Проблема ядерного та інших видів тероризму

Ядерний тероризм

Під тероризмом розуміється політично вмотивоване, здійснене за наміром насилля з метою вплинути на державу чи суспільство. Тероризм із використанням зброї масового знищення, і особливо ядерний тероризм, може стати однією із найбільших загроз безпеці як на державному, так і на міжнародному рівні. Сучасний рівень розвитку техніки та можливість доступу до чутливої інформації робить правомірною постановку питання щодо можливості створення ядерної зброї якою-небудь державою-парією або терористичною організацією.

Ядерний тероризм може стати ще одним наслідком розповсюдження ядерної зброї. Як вважає французька дослідниця Марі-Елен Лаббе, “розповсюдження ядерної зброї без сумніву збільшує ризик ядерного тероризму, йдеться про застосування ядерної зброї з терористичною метою чи про замахи на ядерні об’єкти”.

Зростання активності терористичних організацій, що відмічалася у світі у 1990-х роках, серія терористичних актів у великих містах – Нью-Йорку, Парижі, Токіо (де секта Аум Сенрікьо застосувала хімічну отруйну речовину і робила кроки до створення інших видів зброї масового знищення та засобів її доставки) створила підстави оцінювати можливість ядерного тероризму як першочергову загрозу, що вимагала першочергової уваги. Ситуація об’єктивно ускладнювалась внаслідок складних процесів, що супроводжували розпад СРСР. Нестабільність в ряді пост-радянських держав та потенційна можливість втрати в них ядерних матеріалів, незаконного продажу ядерних технологій та устаткування, переїзду спеціалістів-ядерників, що втратили роботу внаслідок розпаду радянського військово-промислового комплексу та економічної кризи, у держави, що прагнуть створити ядерну зброю, посилювала стурбованість провідних держав світу можливими наслідками цієї ситуації.

Після терактів 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку та Вашингтоні можливість ядерних терактів остаточно перестала бути абстракцією. Міжнародний тероризм характеризується швидкими змінами форм та методів. Наступним якісним стрибком у поширенні тероризму можуть стати теракти із використанням ЗМЗ. Найбільш вірогідною вважається можливість застосування із терористичною метою хімічної або бактеріологічної зброї. Але ядерний тероризм, попри те, що він є найменш вірогідним, за своїми наслідками – політичними, військовими, економічними, соціальними, екологічними, – може бути набагато небезпечнішим.

З небезпекою такого роду впоратися може бути навіть важче, ніж попередити конфлікт між ядерними державами, оскільки широке розповсюдження ядерних матеріалів, знань в ядерній галузі, велика кількість ядерних об’єктів у світі розширює коло потенційних джерел, які можуть бути використані ядерними терористами, та коло об’єктів, на які вони можуть спрямувати свої дії.

Розрізняють три види актів ядерного тероризму:

(1) використання готового викраденого ядерного вибухового пристрою. Вірогідність реалізації цього сценарію низька внаслідок високого рівня як фізичного(охорона), так і технічного (складні системи активації та блокування несанкціонованого застосування) захисту сучасних ядерних вибухових пристроїв.

(2)виготовлення ядерного вибухового пристрою терористами або залученими ними спеціалістами на базі збройового матеріалу, що ділиться, вкраденого з підприємств, або зі сховищ. Вірогідність такого сценарію акту ядерного тероризму є також низькою внаслідок ефективності державних систем охорони вказаних об’єктів та технологічних труднощів виготовлення ядерного вибухового пристрою (особливо на основі плутонію). Такий сценарій вимагає таємності, досягти якої вкрай важко.

(3) самостійне таємне напрацювання терористичними організаціями чи їх прихильниками необхідної кількості матеріалів, що діляться, необхідного рівня збагачення з використанням проміжних технологічних продуктів також придбання необхідних речовин, матеріалів і комплектуючих для виготовлення ядерного вибухового пристрою. Подібний сценарій також практично нездійснений внаслідок технологічної складності напрацювання збройових матеріалів, що діляться та виготовлення ядерного вибухового пристрою, а також масштабності та енергоємності відповідних виробництв, що практично виключає можливість зробити це приховано.

