Спільні критерії прийняття рішень щодо експорту військових товарів

Національні органи експортного контролю держав ЄС розглядають заяви щодо надання дозволу про експорт військових товарів виходячи з юридично зобов’язуючих міжнародних зобов’язань цих держав, актів законодавства ЄС, національного законодавства та спільно узгоджених критеріїв, що визначені у Спільній позиції відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року. Загалом Спільна позиція має вісім наведених нижче базових критеріїв, які застосовуються державами ЄС під час прийняття рішень про надання дозвільних документів відносно “військового” експорту до держав, які не є членами ЄС, а саме:

Критерій 1:Повага держав-учасниць до міжнародних зобов’язань, а саме санкцій, ухвалених Радою Безпеки ООН або ЄС, домовленостей щодо нерозповсюдження та інших питань, а також інших міжнародних зобов’язань.

Критерій 2:Повага до прав людини в державі кінцевого призначення, а також дотримання цією державою положень міжнародного гуманітарного права.

Критерій 3:В державі, яка є останнім пунктом призначення, існує напружена внутрішня ситуація або збройний конфлікт.

Критерій 4:Підтримання миру, безпеки та стабільності в регіоні.

Критерій 5:Національна безпека держав-учасниць ЄС та територій, чиї зовнішні відносини є відповідальністю іншої держави-учасниці, так само як і дружніх та союзницьких держав.

Критерій 6:Поведінка держави-покупця відносно світової спільноти, особливо її ставлення до тероризму; що являють собою союзи, членом яких вона є та її повага до міжнародного права.

Критерій 7:Існування ризику подальшої передачі військових товарів в самій державі-одержувачі або реекспорту за небажаних умов.

Критерій 8:Військові товари, що експортуються, повинні відповідати технічним та економічним можливостям держави-одержувача, враховуючи бажаність того, що держава-експортер повинна аналізувати законні потреби держави-одержувача в сфері безпеки і оборони з останніми змінами людських та економічних ресурсів в цій державі.

Кожен з зазначених критеріїв визначає цілу низку питань, що мають бути предметом аналізу, пов’язаного з прийняттям рішень про можливість експорту конкретних військових товарів до визначеної держави-споживача.

За переважною кількістю питань, що розглядаються у рамках конкретних критеріїв, їх можна розподілити на політичні критерії, критерії безпеки, гуманітарні критерії та критерії, що пов’язані з ризиком несанкціонованих передач військових товарів. Однак кожен з критеріїв взаємно доповнює один одного, тому такий розподіл є умовним.

Політичні критерії.Політичні питання, пов’язані з експортом військових товарів, переважно аналізуються у рамках критеріїв 1 та 6 Статті 2 Спільної позиції, тому ці критерії можна вважати політичними. Саме зазначені критерії визначають необхідність врахування таких переважно політичних питань як:

повага держав-експортерів до прийнятих ними міжнародних зобов’язань;

поведінка держави-споживача відносно світової спільноти, особливо її ставлення до тероризму, її повага до міжнародного права та що являють собою союзи, членом яких вона є.

Критерій 1 стосується політичних факторів пов’язаних з повагою держав ЄС до прийнятих ними міжнародних зобов’язань. Виходячи з вимог цього критерію держави ЄС, під час прийняття рішень відносно надання дозволів на “військовий” експорт, передбачають обов’язковість виконання прийнятих ними міжнародних зобов’язань у рамках відповідних міжнародних договорів, конвенцій, рішень РБ ООН, ОБСЄ та ЄС.

Для гарантії єдиної інтерпретації санкцій ООН різними державами ЄС відповідні резолюції РБ ООН включені до законодавства ЄС у формі загальної позиції Ради Європи, а також Регламенту Ради, де це необхідно. При виникненні сумнівів щодо інтерпретації юридично обов’язкових примусових санкції ООН це дозволяє державам ЄС звертатися до списку санкцій ЄС для з’ясування узгоджених підходів ЄС до конкретних питань такої інтерпретації. З метою уникнення суперечностей щодо міжнародних зобов’язань держави ЄС погодились дотримуватися найсуворіших обмежень, що визначені такими зобов’язаннями.

Крім зобов’язань у рамках ООН та ОБСЄ державами ЄС обов’язково розглядаються зобов’язання у рамках міжнародних договорів та конвенцій (ДНЯО, КБТЗ, КХЗ), міжнародних режимів експортного контролю (АГ, РКРТ, ГЯП, ВД, КЗ), Гаазького кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет (ГКП), Кодексу щодо ППМ тощо.

