Неузгоджене залягання шарів

Рис. 4.9 – Види залягання шарів

Існує різні варіації співвідношень геологічних шарів. Як видно з рис. 4.9, згідне залягання спостерігається при послідовному відкладанні шарів без перерв, тобто опадонакопичення відбувалося безупинно з раньомелової епохи К₁ по неогеновий період N. У випадку, якщо між вищезалягаючим і нижчезалягаючим шаром стратиграфічна послідовність переривається, тоді залягання шарів – незгідне. Такі «пропуски» найчастіше пов'язані з позитивними рухами земної кори, що приводять до неможливості накопичення шарів і розмиву підстиляючих порід. Розрізняють два види неузгоджень: стратиграфічне й кутове. На рис. 4.9 стратиграфічне неузгодження знаходиться між нижньокрейдовим відділом К₁і палеогеновою системою . У цьому випадку відсутній верхній відділ крейдової системи – К₂ . Кутове неузгодження характерне у випадку, коли породи залягають не паралельно один одному й може спостерігатися перерва в опадонакопиченні. На наведеному рис. 4.9 виділяється два кутових неузгодження: перше – розташоване між неогеновою товщею, що залягає горизонтально, і похилозалягаючими крейдовими й палеогеновими шарами; інше неузгодження представляє складну поверхню, де нижчезалягаючі породи зім'яті в складки, а верхні залягають похило.

Геологічна зйомка

Складання геологічних карт, розрізів, стратиграфічних колонок і інших графічних матеріалів здійснюється на підставі даних геологічної зйомки. Відповідно, геологічна зйомка – це комплекс польових геологічних досліджень, які виконуються з метою складання геологічних карт і виявлення перспективних територій відносно корисних копалин.

Геологічна зйомка полягає у вивченні природних і штучних відслонень (виходів на поверхню) гірських порід. Природні відслонення зустрічаються на схилах гір, річкових долин і ярів. Штучні – можуть бути створені навмисно або утворюватися як побічний ефект при різних гірських роботах: створенні виїмок, канав, кар'єрів та ін. У відслоненнях визначається склад, походження, вік і форма залягання гірських порід. Виходи й характер гірських порід залягання фіксуються на топографічній карті, за допомогою якої створюється геологічна карта. Зйомка супроводжується збором зразків порід, мінералів і скам'янілостей.

Глибинне дослідження порід здійснюється за допомогою буріння. Найбільш простим і дешевим видом буріння є ручне, яке часто застосовується в інженерній геології. Глибинність досліджень не перевищує 30 м. Буріння на більшу глибину здійснюється за допомогою самохідних бурових або стаціонарних установок, що дозволяють бурити від сотень до тисяч м. На сьогоднішній день найглибша свердловина, глибиною понад 12 км, пробурена на Кольському півострові (Російська Федерація).