Сутність і особливості контролювання

Після планування, організування і мотивування діяльності в організації виникає потреба в забезпеченні постійних спостережень за ходом виробничо-господарських процесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її успішному здійсненню. Контролювання - вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

Контролювання як вид управлінської діяльності (процес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю). Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації контролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками:

· складністю технологічних процесів в організації;

· невизначеністю середовища (зміни законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу кваліфікації працівників організації тощо);

· динамізмом науково-технічного розвитку;

· ймовірністю виникнення кризових ситуацій;

· особливістю глобалізації;

· доцільністю підтримання успішних програм, напрямів діяльності організації;

· тиском з боку конкурентів;

· боротьбою за ринки збуту товарів тощо.

Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним.

Для того щоб контроль відповідав своєму призначенню і реалізував свої функції, він повинен:

· базуватися на чітко визначених нормативах, гнучких, динамічних технологіях;

· відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності;

· орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;

· відповідати основному для організації виду діяльності;

· забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність, гнучкість контрольних операцій;

· бути простим і зрозумілим;

· бути економічним (ґрунтуватися на співставлень витрат на його здійснення з досягнутими результатами).

Процес здійснення контролю стосується інтересів конкретних працівників, що може спричинити зміну їх виробничої та соціальної поведінки. В кожному окремому випадку вона виявлятиметься по-різному. Певні працівники, які перебувають у сфері дії контролю, намагатимуться працювати якнайкраще, інші, щоб уникнути неприємностей, намагатимуться приховувати об'єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації. Іноді контроль спричиняє стресовий стан у людей, породжує конфліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці втягнутих у конфлікт людей. Тому контроль потребує вивіреного, делікатного використання з урахуванням усього спектра чинників, що впливають на його реалізацію.

Види контролю

Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками.

1.За змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий та ін.

Фінансовий контроль постає як система спостережень, перевірок, досліджень ефективності функціонування та розвитку фінансових ресурсів. Він зорієнтований на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб'єктів управлінських рішень, правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхідності у корективах тощо.

Виробничий контроль полягає в порівнянні показників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. Основними критеріями при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, аналіз витрат виробництва. За періодичністю виробничий контроль буває регулярним та разовим, зосередженим на внутрішніх і зовнішніх операціях підприємств.

Контроль маркетинговий — це комплекс дій та заходів, пов'язаних із перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства. Основними критеріями при цьому є ефективність рекламної кампанії, рівень конкурентоспроможності продукції, якість після-продажного обслуговування споживачів рівень витрат на збут і просування товару тощо.

2.За етапами виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний (див. рис. 5.1).

Рис. 5.1. Взаємозв’язки між попереднім, поточним та завершальним контролем

Попередній контроль здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

Поточний контроль реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості: управлінська необхідність; наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця; використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації; націленість на всі види діяльності організації.

Завершальний контроль здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).

Для підвищення ефективності кожного із видів контролю доцільно їх реалізовувати стосовно конкретних видів ресурсів (див.табл.5.2).

Таблиця 5.2

Характеристика попереднього, поточного та завершального контролю

3. За рівнем централізації контролю: централізований та децентралізований: централізований контроль постає як цілеспрямована діяльність спеціалізованих контрольних служб, заснована на використанні суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів; децентралізований контроль ґрунтується на соціальних нормах, цінностях, традиціях, корпоративній культурі.

4. За характером відносин між керівниками та підлеглими: внутрішній - виконавець сам контролює якість своєї роботи; зовнішній - дії виконавця контролює безпосередній керівник або (якщо йдеться про діяльність усієї організації) незалежний суб'єкт управління (наприклад, аудиторська фірма).

5. За сутністю завдання: лінійний - контролюється об'єкт загалом (наприклад, контроль з боку власника фірми); функціональний - контролюється лише його частина (контроль з боку фінансового менеджера, комерційного директора, начальника виробництва тощо); операційний - контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об'єкта (наприклад, контроль розмірів матеріальних витрат чи фонду оплати праці).

6. За якісними характеристиками: одиничний - контроль одного параметра; множинний - контроль багатьох параметрів; багатофункціональний - контроль даних, які використовують для оцінювання різних управлінських функцій.