Експортний контроль та заходи з контролю озброєнь

Конференція з роззброєння (КР). Конференція з роззброєннявважається єдиним постійним переговорним форумом світового співтовариства з питань роззброєння та контролю над озброєннями на багатосторонній основі. Головним завданням КР є сприяння процесу загального і повного роззброєння під ефективним міжнародним контролем.

Незважаючи на відсутність протягом останніх років прогресу у змістовній роботі КР та конкретних результатів щодо вироблення юридично зобов’язуючих міжнародно-правових інструментів, переважна більшість держав-членів КР, продовжує розглядати цей форум як важливий багатосторонній переговорний орган у галузі роззброєння та контролю над озброєннями.

Контроль за стрілецьким та легким озброєнням став актуальною проблемою для обговорення в рамках КР. Держави-учасниці режиму експортного контролю ВД ухвалили документ, що визначає правила експорту стрілецької зброї та легких озброєнь. Ці правила поєднують елементи прийнятої ООН у 2001 році Програми дії із запобігання, протидії та викорінення незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями, а також Документа ОБСЄ 2001 року про стрілецьку зброю і легкі озброєння.

Документом передбачено здійснення обміну інформацією у таких сферах:

а) національні системи маркування стрілецької зброї;

б) національні процедури контролю над виробництвом озброєнь;

в) національне законодавство та поточна практична діяльність, процедури та документи;

г) контроль за посередницькою (брокерською) діяльністю у галузі озброєнь;

д) способи та процедури ліквідації стрілецької зброї та легких озброєнь (далі – СЗЛО).

З усіх перелічених вище питань, Документом передбачені одноразові обміни даними, а у разі необхідності – можливість надання оновленої інформації.

Серед інших заходів Документ містить положення про те, що держави-члени ОБСЄ щорічно обмінюватимуться між собою інформацією про експорт та імпорт стрілецької зброї за попередній календарний рік.

Інформація з цього питання накопичується в Центрі ОБСЄ із запобігання конфліктам (OSCE Conflict Prevention Centre). Така інформація є конфіденційною і не оприлюднюється поза межами ОБСЄ.

У рамках зазначеного вище Документа держави-учасниці ОБСЄ погодилися брати до уваги єдині критерії щодо можливості надання дозволів на експорт СЗЛО, а саме:

а) дотримання прав людини та основних свобод у державі-отримувачі;

б) внутрішню та регіональну ситуації в державі-отримувачі та навколо неї з точки зору наявності напруженості або збройних конфліктів;

в) практику дотримання державою-отримувачем міжнародно-правових та інших зобов’язань, що, зокрема, стосуються незастосування сили, а також нерозповсюдження або інших питань контролю над озброєннями та роззброєння, а також практику дотримання норм міжнародного права, що регулюють поведінку в ході збройного конфлікту;

г) характер та вартість зброї, що передається, з урахуванням стану держави-отримувача, включаючи її законні потреби в галузі безпеки та оборони, а також необхідності найменшого відвертання людських та економічних ресурсів на цілі озброєння;

д) потреби держави-отримувача щодо забезпечення її здатності здійснювати своє право на індивідуальну або колективну самооборону у відповідності до статті 51 Статуту ООН;

є) питання про те, чи буде передача зброї сприяти адекватній та пропорційній реакції держави-отримувача на загрози у військовій галузі та галузі безпеки, які постають перед цією державою;

ж) законні потреби внутрішньої безпеки держави-отримувача;

з) потреби держави-отримувача щодо забезпечення її здатності брати участь у діяльності з підтримки миру або інших заходах у відповідності до рішень ООН або ОБСЄ.

