Соціально-психологічний клімат групи

Психологічний клімат колективу – це загальний емоційний настрій колективу, в якому відображується настої людей, їх внутрішні переживання і хвилювання. Його можна визначити як суб’єктивне відображення об’єктивних закономірностей спільної діяльності і трудового процесу членів групи.

Присутність психологічного клімату обумовлюється передусім критерієм «ставлення». Залежно від цього критерієм виокремлюють чотири структурних елементи психологічного клімату, які відображують ставлення членів групи до загальної справи, один до одного, світу в цілому, самих себе. Кожний із зазначених елементів психологічного клімату в реальних відносинах набуває конкретного змісту і вияву. Відповідно тут говорять про психологічний, соціально-психологічний і соціальний аспекти психологічного клімату.

Психологічний аспект клімату знаходить відображення у перебігу емоційних та вольових станів, у індивідуальній і колективній активності. У творчому та інтелектуальному пошуку, самопізнанні, само відношенні та самопочутті особистості.

Соціально-психологічний аспект знаходить відображення в особливостях між особової взаємодії учасників спільної діяльності, в її інтегрованих показника, таких як згуртованість, сумісність, спрацьованість тощо.

Соціальний аспект відображає у кліматі представленість соціальних норм, які висуває суспільство у даний період свого розвитку. Норми виступають тут загальними регуляторами поведінки і включають системи ціннісних орієнтацій, якими керуються індивіди, і які є домінуючими для даної організації.

Формування психологічного клімату в організаційній структурі перебуває під впливом двох основних груп чинників, які позначаються як:

1. Чинники макросередовища – це чинники, які зв’язані з особливостями розвитку того соціуму, в якому функціоную дана виробничі група. Ці чинники репрезентують усю багатоманітність соціальних зв’язків, відносин та інститутів, які виходять за межі безпосереднього життєвого досвіду і найближчого оточення людей.

2. Чинники мікросередеовища – це чинники, які мають відношення до матеріальних і психологічних процесів, що відбуваються в конкретній групі, колективі. Дані чинники торкаються безпосереднього функціонування людей, включених у спільну працю, їхніх вражень, сприйняття, оцінок, відносин.

У своєму поєднанні чинники макросередовища і мікросередовища здатні сформувати три базові виміри психологічного клімату:

1. Клімат з позитивною спрямованістю (сприятливий або здоровий) відповідає оптимальним умовам соціальної адаптації, активної професійної та творчої діяльності, самореалізації та саморозвитку кожного працівника. Тут панує довіра, висока вимогливість у поєднанні з конструктивною критикою, вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що стосуються усього колективу, достатня поінформованість усіх про основні завдання організації. Сприятливий клімат визначають також високі результати діяльності, низька плинність кадрів, відсутність напруженості у відносинах, конфліктності між керівником та підлеглими, між безпосередніми учасниками трудового процесу.

2. Клімат з негативною спрямованістю (несприятливий або нездоровий) характеризується напруженістю відносин, високим рівнем конфліктності, негативним ставленнями працівників або до виконуваної діяльності, або один до одного, небажанням йти на співпрацю, порушеннями дисципліни праці, низькою її продуктивністю, значною плинністю кадрів.

3. Клімат з невираженою спрямованістю (нейтральний) не відрізняється чіткими ознаками позитивної або негативної спрямованості, є нестійким і за відповідних умов може набути ознак сприятливого чи несприятливого.