Окрім того важливо зазначити, що зміни відбуваються як в соціальних, так і в економічних системах.

Природа виникнення змін. Сутність змін у природі та у відкритих

Соціально-економічних системах (їх взаємозв’язок)

Згідно філософського словника зміни – це перетворення в щось інше. Зміни характеризується за напрямом, інтенсивністю, швидкістю і тривалістю. Ще Геракліт вважав зміни як витлумачений рух, універсальну властивість; елеати вважали, що зміни – чиста видимість, оскільки буття є нерухомим. Демокріт зводив зміни до з’єднання й роз’єднання незмінних елементарних частинок (атомів). У філософії Платона чуттєві речі перебувають у постійному процесі змін, але їх прообрази, ідеї залишаються незмінними. Аристотель провів розходження між чотирма типами змін: місця, якості, кількості, субстанції.

Взаємовідносини суспільства і природи полягають у тому, що фактори економічного зростання – трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси – у комплексі використовуються суспільством для розвитку виробництва.

Питання взаємовідносин суспільства і природи та використання природних ресурсів стають дедалі актуальнішими. І це зрозуміло, бо з розвитком виробництва вилучаються все нові багатства природи, зростає вартість сировини, збільшується кількість відходів, що викидаються у навколишнє середовище. Однак, і це очевидно, було б неправильно вирішувати проблеми збереження ресурсів і середовища шляхом припинення росту або навіть скорочення обсягів виробництва. Такі припущення суперечать закономірностям розвитку людського суспільства і практично нездійсненні. Взаємодія людини з природою у процесі виробництва та споживання для забезпечення існування людства загалом є об’єктивним явищем. Отже, постають дві взаємопов'язані проблеми: перша – вплив обмеженості природних ресурсів на їх вико­ристання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга – необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшого розвитку суспільства. Природокористування має загальний характер, оскіль­ки будь-який вид діяльності людей викликає зміни при­родного середовища. Ускладнення взаємозв’язків у природних, виробничих і соціальних системах, зростання пріоритету природогосподарських зв’язків викликають необхідність їх регулювання. Природне середовище — невід'ємна умова життя лю­дини і суспільного виробництва, оскільки воно є необхід­ним середовищем існування людини і джерелом потрібних йому ресурсів. Природа в широкому розумінні – це весь світ у багатогранності його форм, тобто в цьому плані людина є частиною природи, у вужчому розумінні – сукупність натуральних умов існування людського суспільства. Під впливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов'язана необхідність його охорони. В XX ст. людина проклала нові шляхи пе­реміщення енергії і речовини в географічній оболонці, подекуди значною мірою порушивши екологічну рівно­вагу. Величезні масштаби змін, що їх вносить сучасна лю­дина в природні умови на Землі, передбачив ще на початку сторіччя видатний учений В.І. Вернадський. Справді, в природі денудація (руйнування) гранітних скель відбувається зі швидкістю 1 м за 6 тис. років, а людина з допомогою спрямованих вибухів і сучасної Техніки змінює рельєф, миттєво. Тільки за один рік людина при оранці полів, будівельних і гірничих роботах переміщує понад 4 тис. км3 ґрунту, видобуває з надр Землі близько 100 млрд. т руди, забирає на господарсько-побутові потреби 13% річного стоку, спалює 8,5 млрд. т умовного палива, виплавляє 800 мли т різних металів, виробляє близько 60 мли т невідомих) у природі синтетич­них матеріалів, розкидає на полях понад 500 млн. т доб­рив і 3 млн. т різних пестицидів, з яких 1/3 змивається дощами в водойми і затримується в атмосфері. Щорічно з надр Землі добувається більше елементів, ніж включається в біологічний кругообіг: кадмію – в 160 разів, ртуті – 110, свинцю – 35, миш'яку, фтору – 15, урану – 6, олова – 5, міді – 4, молібдену–– в 3 рази.

Окрім того важливо зазначити, що зміни відбуваються як в соціальних, так і в економічних системах.

Упродовж тривалого часу соціологи вивчали переважно незмінні, сталі процеси, сформовані інституції та структури. Сьогодні ж необхідно вивчати нестійкі соціально-політичні стани, різноманітні перехідні процеси, які радикально змінюють спосіб поведінки індивіда. Оскільки сучасний світ дедалі частіше характеризують як мінливий.

