Стандарти з інформації, бібліографії, бібліотечної та видавничої справи

Для порівняння національних стандартів з відповідними міжнародними стандартами обов’язково треба позначати відповідність, щоб їх взаємозв’язок можна було легко зрозуміти. Існує триступенева схема класифікації відповідності – ідентичні, модифіковані та нееквівалентні стандарти. Вона є цілком достатньою, і детальніше класифікувати недоцільно через велику кількість можливих випадків [1].

Національний стандарт є ідентичним з міжнародними стандартами за умови, що він ідентичний за технічним змістом, структурою і викладом (тотожний переклад), хоча і може містити такі незначні редакційні зміни як, наприклад, долучення будь-яких виданих технічних поправок чи змін до міжнародного стандарту, зміну назву для узгодження її з чинними національними стандартами, вилучення попереднього довідкового матеріалу з міжнародного стандарту і т.д.

Національний стандарт є модифікований щодо міжнародного стандарту за таких умов:

- має технічні відхили, які точно визначено і пояснено;

- національний стандарт відтворює структуру МС. Зміни в структурі дозволено тільки тоді, коли вони гарантують легке порівняння змісту і структури обох стандартів.

Для прозорості та простежності рекомендовано через національний стандарт приймати тільки один міжнародний. За певних умов можна здійснити прийняття декількох міжнародних через один національний стандарт. Але це можливо тільки тоді, коли користувачеві легко порівнювати зміст з переліком визначених та пояснених змін. Модифікований стандарт може також мати зміни, дозволені в ідентичних стандартах.

Національний стандарт є нееквівалентний міжнародному стандарту за таких умов:

- має технічні відхили та (або) редакційні зміни, які не визначено і не пояснено;

- має зміни в структурі стандарту, які не гарантують легкого порівняння змісту і структури обох стандартів і які точно не є ідентифіковані;

- має меншу частину положень міжнародного стандарту.

Національний стандарт може охоплювати міжнародний цілком і може містити додаткові технічні положення, які не є частиною прийнятого міжнародного стандарту. У цьому разі ступінь відповідності міжнародному стандарту – модифікований або «нееквівалентний», залежить від того, чи точно визначено відмінності і чи зведено у перелік і пояснено технічні відхили, навіть, якщо частина стандарту, що представляє собою долучений міжнародний стандарт, могла не зазнати жодних модифікацій.

Усі міжнародні стандарти можуть прийматися в Україні зазначеними нижче методами.

Підтвердження. Цей метод прийняття процедурно є найпростішим. Він не потребує передруку тексту міжнародного стандарту. За цього методу національний орган оголошує, що міжнародний стандарт має статус національного. Підтверджувальне повідомлення має бути опубліковано, однак його не можна використати без міжнародного стандарту, і тому останній повинен бути доступним для користування. Крім того, якщо підтверджувальне повідомлення не має власної ідентифікаційної познаки, то міжнародний стандарт буде складно відстежувати як такий, що його прийнято в національній стандартизації.

Обкладинка.Міжнародний стандарт (разом з будь-якими опублікованими змінами та (чи) технічними поправками) можна видати методом «Обкладинка», за якого до примірника міжнародного стандарту додають національну обкладинку. Цей метод застосовують за наявності примірників (не копій) того самого міжнародного стандарту. За цього методу, на відміну від методу «Підтвердження», всю інформацію про прийняття міжнародного стандарту подають на обкладинці чи в національному додатку. Текст стандарту наводять без будь-яких змін. Всю інформацію та вказівки подають українською мовою. Назву стандарту за цього методу не змінюють.

Метод обкладинки має перевагу в тому, що не потребує передрукування і використовується весь текст міжнародного стандарту.

Перевидання.Є три методиперевидання, а саме – передрук, переклад і перероблення (прийняття за новим проектом).

Передрук. Міжнародний стандарт друкують як національний, прямим репродукуванням опублікованого документа (фотографуванням, скануванням або з електронного файлу). У національному вступі подають інформацію чи інструкції стосовно національного прийняття стандарту. За цього методу до міжнародного стандарту долучають національні структурні елементи: «Обкладинку», «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», «Бібліографічні дані». Міжнародний стандарт подають мовою міжнародної організації, якою його було видано, і без будь-яких змін. За потреби можна подавати тотожний переклад міжнародного стандарту українською мовою, який долучають до стандарту окремим національним додатком. Для узгодження з чинними стандартами, системами національних стандартів назву національного стандарту може бути змінено відносно назви прийнятого міжнародного стандарту.

Переклад (з передрукуванням чи без передрукування). Якщо національний стандарт – це тільки переклад, його можна опублікувати як двомовний або одномовний. У будь-якому разі додають національний вступ. Якщо в разі перекладу одномовний національний стандарт оголошено «ідентичним», узгодженість з оригіналом міжнародного стандарту забезпечує переклад. За двомовного видання два тексти повинні бути ідентичними за змістом і оформленням.

Перероблення (прийняття за новим проектом). Якщо міжнародний стандарт видано як національний, і національний стандарт не є передрук або тотожний переклад міжнародного, то це вважають переробленням (прийняттям за новим проектом). Хоча перероблення і є дійовим методом прийняття міжнародного стандарту, можливість пропустити важливі технічні відхили, які можуть бути замасковані змінами у викладі положень чи вживанні слів, утруднює порівняння міжнародного стандарту з національним і визначення ступеня їх відповідності. Перероблення утруднює перевірку ступеня відповідності національних стандартів різних країн.

Усі міжнародні стандарти, які приймають в Україні зазначеними вище методами, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та чинних нормативних документів.

ДСТУ ISO 860 – 99