Поняття підприємства. Організаційно – правові форми підприємства.

Підприємство — організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка сфери народного господарства, яка виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Місія — це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучасного підприємства полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Підприємства мають такі ознаки:

- виробничо-технічна єдність(спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств);

- організаційно-соціальна єдність(наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

- фінансово-економічна самостійність(можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

Виробнича структура підприємства -це склад, кількіс­не співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв'язку. Виробнича структура характеризує частку окремих підрозділів у загальній чисельності працівників підприємства, у сукупному випуску продукції, вартості основних фондів і т. ін. Для підприємств є важли­вим встановлення оптимальної виробничої структури.

Підприємства класифікуються за такими ознаками, а саме:

1. Мета і характер діяльності:

- комерційні,метою яких є одержання прибутку;

- некомерційні,які не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів (благодійні фонди й ор­ганізації).

2.Форма власності:

- приватні (індивідуальні,засновані на власності однієї особи без права найму робочої сили; сімейні,засновані на власності і праці однієї сім'ї; приватні,засновані на влас­ності однієї особи з правом найму робочої сили);

- колективні(засновані на власності колективу працівників підприємства, кооперативу, громадської організації);

- державні(засновані на власності держави, в тому числі казенні);

- муніципальні(державні комунальні підприємства, за­сновані на власності громади адміністративно-територіаль­них одиниць);

- спільні підприємства(засновані на власності фізич­них або юридичних осіб різних держав);

- іноземних громадян або організацій(засновані ви­ключно на власності фізичних або юридичних осіб інозем­них держав).

3. Правовий статус і форма господарювання:

- Одноосібні приватні підприємства- власником є фізична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.

- Кооперативні- добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.

- Орендні- мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з при­воду тимчасового володіння і користування майном.

- Господарські товариства- передбачають об'єднання капіталів двох або більше юридичних або фізичних осіб за умов спільного розподілу прибутку, контролю результатів бізнесу, активної участі у здійсненні бізнесової діяльності.

Основою взаємовідносин між партнерами є договір.

За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізня­ють:

- товариство з повною відповідальністю(всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за її результати не лише своїми частками у статутному фонді, а й власним майном);

- товариство з обмеженою відповідальністю(учасники несуть відповідальність за господарську діяльність у межах своїх внесків у вигляді майна, грошових коштів, продуктів інтелектуальної власності тощо);

- командитне товариство(поряд з учасниками, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає принаймні одного учасника, відповідальність якого обмежується внеском у майно підприємства, але не особистим майном; такий учасник називається командиром);

- акціонерні товариства (відкритого і закритого типів)власність підприємства розподілена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал; весь прибуток належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це

нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) і менеджерами.

Перевагами господарських товариств є:

Більш широкі можливості для розширення виробництва, збільшення фінансової незалежності та дієздатності шляхом злиття капіталів партнерів, можливість залучення до управ­ління професійних менеджерів; для акціонерних товариств реальна можливість залучення необхідних інвестицій через ринок цінних паперів, акціонери не можуть зазнати більших втрат, ніж ними було внесено в акції, простіше збільшувати обсяги виробництва і суми прибутку.

Недоліки:виникнення протиріч між інтересами партнерів спричиняє малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління виробництвом; для ак­ціонерних товариств - притаманні розбіжності між функ­ціями власності та контролю, інколи виникають суперечно­сті між акціонерами і менеджерами, наявність подвійного оподаткування (спочатку прибутку акціонерного товарист­ва, а потім дивідендів акціонерів).

4. Розміри підприємств за чисельністю працівників:

• малі, до яких належать (за кількістю працюючих):

1) у промисловості та будівництві - до 200 осіб.;

2) у інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб.;

3) у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб.;

4) у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб.;

5) у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.;

• середні;

• великі.

Розміри середніх і великих підприємств за кількістю працюючих законодавчо не регулюються.

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, на­приклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації, але перелічені є найважливішими.

Підприємницькі структури мають право на добровіль­них засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, мар­кетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціаль­ну діяльності. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціа­ції, корпорації,

концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

Управління підприємством – це особливий вид трудової діяльності, який виконує такі функції:

- вивчення потреб споживачів та закономірностей їх формування;

- зіставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами;

- планування діяльності трудових колективів;

- організація спільної праці всіх суб`єктів виробничого процесу;

- контроль за результатами діяльності.

Методи управління діяльністю підприємства— це способи впливу на трудові колективи та окремих працівників, що об'єктивно необхідні для досягнення множинних цілей підприємства.

Методи управління поділяються на: економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні [4].

Економічні методи управління –це прийоми і способи управління, в основі яких лежить використання економіч­них законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають: матеріальну відповідальність, ціноутворення, державне регулювання, стимулювання, податки.

Адміністративно-правові методи управлінняпередбачають юридичний (правовий) і адміністративний вплив на відносини людей у процесі виробництва, оскільки ці відносини регулюються певними правовими нормами: законодавчими актами, інструкціями, положеннями, наказами і розпорядженнями.

Адміністративно-правові методи передбачають застосування відповідних матеріальних, адміністративних і кар­но-правових санкцій.

Соціально-психологічні методи управлінняреалізують мотиви соціальної поведінки людини, оскільки традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій стимулюючий вплив. Ці методи передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, вивчення середовища виробництва, громадської думки.