Кожна держава-учасниця погодилася утримуватися від надання експортних ліцензій (дозволів) у разі, якщо, на її думку, існує небезпека того, що передача стрілецької зброї або сама стрілецька зброя можуть:

а) бути використані для порушення або ущемлення прав людини та основних свобод;

б) загрожувати національній безпеці інших держав;

в) бути перенацілені на території, за зовнішні відносини яких несе міжнародно визнану відповідальність інша держава;

г) суперечити її міжнародним зобов’язанням, зокрема щодо санкцій, прийнятих РБ ООН, рішенням ОБСЄ, угодам про нерозповсюдження, про стрілецьку зброю або іншим угодам щодо контролю над озброєннями та роззброєнням;

д) вести до затягування або загострення будь-якого збройного конфлікту, беручи до уваги законні потреби самооборони, або ставити під загрозу дотримання норм міжнародного права, які регулюють поведінку в ході збройного конфлікту;

є) створити загрозу миру, призвести до надмірного та дестабілізуючого накопичення стрілецької зброї або іншим чином сприяти регіональній нестабільності;

ж) бути перепроданими (або іншим чином використаним не за призначенням) в державі-отримувача, або реекспортованими з метою, що суперечить цілям Документа;

з) бути використаними з репресивною метою;

и) сприяти організованій злочинності;

і) використовуватися для інших цілей, крім задоволення законних потреб оборони та безпеки держави-отримувача.

Контроль за експортом переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) став однією з складових експортного контролю звичайних озброєнь. Визнаючи загрози, які становлять несанкціоноване розповсюдження та використання переносних зенітно-ракетних комплексів, особливо для цивільної авіації, операцій з підтримання миру, врегулювання криз та антитерористичних операцій, держави-учасниці ВД, починаючи з 2000 року, застосовують суворий національний контроль за експортом ПЗРК.

Основою такого контролю є прийняті Пленумом ВД у 2000 році, доопрацьовані і затверджені Пленумом ВД у 2003 році “Елементи експортного контролю за переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК)”.

Ці елементи охоплюють ракетні комплекси класу “поверхня-повітря”, спеціально сконструйовані для перенесення та використання однією особою, та інші ракетні комплекси класу “поверхня-повітря”, спеціально сконструйовані для обслуговування та використання кількома особами, які діють як окремий розрахунок, крім цього ці комплекси можуть переноситися лише кількома особами.

Засоби національного експортного контролю застосовуються кожною з держав-учасниць ВД до міжнародних передач або передач третій стороні ПЗРК, включаючи повні комплекси, складові частини, запасні частини, моделі, тренажери та симулятори для будь-яких цілей, у будь-який спосіб, включаючи їх ліцензований експорт, продаж, безкоштовну передачу, тимчасове користування, оренду, спільне виробництво або домовленість про ліцензійне виробництво (далі – експорт).

Обсяг експортного та іншого, пов’язаного з цим контролю, включає дослідницьку діяльність, конструювання, розробку, інженерне забезпечення, виготовлення, виробництво, складання, випробування, ремонт, технічне обслуговування, проведення регламентних робіт, модифікацію, удосконалення, модернізацію, експлуатацію, використання, заміну або дооснащення, демілітаризацію та ліквідацію ПЗРК, технічні дані, програмне забезпечення, технічну допомогу, демонстрацію та навчання, пов’язані з цими функціями, а також безпечне транспортування та зберігання. Цей обсяг відповідно до законодавств держав-учасниць ВД може також стосуватися інвестування, маркетингу, реклами та іншої, пов’язаної з ПЗРК, діяльності.

Договір про торгівлю зброєю (озброєннями) (ДТО) є міжнародним інструментом для регулювання імпорту, експорту та передач звичайних озброєнь. Мета цього Договору – запровадження спільних міжнародних стандартів щодо імпорту, експорту та передачі звичайних озброєнь. ДТО має встановити загальні міжнародні стандарти щодо імпорту, експорту та передач звичайних озброєнь. Водночас, жодні положення ДТО не повинні ставати на заваді законним міжнародним передачам озброєнь і військової техніки, товарів подвійного використання, а також будь-яким чином підривати право усіх держав-членів ООН на індивідуальну та колективну самооборону.

