Класифікація розділів політики

У загальнотеоретичному плані облікову політику можна розгляда­ти у чотирьох основних аспектах, а саме: теоретичному, методологіч­ному, технологічному і організаційному.

Теоретичні аспектиоблікової політики розробляються в основ­ному бухгалтерами-дослідниками. Теоретичні дослідження облікової політики у різних її аспектах є основою для розробки її методологіч­ного, технологічного і організаційного забезпечення.

Методологічна основа облікової політикив Україні — Поло­ження (стандарти) бухгалтерського обліку, які затверджуються Міні­стерством фінансів України.

Технологічні елементи облікової політикиу загальному плані визначаються також Міністерством фінансів України шляхом затвер­дження Національного плану рахунків та інструкції про його застосу­вання, а у конкретному — підприємством.

Організаційні аспекти облікової політикивизначаються виклю­чно господарюючим суб’єктом.

Класифікувати облікову політику можна за різними ознаками. Так, на рис. 3.1 наведена класифікація облікової політики відносно до користувачів звітності. Окремо слід виділити облікову політику щодо організації обліку, яка носить внутрішній характер.

Рис.3.1. Класифікація облікової політики відносно до користувачів звітності

Облікова політика щодо фінансової звітності визначається вихо­дячи з вимог стандартів бухгалтерського обліку і передбачає обрання дозволених альтернативних способів відображення у обліку і звітнос­ті доходів і витрат та оцінки статей балансу.

Облікова політика щодо податків і зборів визначається виключно законами про податки і збори і передбачає вибір альтернативних ме­тодів оподаткування, відображення у податковій звітності доходів та витрат. Наприклад підприємство має можливість самостійно обирати метод нарахування амортизації на повне відновлення основних фон­дів (за загальними нормами чи з застосуванням інших норм аморти­зації, що не перевищують норм, визначених законом), строки викори­стання нематеріальних активів, спосіб відображення доходу за довго­строковими контрактами тощо.

Облікова політика щодо отримання даних управлінського обліку має передбачати виділення центрів відповідальності, які охоплюють всю організаційну структуру підприємства. Щодо витрат, то важли­вим є вибір методів обліку витрат виробництва (за замовленнями, за процесами, за окремими видами продукції тощо). Для обліку доходів і витрат за центрами відповідальності необхідно виділити окремі суб­рахунки, або організувати їх аналітичний облік. Важливим моментом в управлінському обліку є отримання даних, що дають можливість здійснити оцінку діяльності центрів відповідальності. Для цього ма­ють бути визначені: методи калькулювання; трансфертні ціни; поря­док визначення вкладу центру відповідальності у загальні результати роботи підприємства; порядок розподілу накладних витрат; форми, терміни надання та одержувачі інтерпретованої інформації тощо.

Політику бухгалтерського обліку можна розуміти і як сферу діяль­ності державних органів, які визначають правові обмеження та норми ведення бухгалтерського обліку у державі, галузі діяльності чи на підприємстві. У цьому випадку її класифікують за територіальною ознакою (рис. 3.2). Сформульована в такий спосіб політика бухга­лтерського обліку має загальний характер.

Рис.3.2. Класифікація політики бухгалтерського обліку за територіальною ознакою

Можлива класифікація облікової політики і за іншими ознаками.