Фінансова система, її функції і складові

 

Фінанси – це сукупність грошових відношень, що виникають у процесі розподілу, перерозподілу вартості національного продукту, формування і використання грошових фондів, необхідних для задоволення суспільних потреб.

Фінанси виконують три основні функції:

1. Розподільча – полягає в тому, що вони опосередковують розподіл і перерозподіл створеного національного продукту. Завдяки цій функції формуються фонди коштів суб'єктів господарювання, держави, прибутки населення.

2. Контрольну функцію фінансів реалізують органи державної влади і управління, вона дає можливість кількісно контролювати процес створення і використання коштів.

3. Регулююча функція виявляється в тому, що фінанси є одним з основних інструментів державного регулювання економіки.

Фінансова система країни – це сукупність фінансових відносин і фінансових установ, що їх реалізують.

Фінансова система включає державні фінанси і фінанси господарських суб'єктів, а також фінанси населення.

Фінанси господарських суб'єктів (підприємств, організацій, установ) є основою фінансової системи, тому що вони обслуговують основну ланку економічної системи, у якій створюються товари і послуги, саме тут формується основна маса фінансових ресурсів країни. У залежності від форми власності виділяють фінанси державних і недержавних підприємств, організацій.

Державні фінанси забезпечують державу необхідними коштами для виконання економічних і політичних функцій. Вони включають державний бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит. Державні фінанси функціонують на різних рівнях управління: загальнодержавному, регіональному, місцевому.

Позабюджетні фонди – це кошти уряду, регіональних і місцевих органів влади, використані для фінансування витрат, не включених у бюджет. Вони формуються за рахунок спеціальних цільових відрахувань юридичних і фізичних осіб, інших джерел.

Позабюджетні фонди окремі від бюджету і достатньо самостійні, хоча й управляються відповідними органами влади. Вони дозволяють більш оперативно і гнучко використовувати кошти, але водночас дають можливість витрачати кошти не в повному обсязі і не завжди за цільовим призначенням.

Державний кредит визначається необхідністю залучення вільних коштів на основі повернення і платності для фінансування державних витрат. Він складається з державних позик, гарантованих позик і державних позик.

Державні позики – можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні пов'язані з акумуляцією вільних коштів населення, суб'єктів господарювання своєї країни шляхом випуску і продажу на фондовому ринку державних цінних паперів.

Зовнішні позики – держава одержує кредити від іноземних урядів, міжнародних фінансово-кредитних організацій, банків, а також продає державні цінні папери іноземним фізичним і юридичним особам.

Гарантовані позики – держава також є гарантом при одержанні іноземних кредитів регіональними і місцевими органами влади, господарчими суб'єктами.

Державні позики – держава може виступати не тільки як позичальник, але й як кредитор. Вона може виділяти кредити іншим державам, іноземним юридичним особам, може також надавати фінансову допомогу окремим підприємствам у формі казначейських позик.

 






Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1244; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.013 сек.