Регіональна вікова структура населення світу
(за статистикою ООН)
Регіони | Вікова структура населення, % | ||
До 14 років | 15-64 роки | Старші за 65 років | |
Західна Європа | |||
Африка | |||
Азія | |||
Всього у світі |
Характерною рисою демографічної ситуації в наш час є співвідношення між населенням чоловічої та жіночої статі світу, у тому числі за територіальною ознакою.
1. Народжуваність:
- у світі нині 1040 чоловіків на 1000 жінок;
- в Європі нині 1060 чоловіків на 1000 жінок;
- в Африці нині 1000чоловіків на 1000 жінок.
2. У працездатному віці (15 - 64 роки) на 1000жінок
припадає:
- в Африці - 979 чоловіків;
- у США - 990 чоловіків;
- у країнах СНД - 937 чоловіків.
3. У віці, старшо му 65 років, на 1000жінок припадає:
- в Африці - 889 чоловіків;
- в Європі - 649 чоловіків;
- у США - 741 чоловік;
- в Австрії - 818 чоловіків;
- у країнах СНД - 444 чоловіки.
Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає у сільській місцевості. Сільське населення переважає у таких країнах, як Бангладеш, Індія, Пакистан, Індонезія, Китай (понад 70% кількості). У більшості країн Африки воно становить до 80% усього населення.
Сільське населення пов'язане з природними умовами, тому його розселення наочніше відбиває характер природокористування. Форми розселення у районах землеробства відрізняються від форм розселення в районах пасовищного тваринництва. Розрізняють дві основні форми сільського розселення:
- групову різних видів;
- розкидну (дисперсну).
Групова форма розселення переважає в Україні, Росії, у країнах Європи, Японії, Китаї, в більшості країн, що розвиваються. Розкидна форма розселення (фермерський тип) переважає в таких розвинутих країнах, як США, Канада, Австралія. Поширена й мішана форма розселення. У розвинутих країнах значна кількість людей працюють у місті, а живуть у приміській зоні, де оселилися з екологічних та соціально-економічних причин. Водночас у країнах з низьким рівнем економічного розвитку частина міських жителів займається сільським господарством. Таким чином, форми розселення населення постійно ускладнюються, відбиваючи відповідні зміни у ході розвитку цивілізації від античного "поліса" (міста-держави) до сучасного мегаполіса.
На сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства питання сільського розселення є дуже актуальним. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Якщо в 1913 році його частка становила 81% всього населення України, то в 2000 р. - лише 32%, тобто зменшилася в 1,76 раза. Сільське населення переважає у Вінницькій (52%), Закарпатській (61%), Івано-Франківській (50,6%), Рівненській (52,4%), Тернопільській (56%), Черні-вецькій (57,3%) областях, тобто в західному регіоні України ти на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганській (13,6%), Дніпропетровській (16,4%), Харківській (21%) областях. Сільське населення живе в селах, загальна кількість яких зменшується (з 42229 у 1961 р. до 28775 у 2000 р., або майже в 1,5 раза). Половина сіл (54,8%) зосереджена в Західній економічній зоні.
За кількістю жителів села поділяють на малі (І тип -до 500 осіб) - 57,7%, середні (II тип - 500-1000 осіб) - 22,4% і великі (III тип - понад 1000 осіб) - 19,9%. Більшість сільського населення проживає в середніх і великих селах. Територіальні відмінності сільського розселення у різних природних зонах і районах України зумовлені природними, суспільно-економічними умовами та історичним минулим. Так, на Поліссі з його мозаїчними сільськогосподарськими угіддями села переважно невеликі за кількістю населення, хоча існують певні відмінності між правобережним і лівобережним Поліссям. У Лісостепу густота сільського населення висока і багато сільських поселень, розміщених поблизу одне від одного; у Степу мережа сільських поселень зріджена, вони розміщені біля водотоків, густота сільського населення незначна.
У районах Закарпаття та Прикарпаття села великі, в Криму - розміщені уздовж водотоків та на крутих гірських схилах.
Сільські поселення виконують функції сільськогосподарські й несільськогосподарські (біля промислових підприємств, транспортних вузлів, лісопромислових накладів та інше).
На території країни н системі сільського населення й розселення поширене таке негативне явище, як депопуляція, особливо в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській та інших областях. Іншими словами, смертність тут перевищує народжуваність, спостерігається природній регрес населення. За 1979-1999 рр. кількість сільського населення зменшилася на 3,2 млн., або на 16,6% . Це свідчить про несприятливу демографічну ситуацію.
Сільське розселення на сучасному етапі деградує, село зне-люднюється. На постійне мешкання тут залишаються переважно люди старшого віку.
Українське село потребує додаткових потужностей для прискорення будівництва і впровадження в дію низки об'єктів сфери послуг, соціально-економічної інфраструктури, вжиття заходів щодо зменшення відпливу населення, закріплення молоді на селі, оптимізації маятникової міграції до міста, а саме:
- остаточного закінчення приватизації землі, її роздержавлення та паювання різних колективних організацій і підприємств, здебільшого нерентабельних;
- поліпшення умов сільськогосподарської праці (впровадження комплексів сільськогосподарських машин, трудо-зберігаючих технологій тощо), істотного зменшення ручної праці;
- розширення в сільськогосподарських районах будівельної індустрії, збільшення послуг для будівництва й ремонту житлових будівель;
- збільшення обсягів будівництва водопровідних та газових мереж тощо.
Отже, потрібно визнати, що: сільське розселення України зазнало змін через хибну аграрну політику й диференціацію сіл на перспективні й неперспективні, геноцид і депортації; важкі умови життя та праці селянина, відсталість сфери послуг і побуту спонукали до масових виїздів, особливо молоді, не лише з села, а й за межі країни, що призвело до знелюд-нення українського села, його деградації, депопуляції, старіння населення і від'ємного сальдо в природному прирості.
Сільське розселення може якісно відродитися лише на основі докорінної зміни виробничих відносин на селі та приватизації землі.
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1770;