Соціальні зміни – тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.

Соціальна зміна – це перехід соціального суб’єкта з одного стану в інший, істотна трансформація соціальної організації, соціальних інститутів. Соціальні зміни виявляються у виникненні, деформації та зникненні певних елементів соціальної системи, трансформації її внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Зміни в окремих соціальних структурах становлять зміст їх функціонування, а зміни в соціальній системі в цілому – зміст її розвитку.

Термін «соціальна зміна» був введений у науковий обіг 1923 р. американським соціологом У. Огберном в його книзі «Соціальна зміна». У вітчизняній соціологи дане поняття вживалось рідко. Поширенішим було поняття «соціальний прогресс».

Перші соціологічні спроби пояснити зміни, що відбуваються у суспільстві пов’язані з ім’ям О. Канта, який виокремив такі галузі науки як соціальну статику та соціальну динаміку. Проте О. Кант, як і більшість мислителів XVIII – першої половини XIX ст. (Ж. Кондорсе, К. Сен-Сімон,
Г. Спенсер та інші), соціальну зміну виразив через ідею прогресу, ототожнюючи соціальну динаміку з соціальним поступом.

Відповідно до визначення, даного в словнику Webster's Ninth New Collegiate Dictionary, «змінити» означає:

R надати чого-л. інше положення, задати чогось, інший напрям або

курс;

R зробити зрушення від однієї позиції до іншої

R модифіковані;

R трансформувати, замінити, перевести в іншу якість

Соціальні зміни за розмахом бувають: малі, маргінальні, всеохоплюючі, революційні.

За напрямком змін: занепад, прогрес.

За часовим горизонтом: короткострокові (менше року), середньострокові (1-5 років), довгострокові (більше 5 років).

За рівнем змін: індивід, група, організація, інститут, суспільство.

Слово «управляти» визначається як:

R вміло контролювати або управляти;

R здійснювати організаторські, адміністративні та контролюючі функції.

Стосовно до організацій, «зміни» означають впровадження нових методів і технологій, з тим, щоб перетворити діяльність організацій відповідно до мінливих вимог ринку або отримати вигоду з створилися в бізнесі можливостей.

«Управління змінами» – це структурований процес, завдання якого – запропонувати і впровадити зміни відповідно до технічних і економічними можливостями організації. Процес «управління змінами» повинен бути послідовним і посилюватися, або слабшати в залежності від потреб і результатів.

Досить часто компанії потрапляють у складні й незвичні для них ситуації. Для того щоб з гідністю вийти з них, компаніям необхідно проявляти гнучкість і вміти впроваджувати інновації. Сьогодні ми переживаємо час великих змін. Те, що було правильним вчора, вже не годиться на сьогодні, а що буде завтра, ніхто не знає. Світ стає все складнішим і вимагає від нас дуже багато чого. Яким чином можемо ми, як окремі особистості і як організації, приготуватися до невідомого майбутнього? Відповідь у тому, що ми повинні самі створити своє майбутнє. Управляти змінами – значить уповноважити свою організацію в цілому і кожного з її працівників взяти на себе відповідальність за власне майбутнє.

Зміни – це питання, що торкаються всіх організацій. На думку американських професорів Д. Коттера й Л.Шлезинжера більшість компаній і фірм повинні проводити помірну реорганізацію один раз на рік, а докорінну – кожні чотири або п’ять років. Зміни всередині організації проходять як реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Керівники всіх рівнів управління повинні своєчасно реагувати на зміни, але ефект змін і форма реакції на різних рівнях трапляються також різні.

Необхідність успішного здійснення змін очевидна. Дуже важливі «невеликі» зміни, які проходять постійно, – зміни в методах роботи, в рутинних канцелярських процедурах, розміщенні машини або столу, призначеннях керівників і назвах посад. Можливо, ці неістотні зміни і не мають великого значення для організації в цілому, але вони надзвичайно важливі для тих конкретних людей, кого вони безпосередньо стосуються. Але оскільки саме окремі особистості допомагають досягати мети організації, керівництво не може дозволити собі ігнорувати їхню потенційну реакцію на зміни.