Критерій 6 також стосується політичних факторів, але такими факторами є інформація про поведінку держав-споживачів військових товарів відносно світової спільноти. Під час аналізу такої поведінки держави ЄС, перш за все, звертають особливу увагу на ті держави-споживачі, відносно до яких є стурбованість щодо їх ставлення до тероризму, щодо їх поваги до міжнародного права, а також щодо їх участі у відповідних союзах, що викликають занепокоєння. У рамках такого аналізу держави ЄС беруть до уваги таки політичні фактори відносно держави-споживача як:

підтримка нею тероризму або сприяння йому;

підтримка нею міжнародної організованої злочинності;

її участь у економічних, військових, оборонних та інших союзах з іншими державами чи групами держав, у тому числі союзах, що ставлять спільні політичні цілі, а також відношення таких союзів до принципів ООН, міжнародного права та міжнародної безпеки;

виконання нею своїх міжнародних зобов’язань, особливо стосовно незастосування сили у відношенні до міжнародних та неміжнародних конфліктів;

прихильність до нерозповсюдження ЗМЗ та інших сфер контролю за зброєю, зокрема підписання, ратифікація та імплементація відповідних конвенцій з контролю за озброєнням та роззброєнням.

Під час розгляду зазначених факторів особлива увага звертається на загальну поведінку держави-споживача відносно визначених напрямів, а не на ризик, пов’язаний з передачею конкретних товарів, у тому числі і подвійних, до такої держави.

Критерії безпеки.Безпекові питання присутні майже у всіх критеріях Кодексу, але переважна частина безпекових питань аналізується у рамках аналізу за критеріями 3, 4 та 5 Статті 2 Спільної позиції. Під час прийняття рішень відносно надання дозволів на “військовий” експорт держави ЄС на підставі критеріїв безпеки аналізують такі питання як:

забезпечення національної безпеки держав-учасниць ЄС, їх дружніх та союзницьких держав;

забезпечення миру, безпеки та стабільності в регіоні до якого здійснюється “військовий” експорт;

існування напруженої внутрішньої ситуації або збройного конфлікту в державі-споживачі військових товарів.

Запобігання негативному впливу “військового” експорту на національну безпеку держав-учасниць ЄС, їх дружніх та союзницьких держав є метою критерію 5. Для врахування зазначених чинників держави ЄС беруть до уваги:

потенційний вплив військових товарів, які експортуються, на інтереси в сфері безпеки та оборони, як держави-експортера, так і дружніх і союзницьких з нею держав;

ризик використання військових товарів, що експортуються, проти військових сил держави-експортера або інших держав ЄС та їх дружніх і союзницьких держав;

ризик випадкової передачі технічної та технологічної інформації з негативними для держав ЄС наслідками.

У загальному розумінні термін “національна безпека” має багато складових, але для цілей експортного контролю під національною безпекою розуміється здатність держав ЄС забезпечити свою територіальну цілісність, захистити населення, а також захистити ресурси і запаси, які ці держави вважають необхідними для їх існування і незалежності перед будь-якою загрозою чи нападом. Забезпечення національної безпеки безпосередньо пов’язано з безпекою в Європі, тому ще у 2003 році Рада Європи визначила спектр загроз безпеці ЄС. До таких загроз віднесено тероризм у всіх його проявах, поширення ЗМЗ, регіональні конфлікти, організована злочинність, у т.ч. контрабанда зброї, морське піратство, тощо.

Під час оцінювання потенційного впливу “військового” експорту конкретних товарів на інтереси безпеки та оборони держави ЄС виходять з позиції сприяння національній безпеці та її зміцнення, тому під час такого оцінювання вони звертають увагу на необхідність збереження стратегічної рівноваги, природу експортованого обладнання (оборонна чи наступальна) та його чутливість, можливе поширення військово-оперативних можливостей держави-отримувача, наслідки експорту для безпеки своїх сил, що розміщені у регіоні постачання, тощо. У рамках такого оцінювання велика увага приділяється питанням передач військових виробів, які містять чутливу технічну чи технологічну інформацію, тому що несанкціоноване розкриття такої інформації та її використання з метою розробки чи вдосконалення військових виробів може мати негативні наслідки для національної безпеки держав-експортерів чи їх союзників.

