Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Воз’єднання українських земель

Внаслідок переможних Сталінградської та Курської битв було створено сприятливі умови для початку визволення України. Ці завдання здійснювали війська Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного і Південного фронтів, які з 20 жовтня 1943 р. було перейменовано на відповідно 1-й Білоруський, 1, 2, 3-й і 4-й Українські фронти.

18 грудня 1942 р. військами 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова був визволений перший населений пункт української території - с. Півнівка Міловського району Луганської області. До лютого 1943 р. було звільнено низку інших районів Донбасу.

Масове ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків.

Розвиваючи успіх, радянські війська у вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За визволення столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (в цілому, під час битви за Дніпро звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 2438 воїнам, у тому числі 483 українцям).

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

- Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943-січень 1944 рр.);

- Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 р.);

- Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 р.);

- Криворізька операція (січень-лютий 1944 р.);

- Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 р.);

- Визволення Криму (квітень-травень 1944 р.);

- Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 р.). 27 липня звільнено
Львів;

- Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 р.).

28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників. У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів. Неоціненну допомогу воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення, працівники тилу. Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж лінія фронту наблизилася до районів дислокування частин УПА, командування віддало наказ не втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і зміцнення своїх сил.

2 травня 1945 р. Червона Армія завершила штурм Берліна. Німеччина капітулювала 9 травня. В битві за Берлін звання Героя Радянського Союзу отримали 589 воїнів, поміж них 108- з України.

Вступ СРСР у війну з Японією рішуче змінив становище на Далекому Сході. 2 вересня 1945 р. Японія капітулювала. З капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.

Український народ зробив значний вклад у перемогу країн антигітлерівської коаліції над фашизмом. В радянських збройних силах, що воювали на фронтах Другої світової війни, 6 млн. чоловік, або кожен п’ятий воїн були з України. З млн. з них загинули, кожен другий, що залишився живим, повернувся інвалідом. За мужність і відвагу в боях на фронтах Другої світової війни 2,5 млн. воїнів - жителів України нагороджені орденами і медалями СРСР (із 7 млн. загальної кількості відзначених у Червоній Армії). 2072 українці удостоєні звання Героя Радянського Союзу, із них 32 - двічі, а один тричі (льотчик Іван Кожедуб). Повітряні тарани здійснили 55, закрили своїми тілами амбразури дотів 25, спрямували свої палаючи літаки на скупчення ворожої живої сили і техніки 32 воїни - громадяни України. Радянські партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу з ворогом одержали майже 63,5 тис. урядових нагород (із 152 тис. нагород партизан і підпільників по всьому СРСР). Більше половини радянських фронтів, що діяли проти гітлерівців та їхніх сателітів, очолювали українці - маршали та генерали СРСР.

Багато українців боролося в лавах армій західних союзників та європейського Руху Опору, відзначені нагородами Польщі, Чехословаччини, Румунії, Італії, Франції, Норвегії, Великобританії, США, Канади та інших країн.

Великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва.

Під час Другої світової війни український народ зазнав страхітливих втрат:

- людські втрати України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних
осіб;

- матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714
міст і містечок, 28 тис. сіл, 16150 промислових підприємств, 18 тис. медичних
закладів, 33 тис. закладів освіти...

Отже, зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.

Висока оцінка міжнародною громадськістю внеску українського народу в перемогу над фашизмом, зміна співвідношення сил на світовій арені відкрили можливість завершити об’єднання основних українських етнічних земель у складі УРСР. Повоєнними міждержавними угодами було юридично підтверджено воз’єднання (1939-1940 рр.) західноукраїнських земель і Північної Буковини з основною частиною України (щоправда, поза межами України залишилися Посяння, Лемківщина і Холмщина, які Сталін у 1944 р. віддав Польщі).

1945 р., за Договором від 29 червня між СРСР та Чехословаччиною, Закарпатська Україна воз’єдналася з Україною у складі Радянського Союзу. 19 лютого 1954 р. Верховна Рада СРСР на ознаменування 300-річчя приєднання України до Росії прийняла рішення про включення Кримського півострова до складу УРСР. Таким чином завершився процес формування сучасної території України. Юридичний факт про входження Криму до УРСР лише підтвердив фактично існуючу ситуацію.

Отже, територіальні зміни в Україні, що відбулися напередодні і після Другої світової війни, мали для неї такі наслідки:

- остаточно визначились кордони республіки, які одержали юридичне визнання
світовим співтовариством;

- збільшилася територія УСРС(до 603,7 тис. кв.км.) та її демографічний потенціал;

- об’єднання українських земель відбулося в складі однієї держави;

- завершилося формування державної території.

Як результат, поліпшилися умови для консолідації і розвитку українського народу, піднесення його національної свідомості.

Список літератури

1. Історія України / Під ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997.- с. 309-325.

2. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до XXI
століття: Навчальний посібник. Видання третє-К.: ООО «Одісей» 2002.- с. 398-427.

3. Король В. Ю. Історія України. - Київ: «Феміна», 1994.- с. 154-180.

4. Мирончук В. Д., Ігошкін Г. С. Історія України: Навч. посіб.- К.: МАУП, 2001.-
с. 220-243.

5. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Історія України: Навч. посіб.- 2-ге вид. перероб. і
доп. - К.: Знання - Прес, 2003. с- 513-542.

6. Світлична В. В. Історія України. Навчальний посібник для студентів
неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге видання, виправлене і
доповнене.- К.: «Каравела», Львів: «Новий Світ», «Магнія плюс», 2003.- с. 195-213.

7. Чайковський А. С., Шевченко П. Ф. Історія України: Посібник для
старшокласників та абітурієнтів. К.: А.С.К., 1999.- с. 208-227.