Класифікація (типи) управлінських рішень та вимоги до їх прийняття

У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками (див.табл. 6.1)

1.За функціональним призначенням:

планові – стосуються планування діяльності організації та підрозділів;

організаційні – структурують відносини в організації; визначають повноваження та відповідальність працівників, коло їх обов’язків; використовують для розподілу виробничих завдань;

регулюючі – регулюють перебіг процесів в організації, усувають відхилення від запланованого;

активізуючі – спрямовані на активізацію певних дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;

контрольні – стосуються вибору засобів і методів контролю за перебігом процесів.

2.За змістом:

економічні – спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації (встановлення ціни, визначення форм і систем оплати праці, використання прибутку тощо);

Таблиця 6.1

Типи управлінських рішень

соціальні – зорієнтовані на вибір ефективних методів управління соціальними процесами (управління конфліктами, розвиток персоналу, поліпшення умов праці тощо);

технічні – пов’язані з функціонуванням технічної складової (вибір технологій, налагодження, регулювання, вдосконалення техпроцесів тощо);

наукові– стосуються вибору напряму науково-дослідних робіт, впровадження інновацій тощо.

3. За характером дій:

директивні – потребують обов’язкового виконання; нормативні – служать орієнтиром, стандартом при прийнятті інших рішень у даній сфері;

методичні – у них дається детальний опис дій, які необхідно виконати у певній ситуації;

рекомендаційні – рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації, але залишають право вибору іншого рішення;

дозвільні – дозволяють певні дії.

4. За часом дій:

стратегічні – спрямовані на визначення стратегічних цілей та завдань, розрахованих на тривалу перспективу (5 – 15 років чи більше);

тактичні – стосуються вибору вибору способів і методів реалізації стратегії, розраховані на 1 – 2 роки;

оперативні – визначають конкретні заходи (розраховані на реалізацію пролтягом 1 року), за якими здійснюється організація і регулювання виробничих процесів.

5. За напрямом впливу:

внутрішнього спрямування – спрямовані всередину організації для впливу на стан чи функціонування її внутрішніх складових;

зовнішнього спрямування – визначають способи й методи взаємодії організації із зовнішнім середовищем;

6. За способом прийняття:

індивідуальні – приймаються одноосібно людиною, що має на це повноваження;

колегіальні – приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців;

колективні – приймаються всім колективом, якого стосується проблема.

7. За рівнем прийняття рішень:

організація в цілому – приймаються вищим рівнем менеджменту;

структурні підрозділи – приймаються лінійними керівниками середніх та низових рівнів;

функціональні служби – приймаються функціональними менеджерами;

окремі працівники – приймаються індивідами (наприклад, вибір способу виконання дорученого завдання).

8. За ступенем ефективності:

оптимальні – ставлять за мету вибір найкращого рішення;

раціональні – передбачають вибір рішення, яке дасть змогу ліквідувати проблему, але не є найкращим; приймаються за умов обмеженості ресурсів;

9. За методами підготовки:

креативні – використовують творчий підхід для генерування ідей щодо знаходження способів розв’язання проблеми;

евристичні – прийняття рішення через «осяяння»;

репродуктивні – використовують відомі й раніше вживані способи розв’язання проблеми (відтворюються раніше прийняті рішення).

10. За ступенем структурованості:

структуровані;

слабо структуровані;

неструктуровані.