12-23 липня 2010 року держави-члени ООН зустрілись у Нью-Йорку на засіданні першого підготовчого комітету Конференції ООН з питань ДТО. 11-15 липня 2011 року у Нью-Йорку відбулось засідання третьої сесії підготовчого комітету ООН, присвяченої ДТО. У нью-йоркській сесії взяли участь представники близько 100 держав світу. Вони представили своє бачення проблем, пов’язаних з торгівлею зброєю. Серед таких проблем було визначено, що “у багатьох частинах світу незаконна торгівля зброєю та боєприпасами привела до численних людських страждань, внутрішніх конфліктів, громадських заворушень, порушень прав людини, гуманітарних криз, злочинності, насильства і терору. Ці проблеми можуть бути ефективно вирішені тільки шляхом загального розподілу обов’язків між усіма членами міжнародного співтовариства“. Крім того було визначено, що “міжнародне співтовариство потребує сильних, надійних, ефективних і конкретних правових інструментів, необхідних для підвищення прозорості у сфері торгівлі зброєю, прийняття загальних критеріїв і встановлення обов'язкової юридичної основи в сфері торгівлі та ліцензування технологій виробництва зброї та боєприпасів“.

Зацікавленість держав-учасниць у прийнятті ДТО насамперед полягає у розумінні ними необхідності створення умов для зміцнення взаємної довіри, зменшення ризиків передач озброєнь, створення механізмів ідентифікації озброєнь та спільної відповідальності за світовий ринок озброєнь.

На шляху до прийняття ДТО є і проблемні питання, насамперед відсутність загальноприйнятного формату, різне законодавство держав-учасниць, різні профілі промисловості та географічне положення держав.

_______________

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття “міжнародна безпека”.

2. Визначте режими, які є складовими режиму міжнародної безпеки.

3. Надайте характеристику режимів з контролю над озброєннями та розкрийте їх роль в забезпеченні міжнародної безпеки.

4. Розкрийте базові складові режиму нерозповсюдження зброї масового знищення.

5. Надайте характеристику експортного контролю як міжнародного режиму та назвіть існуючі на цей час міжнародні режими такого контролю.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Мальський М.3., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Київ, Знання, 2007. – 461 с.

2. Вісник експортного контролю, № 1, № 2, № 3, № 4, 2011.

3. Науково-практичний коментар до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” за редакцією Легейди О.С., Дмитрієва А.І., Гришуткіна О.М., Київ: Видавнича компанія “КИТ”, 2005. – 1039 с.

Додаткова

4. М.В. Будник, А.В. Шехов, В.И. Шумбасов, К вопросу о создании Глобальной системы контроля за нераспространением ракет и ракетных технологий, Аналитическая записка, ДФ НИСИ – Днепропетровск, 2001.

5. Загальна інформація про організації міжнародних режимів експортного контролю. Сайт Державної служби експортного контролю України – http://www.dsecu.gov.ua/control/uk

6. А.И. Шевцов, М.В. Будник, В.И. Шумбасов , Анализ тенденций в области международного процесса разоружения и контроля над вооружениями (к позиции Украины): Аналитический обзор // ДФ НИСИ – Днепропетровск, 1996.

7. М.В. Будник, Е.В. Маляревский, В.И. Шумбасов, Украина и международный процесс разоружения и контроля за разоружением: современное состояние и перспективы (по состоянию на 1999 г.): Аналитический материал // ДФ НИСИ – Днепропетровск, 1999.

 

Тема 2

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
РЕЖИМУ ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ

_____________________________________________________________

2.1. Витоки формування режиму експортного контролю

2.2. Плани всеосяжного контролю

2.3. Еволюція експортного контролю у 1970-х роках

2.4. Створення міжнародної системи експортного контролю

2.5. Проблема ядерного та інших видів тероризму






Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1636; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.037 сек.