть добу.

Під час огляду трупа на місці його виявлення — найча­стіше на відкритій місцевості, рідше — в приміщеннях, що не обігріваються, слід звертати увагу на його характерну позу— кінцівки і голова підтянуті до тулуба (поза зщуле­ної від холоду людини, або поза калачиком). Нерідко поза може бути іншою, особливо в осіб, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Біля отворів носа і рота можна виявити бурульки льоду (ознака Райського). Часом напальцях верхніх кінцівок виявляються поверх­неві садна або прикушені рани, які є наслідком самопош-кодження при вмиранні потерпілого. Шматочки шкіри від цих пошкоджень можуть бути виявлені в порожнині рота, між зубами. Якщо смерть настала у сніжну пору року, то місце перебування трупа внаслідок підтавання снігу виглядає обледенілим. Це вказує нате, що місце перебування трупа є місцем смерті потерпілого.

Оглядаючи місце події, звертають увагу також на на­явність чинників, які могли б призвести до переохолод ження тіла. Насамперед, це метеорологічні чинники та характер і стан одягу на трупі.

В деяких випадках після перебування трупа в теплому приміщенні, наслідком чого є виникнення ознак гниття, його можуть транспортувати в місце, де температура на­вколишнього середовища сприяє охолодженню і навіть зледенінню тіла. В такому разі зіставлення наявності ознак гниття з умовами навколишнього середовища вказує на інше місце настання смерті.

При тривалому перебуванні трупа в умовах низької температури (нижче 0°С) відбувається його замерзання із промерзанням тканин. Воно може бути і повним. Зле­денілі трупи досліджують тільки після їх розмерзання. Дослідження слід проводити повільно, при звичайній кімнатній температурі повітря.

При судово-медичному дослідженні трупа виявляють ознаки, які дозволяють вважати переохолодження причи­ною смерті. Так, трупні плями можуть бути рожевого кольору. При внутрішньому дослідженні звертають увагу на червоний колір крові, яка перенасичена киснем. Ліва і юловина серця, інші внутрішні органи (особливо черевної порожнини) і порожнини великих артерій переповнені рідкою кров'ю із світлими згортками, на фоні недокрі­в'я м'язів і підшкірної жирової клітковини та блідості шкіри.

Найважливішою діагностичною ознакою смерті від охолодження вважают ь дрібні крововиливи в слизову обо­лонку шлунка, що дістали назву плям Вишневського, який описав їх у 1895 р. Ці плями мають вигляд крапкових або більших за розміром крововиливів бурувато-червоного, брунатного чи майже чорного кольору, що розташовані на верхівках складок слизової оболонки. Плями Вишневсь­кого виявляють у 80-90% випадків смерті від охолоджен­ня. Вони довго зберігаються і можуть бути виявлені навіть при повторному дослідженні трупа через 6-9 місяців.

У разі смерті від переохолодження спостерігається пе­реповнення сечового міхура сечею внаслідок порушення його інервації. При цьому настає параліч непосмугованих м'язів міхура та його розширення. Іншою діагностичною ознакою смерті від охо­лодження може бути наявність ацетону в крові і сечі.

Якщо труп перебував у стані промерзання, то зледенін­ня тканин мозку в ряді випадків призводить до збільшення його обсягу з подальшим розтріскуванням кісток черепа і розходженням швів. Під час розтріскування кісток черепа можуть виникати післясмертні розриви шкіри і прилеглих тканин. Диференційна діагностика цих пошкоджень із зажиттєвими досить складна. Про післясмертне поход­ження переломів свідчить відсутність крововиливів у м'я­ких тканинах голови і непрямий механізм утворення тріщин.

Основним питанням судово-медичної експертизи тру­па при загальному переохолодженні є встановлення при­чини смерті.