Обмеженість ринкового механізму і необхідність державного втручання в економіку

Сучасні економічні системи основані на взаємодії ринку і держави. Вивчення регулюючих макроекономічних функцій держави характеризує її поведінку як суб'єкта господарювання.

Державне регулювання – це система організаційних і регулюючих заходів, спрямованих на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення соціально-економічних проблем розвитку національної економіки та всього суспільства.

Необхідність втручання держави в економіку обумовлена:

- створення умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму;

- усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

- захистом національних інтересів на світовому ринку;

- розв'язанням проблем, які ринковий механізм розв'язати не може або розв'язує їх погано.

До недоліків ринку належать:

Зовнішні ефекти (екстерналії). Ситуація, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстерналіями). Наприклад, забруднення навколишнього середовища.

Ситуація, коли дії суб'єкта ринку надають благо іншим, називається позитивним зовнішнім ефектом (позитивні екстерналії). Наприклад, освіта, профілактична медицина.

Нездатність ринку забезпечити людей суспільними товарами. Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. До суспільних благ належать системи сигналізації (маяки), системи протидії стихійним лихам (протипаводкові споруди), система національної оборони і безпеки, а також фундаментальні дослідження (їхні результати). Такі блага мають наступні властивості. Невиключність – неможливо зменшити використання суспільного товару в споживанні, зменшити доступ споживачів до таких товарів. Якщо індивід хоче скористатися благом, але нездатний за нього сплачувати, оптимальне використання ресурсів передбачає надання йому цього блага безплатно. Неподільність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього сплачує, або всім бажаючим. Неконкурентність – граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулю.

Різноманітні суспільні блага у неоднаковій мірі мають властивості неконкурентності у споживанні і загальнодоступності. Ті, що в більшій мірі мають ці властивості, називаються чистими суспільними благами. Ті, у яких хоча б одна з властивостей виражена в меншій мірі, називаються змішаними суспільними благами – це телефонна служба, дороги, музеї. Товари, що не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.

Обмеження конкуренції. Для того щоб спрацьовував принцип "незримої руки", повинна існувати конкуренція. Проте у процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурентів підривають конкуренцію, створюють загрозу існуванню самого ринку.

Неповнота інформації. Функціонування ринку значною мірою залежить від того, наскільки вичерпно учасники угод поінформовані про споживчі властивості товарів і послуг, альтернативні можливості їх виробництва і споживання. Обмеженість інформації лімітує можливості ефективного використання ресурсів, визначає неоптимальну поведінку продавців і покупців.

Економічна нестабільність. Розвиток економіки має хвилеподібний зростаючий характер, який пов'язаний з постійними чергуваннями спадів і піднесень. Ринок не має механізму, який дає можливість протистояти економічній нестабільності, що виявляється через тривалий спад виробництва, високе безробіття, високий рівень довгострокової інфляції.

Механізм державного регулювання економіки включає суб'єкти, об'єкти і методи.

Суб'єкти – це носії, виразники і виконавці господарських інтересів, насамперед це держава, парламент, уряд, місцеві адміністрації, а також різноманітні соціальні групи, які розрізняються прибутками, видами діяльності, галузевими і регіональними інтересами.

Об'єкти державного регулювання економіки – це всі соціально-економічні процеси, що відбуваються в національній економіці в цілому, а також на окремих її рівнях і в ланках, тобто в мікроекономіці і макроекономіці.

Під методами державного регулювання розуміють засоби впливу держави на економіку. Виділяють адміністративні (прямі) методи й економічні (непрямі) методи.