Необхідність підтримання миру, безпеки та стабільності в регіоні, до якого здійснюється “військовий” експорт, є метою критерію 4, який також є “безпековим”. Під час оцінювання можливості військового експорту за цим критерієм враховується те, щоб такий експорт не заохочував, не посилював, не провокував і не сприяв продовженню конфліктів чи напруженості в регіоні, де знаходиться держава-отримувач товарів. Але застосування цього критерію робить різницю між наміром використати пропонований експорт для цілей агресії, або наміром використати його для цілей оборони. Застосування критерію не ставить перешкод у дозволі на експорт у такі держави, які є жертвами агресії або потенційно можуть стати такими. Проте, якщо за підсумками всебічної оцінки буде виявлено намір держави-отримувача використати пропоновані для експорту військові товари для нападу, потенційного нападу чи загрози нападу на іншу державу, цей критерій є підставою для відмови у дозволі на такій експорт.

Напружена внутрішня ситуація або збройний конфлікт в державі-споживачі військових товарів, є негативним “безпековим” фактором. Саме наявність таких факторів в державі-споживачі військових товарів є предметом оцінювання можливості експорту таких товарів за критерієм 3. У разі, коли у державі призначення військових товарів існує внутрішня напруженість, ретельно аналізується ризик того, що запропонований експорт може спровокувати чи продовжити конфлікт, або він може посилити існуючу напруженість, яка може перерости у поширення конфлікту. Аналіз внутрішньої ситуації в державі-споживачі військових товарів стосується економічних, політичних та соціальних подій і стабільності в межах такої держави. Під час такого аналізу особлива увага приділяється оцінюванню ролі кінцевого користувача військових товарів у цьому конфлікті.

Таким чином аналіз, пов’язаний з прийняттям рішень відносно надання дозволів на “військовий” експорт, виходячи з критеріїв безпеки, дозволяє державам ЄС забезпечити захист власної національної безпеки та безпеки дружніх і союзницьких держав, протидіяти дестабілізації миру та стабільності у регіоні, до якого передбачається постачання військових товарів, а також протидіяти ескалації напруженості внутрішньої ситуації або збройного конфлікту в державі-споживачі таких товарів.

Гуманітарні критерії.Дотримання державою-споживачем відповідних принципів, запроваджених механізмами міжнародного гуманітарного права, є важливим фактором прийняття рішень про можливість експорту військових товарів до такої держави. Саме гуманітарні фактори є предметом аналізу, що здійснюється в рамках критерію 2 Статті 2 Спільної позиції. Крім того гуманітарні питання є складовими аналізу про можливість експорту військових товарів за низкою інших критеріїв Статті 2 Спільної позиції.

Під час оцінювання можливості експорту військових товарів за гуманітарними критеріями приймається до уваги наявність фактів порушень прав людини та її фундаментальних свобод в державі-споживачі, можливість використання експортованих товарів для внутрішніх репресій, ставлення такої держави до міжнародного гуманітарного права (зокрема право на життя; свобода і безпека особи; рівність перед законом; справедливий суд; свобода слова та інформації; свобода думки, совісті та релігії; економічні, соціальні та культурні права, тощо). Важливим фактором оцінювання в рамках гуманітарних критеріїв є кінцевий споживач та його ставлення до гуманітарних принципів.

Критерії, що пов’язані з ризиком несанкціонованих передач військових товарів.Несанкціоновані передачі “військових” товарів у межах держави-споживача або несанкціоновані передачі таких товарів в третю державу становлять великий ризик використання цих товарів всупереч цілям національної безпеки держав-експортерів, міжнародного миру, регіональної безпеки та стабільності, боротьби з тероризмом нерозповсюдження ЗМЗ, дотримання гуманітарних прав і свобод, тощо. Саме тому, під час розгляду питань експорту військових товарів, держави ЄС приділяють велику увагу оцінюванню ризиків несанкціонованих передач таких товарів. Таке оцінювання здійснюється у рамках аналізу питань, що визначені у критерії 7 Статті 2 Спільної позиції. Під час такого оцінювання приймаються до уваги такі фактори як: відповідність експорту законним інтересам внутрішньої безпеки та оборони держави-споживача; технічні можливості держави використовувати військові товари, які до неї експортуються; здатність такої держави застосовувати ефективний експортний контроль; наявність даних про можливі несанкціоновані передачі товарів, у тому числі їх потрапляння до терористичних організацій або окремих терористів, тощо.

Оцінюючи факт відповідності експорту законним інтересам внутрішньої безпеки та оборони держави-споживача держави ЄС виходять з базових принципів Хартії ООН за якими усі нації мають право захищати себе. Однак під час такого оцінювання підлягають аналізу наявні загрози безпеці держави-споживача, які виправдовують запланований нею імпорт, а також фактична спроможність її збройних сил протистояти таким загрозам.

