Визначення та класифікація розрізів

Розрізом називається зображення предмета, якого цілком або частково уявно розрізано однією або кількома площинами.

Частина предмета, яка знаходиться між спостерігачем і січною площиною, умовно видаляється. На розрізі показують те, що знаходиться у січній площині і що розташовано за нею (рис. 3.1).

Розрізи використовують для того, щоб виявити невидимі поверхні деталі.

Рисунок 3.1

Отже, для виконання розрізу предмета треба виконати такі дії.

1. У потрібному місці предмета уявно провести січну площину.

2. Уявно відкинути частину предмета, що знаходиться між спостерігачем і січною площиною.

3. Спроекціювати частину предмета, що залишилась, на відповідну площину проекції і зобразити її на місці одного з основних виглядів або на вільному полі рисунка.

4. Якщо необхідно, біля розрізу нанести відповідний напис і стрілку.

Розрізи поділяють на прості, складні, місцеві. Прості розрізи виконуються однією січною площиною. Прості розрізи поділяються на:

а) горизонтальні — січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій (рис. 3.2, розріз А-А);

б) вертикальні, які поділяються на фронтальні – січна площина паралельна фронтальній площині проекцій (рис. 3.3, розріз А-А) і профільні - січна площина паралельна профільній площині проекцій (рис. 3.3, розріз Б-Б).

в) похилі - січна площина утворює з горизонтальною площиною проекційний кут, що відрізняється від прямого (рис. 3.4).

Складні розрізи виконуються декількома січними площинами і поділяються на:

а) ступінчасті - січні площини паралельні (рис. 3.5);

б) ламані - січні площини перерізаються (рис. 3.6).

Місцеві розрізи допомагають з'ясувати конструкцію предмета в окремому його місці. Місцеві розрізи не позначаються на рисунках, а виділяються на вигляді суцільною хвилястою лінією. Ця лінія не повинна збігатися з будь-якими лініями зображення (рис. 3.7).