Отже, вірогідність реалізації акту ядерного тероризму є низькою. Але, внаслідок катастрофічних його наслідків зусилля із його попередження слід посилювати.

Найбільшу небезпеку становитимуть теракти із використанням ядерних вибухових пристроїв (або загроза її використання), що викликали б величезні людські жертви і були б здатні поставити під загрозу світову безпеку.

Оскільки створення найбільш потужної водневої бомби терористичною організацією або державою-парією є маловірогідним, розглянемо наслідки можливого застосування терористами ядерного пристрою невеликої потужності, порівняної з атомними бомбами, які США застосували проти японських міст Хіросіма та Нагасакі. При підриві такого пристрою у місті радіус ураження становитиме півтора-два кілометри. Кількість загиблих при цьому може перевищити сто тисяч. Фізичні, економічні, соціальні, політичні наслідки такої катастрофи для населення міста, що вціліє, та для держави-жертви у цілому буде жахливими. Єдиний шанс попередити або зменшити величезні людські втрати, якщо не вдасться вивести з ладу вибуховий пристрій, – завчасна евакуація населення із зони можливого ураження, що вкрай важко або й неможливо у випадку несподіваного нападу.

Доставку такого вибухового пристрою морським шляхом у велике портове місто і його наступний підрив із катастрофічними наслідками доволі важко попередити. Створення такого вибухового пристрою (не кажучи про ядерну зброю із відповідними системами доставки, управління та контролю) терористичною організацією вважалось маловірогідним внаслідок підвищення ефективності функціонування режиму нерозповсюдження ядерної зброї у цілому і МАГАТЕ зокрема. Захоплення готового ядерного боєзаряду, придатного для застосування, теж вважається практично неможливим. Більш реальним є створення ядерного вибухового пристрою державою, що здійснює таємну військову ядерну програму. Але пряма участь держави, навіть держави-парія, у ядерному тероризмі була б дуже ризикованим кроком, який загрожував би їй тотальним знищенням, якщо теракт здійснений проти ядерної держави. Анонімний же теракт з боку держави-парія значною мірою знецінюється і втрачає свій сенс.

Проблема ядерного тероризму носить міжнародний характер. Інцидент з використанням ядерних матеріалів матиме великий дестабілізуючий ефект для регіональної та глобальної безпеки. Використання ж терористами ядерної зброї створить загрозу ядерної війни. Серед можливих сценаріїв можна передбачити теракт у великому місті або напад на зарубіжну військову базу ядерної держави, що може призвести до ядерного удару у відповідь по державі, яку запідозрять у здійсненні теракту. Не можна виключити й свідоме провокування ядерної війни третьою стороною, ядерний шантаж з боку терористичних чи екстремістських організацій з метою досягнення політичних цілей.

Всі ці сценарії, які далеко не вичерпують можливості потенційних ядерних терористів, свідчать, що ядерна зброя чи пристрій в розпорядженні терористичної чи радикальної організації є не просто загрозою для конкретної країни, а й для безпеки на глобальному рівні, потенційно здатною викликати світовий конфлікт з катастрофічними наслідками.

Характер і масштаб загрози з необхідністю вимагають адекватних і скоординованих дій на глобальному рівні – від посилення охорони ядерної зброї і ядерних матеріалів та об’єктів, до заходів, спрямованих на зменшення потенційної загрози тероризму, на кшталт міжнародного співробітництва спецслужб, – аж до спільного проведення силових акцій. Важливе значення для зменшення загрози ядерного тероризму мало б рішення ядерних держав про вивезення ядерної зброї на територію ядерних держав.

Деякі дослідники скептично, якщо не фаталістично настроєні щодо можливості запобігти ядерному тероризму. Відомий американський спеціаліст Річард Беттс відмічає, що оскільки сьогодні більшою мірою стурбованість щодо ЗМЗ пов’язана з можливістю її застосування “терористичними державами або групами, шанси того, що десь, колись у країні (США), якісь боєзаряди вибухнуть, незважаючи на всі зусилля цьому запобігти, вельми високі”.