Методичні рекомендації з виконання практичної роботи №3 «Побудова геологічної карти й розрізу»

Метою даною роботою є оволодіння навичками складання геологічної карти, стратиграфічної колонки й геологічного розрізу для горизонтальнозалягаючих порід ускладнених скидом.

Необхідні матеріали й інструменти: ватман А2, прості й кольорові олівці, лінійка, транспортир, гумка.

Завдання: побудувати геологічну карту зі стратиграфічною колонкою і розрізом за даними про геометричні параметри шару (абсолютна відмітка покрівлі й підошви), віку та його літологічного складу. (див. додаток 1).

Порядок виконання роботи:

1. Компонування геологічної карти на ватмані. Перед початком роботи намічається місце розташування геологічної карти, стратиграфічної колонка, геологічного розрізу й умовних позначень (рис. 4.10). Геологічна карта розташовується по центру у верхній частині ватману, ліворуч – стратиграфічна колонка, знизу – геологічний розріз, праворуч – умовні позначення.

Рис. 4.10 - Компонування елементів геологічної карти

2. Складання геологічної карти з горизонтальним заляганням шарів.

А. Перемалювати топографічну основу масштабу 1:10 000 (рис. 4.11) на ватман, згідно з наступними вимогами:

- горизонталі – коричневим кольором; кожна 5 горизонталь потовщена. Підписи на горизонталях (абсолютні оцінки) розташовують у її розривах, рівномірно в межах карти. Напрям цифри повинен бути спрямований убік збільшення значень горизонталей (підйому);

- берега рік зображуються синім кольором, а русло – блакитним;

- лінія розламу позначається червоною суцільною лінією із вказівкою нахилу й кута зміщувача.

-

Рис. 4.11 – Топографічна основа масштабу 1:10 000

Б. Промальовування границь геологічних шарів на топооснові. Вихідними даними є відомості про абсолютні відмітки покрівлі й підошви шарів, їх віку й літологічного складу (видає викладач). Топооснова розділена розломом (скидом) на північний і південний блок. Відповідно, необхідно перерахувати абсолютні оцінки покрівлі й підошви шарів на зазначену величину зсуву згідно із завданням. Промальовування границь здійснюється окремо для північного й південного блоку за абсолютними відмітками границь шару. Границі шарів прорисовуються по заданій абсолютній відмітці паралельно горизонталям, а у випадку збігу значень границя проходить по ізолінії рельєфу. Отримані виходи геологічних шарів розфарбовуються відповідним кольором згідно зі стратиграфічною шкалою (табл. 3.1-3.2). На карті рівномірно підписуються геологічні індекси шарів.

3. Складання стратиграфічної колонки. Перед початком складання колонки слід визначити потужність усіх шарів шляхом віднімання абсолютної відмітки підошви (а.в.к) від покрівлі (а.в.п) шару. Наприклад, а.в.к. +163 м, а.в.п. + 150 м, потужність шару 13 м. Для побудови колонки необхідно знайти сумарну потужність усіх відкладів. Загальна потужність обчислюється або підсумовуванням усіх потужностей шарів, або обчисленням різниці між покрівлею наймолодшого і підошвою самого прадавнього шару. При побудові колонки вибирається вертикальний масштаб для пропорційного відображення шарів. Вертикальний масштаб розраховується як співвідношення між довжиною стратиграфічної колонки (без «шапки») і загальною потужністю відкладів. Так, якщо довжина колонки 30 см, а загальна потужність 90 м, те вертикальний масштаб 1:300 або в 1 см 3 м. Відповідно, висота рядка в стратиграфічному стовпчику буде визначатися потужністю шару. Далі слід визначити до яких рангів стратиграфічних підрозділів відносяться геологічні шари, а також установити характер їх залягання (узгоджене, неузгоджене).

Стратиграфічна колонка має стандартну «шапку» (рис. 4.12). Після побудови контуру стратиграфічної колонки, відповідно отриманому вертикальному масштабу, необхідно провести лінії поділяючі шари. При цьому в стовпці «Колонка» лінія розділу шарів указує характер залягання: пряма – узгоджене, хвиляста – неузгоджене.

Рис. 4.12 – «Шапка» стратиграфічної колонки

У стовпці «Колонка» за допомогою умовних знаків вказується склад шару (рис. 4.13) і комірка розфарбовується кольором стратиграфічного підрозділу.

У стовпчику «Літологічний склад» друкованими літерами записується повна характеристика породи.

4. Побудова геологічного розрізу.

А. Вибір лінії геологічного розрізу. Для побудови геологічного розрізу необхідно провести лінію на геологічній карті таким чином, щоб вона перетинала як можна більшу кількість шарів і проходила через ріки й вододіли. На геологічній карті біля рамки ставляться буквені або цифрові позначення. Напрямок розрізу може бути будь-яким. При побудові за початок береться західна частина, а у випадку меридіонального напрямку – північно-західна або північно-східна частина.

Б. Визначення горизонтального й вертикального масштабу карти. У більшості випадків горизонтальний і вертикальний масштаб розрізів повиний збігатися з масштабом карти. Збільшення вертикального масштабу допускається при горизонтальному або слабопохилому заляганні шарів. У завданні горизонтальний масштаб карти 1:10 000, тому горизонтальний масштаб розрізу 1:10 000, а вертикальний масштаб слід збільшити в 10 разів до 1: 1000.

В. Побудова профілю рельєфу. За обраною лінією будується топографічний профіль. Профіль на кінцях лінії обмежується масштабними лінійками, у яких записуються відмітки висот у метрах. Над лінійками пишуться цифрові або літерні позначення розрізу й літерні позначення його орієнтування на карті (Зх-Сх, ПнЗх-ПдСх). Уздовж розрізу ставляться точки в місцях перетинання лінії розрізу й горизонталей з відповідними відмітками. Отримані точки рельєфу з'єднуються плавними лініями.

Рис. 4.13 – Умовні позначення гірських порід

Г. Винесення геологічних шарів. У випадку горизонтального залягання шарів існує два методи винесення шарів. Перший метод полягає у винесенні на топографічний профіль засічок, відповідних до перетинання геологічних шарів з ліній розрізу на карті. Другий метод більш точний і полягає в промальовуванні горизонтальних границь за абсолютними відмітками (покрівлі або підошви) з використанням вертикальних лінійок. Слід урахувати, що всі границі повинні перебувати нижче профілю рельєфу (тобто під земною поверхнею). Отримані шари необхідно позначити умовними знаками типу порід і зафарбувати відповідним кольором. Колір шарів на геологічній карті, стратиграфічній колонці й розрізі повинні збігатися, як і умовні позначки порід у колонці й на розрізі.

5. Умовні позначки й підпису. Праворуч від геологічної карти виносяться умовні позначки у вигляді прямокутників, зафарбованих кольором і із вказівкою індексу геологічних шарів у порядку їх залягання. Праворуч від індексу підписується стратиграфічний підрозділ, літологічний склад і потужність.