Технічна здатність держави-споживача використовувати імпортоване військове обладнання є одним з важливих ключових індикаторів існування ризику відхилення обладнання до інших споживачів у межах держави-споживача або несанкціонованої передачі таких товарів в третю державу. Оцінка “технічної здатності” здійснюється за такими факторами як: технологічний рівень обладнання; наявність систем та персоналу для його обслуговування чи наявність замовлень на технічну підтримку обладнання; відповідність замовленого обладнання оборонному профілю держави-споживача; наявність в державі систем, до замовлених нею деталей чи запасних частин до таких систем, тощо.

Важливим фактором, який запобігає відхиленню обладнання до інших споживачів або несанкціонованої передачі таких товарів в третю державу, є наявність у держави-споживача ефективної системи експортного контролю, тому під час оцінювання ризиків несанкціонованих передач військових товарів здійснюється аналіз наявності та ефективності функціонування такої системи. Під час такого аналізу розглядаються питання участі держави-споживача у ключових міжнародних угодах з експортного контролю (наприклад режим ВД чи інші режими), наявність регулярної звітності держави-споживача до Регістру звичайних озброєнь ООН, наявність та відповідність законодавства з експортного контролю міжнародним нормам, наявність ефективних правових та адміністративних інструментів боротьби з корупцією, наявність випадків передач військового обладнання до “проблемних” держав, наявність зв’язків з терористичними угрупуваннями, тощо.

Критерій щонайменшого відвертання на озброєння людських і економічних ресурсів. Військова складова не повинна бути надмірно обтяжливою для функціонування держави-споживача, тому її військовий імпорт не повинен відвертати обмежені і без того державні ресурси від соціальних та інших суспільних витрат. Саме тому під час розгляду питань про експорт військових товарів держави ЄС враховують бажаність того, щоб імпорт таких товарів державою-споживачем для забезпечення її законних потреб в галузі безпеки і оборони здійснювався з щонайменшим відвертанням на озброєння людських і економічних ресурсів. Аналіз зазначеного здійснюється в рамках розгляду низки всеохоплюючих питань, що визначені у критерії 8 Статті 2 Спільної позиції. Серед таких питань розглядається: сумісність експорту зброї з технічним та економічним потенціалом держави-споживача; законні потреби держави-споживача в галузі безпеки та оборони; бажаність щонайменшого відвертання на озброєння людських і економічних ресурсів в державі-споживачі, тощо.

Під час оцінювання економічної можливості держави-споживача імпортувати конкретне військове обладнання розглядається вплив такого імпорту на фінансові та економічні ресурси держави-споживача, які були призначені для інших цілей, з врахуванням витрат на придбання озброєнь, навчання персоналу та наступне технічне обслуговування. Оцінюванню підлягають спосіб фінансування імпорту, вплив такого фінансування на сплату зовнішніх боргів та на ситуацію з балансом платежів.

Оцінювання технічної можливості держави-споживача ефективно використовувати імпортоване обладнання здійснюється як в матеріальному, так і в людському вимірах. У цьому випадку розглядаються такі питання як: наявність в державі-споживачі військової інфраструктури, яка забезпечить ефективне використання обладнання; наявність та технічний стан подібного обладнання у військовій інфраструктурі; наявність та рівень підготовки персоналу, здатного використовувати та обслуговувати імпортоване обладнання, тощо.

Потреби держави-споживача в озброєннях повинні бути законними та повинні відповідати належному рівню безпеки та захисту такої держави. Оцінюючи цей фактор держави ЄС здійснюють аналіз таких питань як: наявність реальних загроз безпеці держави-споживача, які виправдовують запланований нею імпорт озброєнь; достатність оснащення збройних сил для протистояння такій загрозі; правдоподібність запланованого імпорту існуючим загрозам, тощо.

Розглядаючи питання експорту військових товарів держави ЄС враховують бажаність щонайменшого відвертання на озброєння людських і економічних ресурсів в державі-споживачі. Для оцінки цього фактору розглядаються багато питань, у тому числі такі питання як: рівень військових витрат порівняно з соціальними; прозорість формування військового бюджету та військових витрат; наявність визначених потреб держави у сфері безпеки; наявність позабюджетних військових витрат; співвідношення військових витрат та валового внутрішнього продукту; залежність держави від зовнішньої допомоги; загальний вплив імпорту озброєнь на економіку держави, тощо.

Розглянуті вище критерії створюють базу для прийняття національними органами експортного контролю держав ЄС рішень про “військовий” експорт виходячи з спільних підходів до здійснення такого експорту.