Професійна придатність

Придатність до професійної діяльності формується в процесі навчально-професійної та трудової діяльності і виражає відповідність людини вимогам конкретної трудової діяльності.

При цьому професійна придатність:

ü визначається співвідношенням вимог професії та індивідуальних особливостей людини;

ü має конкретний об’єкт реалізації (певна категорія людей і вид діяльності, етап професіоналізації);

ü відображає стан і ступінь розвитку сукупності індивідуальних якостей людини, що визначають його професійно важливі якості як суб’єкта професійної діяльності;

ü виступає як динамічні властивості системи діяльності (залежність «розвиток та удосконалення суб’єкта праці – зміна об’єкта праці у свідомості суб’єкта»).

Психологічною основою професійної придатності є відповідність психографічних показників людини вимогам професійної діяльності, тобто професіографічним показникам конкретної трудової діяльності.

Визначають два типи професійної придатності:

1. Абсолютну – придатність до професій такого типу, де необхідні спеціальні здібності.

2. Відносну – придатність до професій, оволодіння якими доступно практично будь-якій здоровій людині.

Придатність людини до конкретного виду професійної діяльності визначається методами професійної орієнтації, професійного добору та професійного відбору.

У профвідборі професійна придатність оцінюється за такими критеріями:

ü за медичними показниками увага звертається на ряд протипоказань, що можуть сприяти зниженню надійності у роботі та спричинити розвиток захворювань, пов’язаних з професійною діяльністю;

ü за освітніми показниками відбір здійснюється на основі конкурсних іспитів та спрямований на виявлення тих осіб, знання яких забезпечують успішне оволодіння або виконання певних професійних обов’язків;

ü за психологічними показниками відбір спрямований на виявлення осіб, які за своїми здібностями та індивідуально-психофізіологічними можливостями відповідають вимогам, що зумовлюються специфікою навчання та діяльності за конкретним фахом.

У процесі професійного відбору виділяються декілька етапів.

Перший етап включає психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини. При цьому має бути розкрита внутрішня структура діяльності і даний не просто перелік психічних процесів, що необхідні для виконання даної діяльності, а продемонстрована цілісна картина їхнього взаємозв’язку. Інформація про професію узагальнюється у професіограмі. Потім на її основі оцінюється міра значущості різних психічних властивостей та якостей особистості для ефективного виконання даної діяльності.

Другий етап включає вибір психодіагностичних методів дослідження, які більшою мірою характеризують ті психічні процеси та професійні дії, і на основі яких має оцінюватися професійна придатність.

Третій етап передбачає:

ü психологічний прогноз успішності навчання і наступної професійної діяльності на основі співставлення відомостей про вимоги до суб’єкта з отриманими психодіагностичними даними;

ü прогноз можливості професійного удосконалення через формування, цілеспрямований розвиток та компенсацію професійно важливих якостей;

ü прогноз вірогідності адаптації суб’єкта до професії.