Форми податкового контролю

У практиці контрольно-перевірочної роботи можуть застосовуватися такі форми проведення контролю:

1. Адміністративне обслуговування та врегулювання

2. Перевірка в офісі податкового органу (камеральна перевірка)

3. Кримінальна перевірка

4. Документальна перевірка

5. Фактична перевірка

Адміністративне обслуговування та врегулюванняздійснюється без перевірки, базуючись на аналізі ризиків.

Камеральна перевіркапроводиться податковими інспекторами за місцем перебування державної податкової служби. Камеральна перевірка здійснюється на підставі бухгалтерської звітності, податкових декларацій (розрахунків) та інших документів та додатків, що надаються в податкову адміністрацію, а також даних, що є в органах державної податкової служби, документів і відомостей, не охоплює всю документацію та звітність платника податків. Перевірці підлягають такі питання:

· повнота і своєчасність подання звіту, податкових декларацій та розрахунків;

· дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;

· узгодженість звітних даних;

· послідовність даних у формах звітності;

· відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків, даним, відображеним у звітності;

· правильність заповнення всіх пунктів декларацій та розрахунків;

· правильність арифметичних підрахунків та визначення сум і термінів сплати або повернення з бюджету належних сум.

Кримінальна перевірка–під час проведення кримінальних розслідувань.

Документальна перевірка здійснюється виїздом на об’єкт контролю і характеризується більш високою об’єктивністю вивчення повноти і правильності податкових розрахунків. Документальна перевірка є основним методом податкового контролю, є частиною регулярної роботи і являє собою перевірку правильності нарахування і розрахунків платником податків та зборів, що здійснюються в звітному періоді безпосередньо на місці перебування платника. Документальна перевірка здійснюється на підставі первинних документів, бухгалтерського і податкового обліку, звітності, представленої підприємством.

Документальна перевірка – це другий етап контрольної роботи податкових органів за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та зборів. Документальні перевірки бувають планові та позапланові, виїзні і невиїзні.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Планові документальні перевірки здійснюються за річними планами контрольно-економічної роботи та квартальними графіками перевірок по кожній ділянці роботи. До планів потрапляють насамперед такі підприємства, що отримують найбільші суми прибутків або мають значні обороти, чи допускають грубі порушення податкового законодавства.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків:

з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки;

середнім не частіше ніж раз на два календарних роки;

високим не частіше одного разу на календарний рік.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Залежно від цілі та змісту документальна перевірка проводиться як: попередня; комплексна; зустрічна; тематична; оперативна.

Попередня документальна перевірка має допоміжний характер. Даний етап використовується на стадії планування проведення податкової перевірки для прийняття оптимальних рішень.

Попередня документальна перевірка підприємств здійснюється на основі представлених декларацій, розрахунків безпосередньо в державних податкових органах. Інформація, отримана за результатами попередньої документальної перевірки, використовується податковими інспекторами для подальшої документальної перевірки.

Комплексна документальна перевірка припускає всебічну перевірку діяльності підприємства з питань дотримання податкового і валютного законодавства, вірогідності податкового і бухгалтерського обліку, звітності, правильності розрахунків з бюджетом.

Зустрічна звірка діяльності підприємства здійснюється в міру виникнення необхідності у її проведенні.

Зустрічна звірка припускає перевірку взаємин підприємства, що перевіряється з іншими суб’єктами підприємницької діяльності з питань ведення господарської діяльності, правильності нарахування і сплати податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджету, а також дотримання діючого податкового законодавства.

Тематична перевірка здійснюється з метою проведення перевірки за окремими питаннями дотримання податкового і валютного законодавства, що діє в Україні.

Оперативна перевірка здійснюється за окремими положеннями чи вказівками і проводиться за окремими планами, затвердженими керівниками податкових служб України.

Для перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевіркута програму перевірки.

Програма складається виходячи з основної мети перевірки – виявлення достовірності визначення прибутку, інших об’єктів оподаткування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов’язань перед бюджетом; оцінки стану звітної дисципліни і ведення податкового та бухгалтерського обліку. У програму може бути включено від 10 до 30 питань. Основними з них є:

1) правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки;

2) дотримання положень інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів;

3) повнота відображення в обліку доходів підприємства;

4) достовірність відображення в обліку витрат підприємства:

· правильність відображення витрат на оплату праці;

· обґрунтованість витрат;

· достовірність відображення в обліку плати за землю та платежів за ресурси;

· обґрунтованість нарахування майнових податків та ін.

5) правильність відображення в обліку сум кредиторської та дебіторської заборгованості;

6) достовірність відображення в обліку податкових наслідків у зв’язку з операціями з основними фондами, правильність нарахування амортизації;

7) повнота і правильність нарахування та своєчасність внесення до бюджету ПДВ;

8) правильність обчислення та своєчасність розрахунків з бюджетом з акцизного податку.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

2. у разі отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів;

3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

5. отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення податкового законодавства;

7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.