Споживання, заощадження, інвестування і чинники їх динаміки. Середня і гранична схильності до споживання, заощадження, інвестування. Функції споживання, заощадження, інвестування

Споживчі витрати населення – головна складова ВНП, що розраховується за витратами на покупку. Тому для з'ясовування поведінки сукупного попиту необхідно зрозуміти основні складові, які визначають витрати на поточне споживання. Сукупний прибуток після сплати податків розпадається на споживання й особисті заощадження, одночасно необхідно враховувати споживчі витрати і чинники, що впливають на заощадження. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим більшу кількість матеріальних благ споживає населення. Кейнсіанці вважають, що розподіл прибутку на споживання і заощадження залежить від переваг споживача. Основний психологічний закон, що характеризує поведінку людей, припускає, що люди схильні збільшувати своє споживання із зростанням доходів не в тій мірі, у якій росте їхній прибуток. Бажання людей зберігати частину прибутку обумовлено: прагненням забезпечити резерв на випадок непередбачених обставин; прагненням забезпечити свою старість, бажанням забезпечити прибутки у формі відсотка; бажанням втішатися почуттям незалежності; бажанням залишити спадщину тощо.

Саме психологічний чинник відображається в середній схильності до споживання і середній схильності до заощадження.

Споживання – це кількість товарів і послуг, що придбані і спожиті протягом певного періоду часу.

Середня схильність до споживання (АРС) – це виражена у відсотках частина загального прибутку, що йде на споживання.

АРС = С / Y, де С – частина розпоряджуваного прибутку, використана на придбання товарів і послуг; Y – загальна сума розпоряджуваного прибутку.

Гранична схильність до споживання (МРС) виражається відношенням приросту споживання до приросту прибутку, що його і викликав.

МРС = Δ С / Δ Y

Гранична схильність до споживання показує, яка частина додаткового прибутку іде на збільшення споживання.

Заощадження – це частина особистого розпоряджуваного прибутку, призначена для задоволення потреб у майбутньому.

Заощадження мають такі форми: накопичення готівки; внески в банки; придбання облігацій позик; сертифікати; акції; страхові поліси. Заощадження залежить від об'єктивного чинника – від розміру прибутку, а також від суб'єктивного чинника, яким є схильність людини до заощадження.

Середня схильність до заощадження (АРS) визначається як відношення заощадженої частини національного доходу до всього національного доходу.

АРS = S / Y, де S – частина розпоряджуваного прибутку, що направляється на заощадження.

Гранична схильність до заощадження виражається відношенням зміни в заощадженнях до зміни прибутків, що його викликала.

МРS = Δ S / Δ Y

Якщо сукупний прибуток розпадається на споживання і заощадження, то сума приросту споживання і приросту заощадження завжди дорівнює приросту прибутку. У цих умовах сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює одиниці: МРS + МРС = 1.

Чинники, що впливають на споживання і заощадження. Основним чинником, що впливає на рівні споживання і заощадження, є прибуток. По мірі зростання прибутку збільшується і споживання, і заощадження. При цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – тенденцію до зростання.

Крім прибутку, впливають також і інші чинники:

1. Зростання податків – скорочує споживання і заощадження.

2. Підвищення цін – по-різному впливає на споживання і заощадження в залежності від груп населення.

3. Зростання відрахувань на соціальне страхування – може викликати скорочення заощаджень.

4. Ажіотажний попит – викликає різке зростання споживання.

5. Зростання пропозиції на ринку – сприяє скороченню заощаджень.

6. Нерухоме майно і фінансові кошти, якими володіють домашні господарства, – чим більше накопичене багатство, тим більший розмір споживання і менший розмір заощаджень при будь-якому рівні поточного прибутку.

7. Очікування населення – якщо вони пов'язані з майбутніми цінами, грошовими прибутками і наявністю товарів, то можуть зробити істотний вплив на поточні витрати і заощадження. Очікування підвищення цін і дефіциту товарів ведуть до підвищення поточних витрат і зниження заощаджень.

8. Споживча заборгованість – викликає у домогосподарств бажання направляти поточний прибуток або на споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість висока, то споживачі змушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість.

Функція споживання – це залежність споживання від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни.

По мірі зростання прибутку частка прибутку, направлена на споживання, зменшується, оскільки багаті люди схильні більше зберігати, ніж ті, хто бідний. Тому функція споживання буде мати вигляд:

С = С0 + МРС * Y, де С0 – розмір автономного, незалежного від розпоряджуваного прибутку споживання.

Автономне споживання характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям. У разі відсутності прибутку люди будуть брати в борг або скорочувати розмір майна.

Функція заощадження – це залежність заощаджень від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни. Має вигляд:

S = МРS – С0 * Y, де С0 – автономне заощадження.

С Y = С

С

С1

S

Y1 Y

Рисунок 4.9 – Прибутки і витрати споживача

Кожна точка на бісектрисі Y = С показує рівність прибутків і витрат споживача. Якщо пряма споживання розташовується вище цієї бісектриси, то споживач живе в борг. Отже, домогосподарства будуть споживати понад свої поточні витрати шляхом зниження заощаджень або позичаючи кошти в борг. Точка, в якій відбувається перетинання бісектриси і прямої споживання, а пряма заощадження ось абсцис, тобто заощадження дорівнюють нулю, називається пороговим прибутком. При цьому рівні домогосподарства споживають свої прибутки цілком. При всіх інших, більш високих прибутках споживачі будуть планувати заощадження частини свого прибутку.

Другим компонентом чистих витрат є інвестиції. Роль інвестицій в економіці зводиться до наступного:

1. Збільшення розміру інвестицій веде до накопичення фондів підприємств, економічного зростання.

2. Розмір інвестицій впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість населення.

3. Чисті інвестиції ведуть до збільшення запасу капіталу.

На рівень витрат на інвестиції впливають два чинники:

1. Очікувана норма чистого прибутку, що підприємці розраховують одержувати від витрат на інвестиції.

2. Ставка відсотка, тобто ціна, яку фірма повинна заплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Інвестиційний попит - найбільш динамічна і мінлива складова сукупного попиту.

норма

чистого

прибутку,

ставка %

Д I

інвестиції (грн)

Рисунок 4.10 – Крива інвестиційного попиту

Крім чинників, пов'язаних із прибутком, попит на інвестиції також включає:

1. Витрати на придбання, експлуатацію й обслуговування обладнання.

2. Податки на підприємця.

3. Технологічні зміни, пов'язані із створенням нової техніки.

4. Наявний основний капітал.

5. Очікування майбутніх продажів і майбутньої рентабельності продукції.

У залежності від чинників, що визначають обсяг попиту на інвестиції, їх підрозділяють на автономні й індуційовані. Автономні інвестиції не залежать від рівня поточного прибутку після сплати податків або від обсягу виробництва. Вони пов'язані з технічним прогресом, ростом населення, граничною схильністю до споживання. Індуційовані викликані зростанням національного доходу, направлені на розширення виробництва на основі існуючої технічної бази.

Вплив інвестицій на національний доход відображається в теорії мультиплікатора й акселератора.