Джерела формування фразеологізмів української мови

Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна.

а) Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Під лежачий камінь вода не тече. Як бригадир порядкує, так бригада й працює) та різні жартівливі й анекдотичні вирази, що закріпилися і в літературній мові (Сім мішків гречаної вовни. Ви мовчіть, а я буду слухати. Нема хліба — їж пироги. Буває, що і слон літає).

Але, крім того, в українській літературній мові поширена фразеологія й з інших джерел, а саме:

б) Вирази виробничо-професійного походження, напр.: Сім раз приміряй, а раз одріж; по всіх швах (з мови кравців); грати першу скрипку, підвищувати тон (з мови музикантів); Цей номер не пройде; увійти в роль; відігравати роль (з мови артистів); виконувати завдання на відмінно (з мови учителів та учнів); Дружній череді вовк не страшний (з мови пастухів); лити воду на млин (з мови мірошників); взяти в шори (з мови лимарів); Не святі горшки ліплять (з мови гончарів); взяти під обстріл (з мови військових). (із мови артистів); тріщати по всіх швах;

З розвитком науки й техніки українська літературна мова поповнилася новими фразеологізмами, які виникли внаслідок переносного вживання термінологічних словосполучень: ланцюгова реакція, зсув за фазою, спускати на гальмах, зводити до спільного знаменника, з космічною швидкістю, лакмусовий папірець, коефіцієнт корисної дії, питома вага, температура кипіння, вийти на фінішну пряму, зійти з орбіти.

в) Влучні вирази видатних людей: Релігія — опіум для народу (К. Маркс). Всерйоз і надовго (В. Ленін). Краще менше, та краще (В. Ленін), Догнати й перегнати (В. Ленін). «А судді хто?» (О. Грибоєдов), «Бути чи не бути?» (В. Шекспір), Залиш надію кожен, хто сюди входить (Данте), Сидіння між двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін). Як би чого не сталося (А. Чехов). Людина — це звучить гордо (О. Горький),

у т.ч. крилаті вирази українських письменників: «Вогонь в одежі слова» (І. Франко), Чи є що краще, лучне в світі, як укупі жити (Т. Шевченко). Наша пісня, наша дума не вмре, не загине (Т. Шевченко). Все йде, все минає, і краю немає (Т. Шевченко). Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Глібов). Хіба ревуть воли, як ясла повні? (П. Мирний). Убий — не здамся (Леся Українка). Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). Стою, мов скеля, непорушний (П. Тичина). Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина). Перемагать і жить (П.Тичина).

г) Переклади російських та іншомовних фразеологічних зворотів: Як з гуся вода. Діло табак. І носа не покажуть. відкладати в довгу шухляду (з російської мови). Апетит приходить під час їди. Бути не в своїй тарілці (з французької мови); Дивитися крізь пальці. Тут собака зарита (з німецької мови).

ґ) Переклади античних ходячих висловів: Розрубати гордіїв вузол (рішуче розв'язати заплутане і складне питання). Прокрустове ложе (штучна мірка, під яку щось підганяють). Чистити авгієві конюшні (наводити порядок у занехаяній справі, чистити від бруду). Прийшов, побачив, переміг (здобуття швидкої перемоги). Крокодилячі сльози (фальшива жалість). Альфа і омега (початок і кінець). Кінець — ділу вінець.

д) Окремі біблійні і євангельські вислови, засвоєні з церковнослов'янської мови, зі Святого Письма: сіль землі; пісня пісень; повертатися на круги своя; земля обітована; не хлібом єдиним живе людина; лікарю, зцілися сам; Берегти, як зіницю ока. Стати притчею во язицех. Випити чашу до дна. Содом і Гоморра. Вавілонське столпотворіння. Заблудша вівця.

В українській літературній мові поширена іншомовна фразеологія, переважно латинська, іноді використовується і без перекладу, хоч і рідко, напр.: Сопіга зрет зрего (без надії сподіваюсь). Отпій теа тесит рогіо (все своє ношу з собою). Аиі Саезаг, аиі піНії (або Цезар, або ніщо; або пан, або пропав) і ін.

Фразеологічне багатство української літературної мови повністю ще не зібране і достатньо не вивчене, хоч ряд цінних збірок українського фразеологічного матеріалу в різні часи було опубліковано.

Одним зі шляхів формування фразеологічних одиниць є метафоризація вільних словосполучень. Усі предмети і явища навколишнього світу перебувають у постійному взаємозв'язку та взаємодії. Один із таких взаємозв'язків — схожість предметів, явищ, дій та їхніх ознак. Уміння побачити й виділити схожі ознаки різних явищ — специфіка образного, мислення. Тому багато фразеологізмів утворилося саме шляхом метафоризації: надягати хомут на шию, вибивати з сідла, ділити шкуру невбитого ведмедя, альфа і омега, аріаднина нитка.

Фразеологізми, що виникли на основі метонімічного перенесення: накивати п'ятами, брязкати зброєю, голити чуба (лоба), крутити хвостом, зрушувати (знизувати) плечима.

Значно менше фразеологізмів, утворених на основі синекдохи (зв'язку між цілим та його частинами): ясна голова, холодний розум, золоті руки, віч-на-віч.

У частині фразеологізмів знаходимо гіперболу або літоту: бездонна бочка; видно, хоч голки збирай; тихо, хоч мак сій; чугуївська: (пирятинська) верста; куціший від заячого хвоста; небо за макове зернятко здається.

Є фразеологізми, в основі яких лежать символи: синій птах (символ щастя), лавр (перемога), пальма (слава), зірка (блискуча або сумна доля), увінчати лаврами, пальма першості, висхідна зоря (зірка), провідна зоря (зірка), через терня до зір (через терни до зірок). Серед названих фразеологізмів, як бачимо, є фразеологізми фольклорного походження, літературні, запозичені з інших мов. Можна ще назвати біблійні (око за око, зуб за зуб), міфологічні (ріг Амальтеї, ріг достатку).

З погляду емоційного ставлення носіїв мови до конкретного уявлення фразеологізми поділяються на дві групи. До першої групи належать ті звороти, що набули емоційного забарвлення внаслідок перенесення оцінки уявлення на узагальнене значення фразеологізму. Скажімо, фразеологізм мокра курка (безвільна людина) набув зневажливого забарвлення через те, що конкретне уявлення про мокру курку викликає в носіїв мови негативні емоції.

Синонімічний вислів тютя з полив'яним носом посилює це враження. Такого ж плану фразеологізми ґави ловити, витрішки продавати (купувати), базарна баба.

До другої групи входять фразеологізми, емоційність яких формується не в результаті емоційної оцінки самого уявлення або його ознак, а внаслідок оцінки предмета або явища, названого фразеологічною одиницею. Наприклад, уявлення про

важку артилерію не викликає якогось емоційного ставлення з боку мовців. Такі її ознаки, як громіздкість, невелика швидкість, значна вага, є звичайними для цього виду зброї. Але при перенесенні на людей ці риси набувають іронічності: важка артилерія кажуть про неповоротких, незграбних людей.

Емоційність фразеологічних одиниць тісно пов'язана з експресивністю їх. Коли порівняти фразеологічні й нефразеологічні назви того самого поняття, то яскраво виступає виразність, більша експресивність перших: сила-силенна — дуже багато, пліч-о-пліч — спільно, вітер гуде в кишенях — зовсім немає грошей, ні пари з вуст — мовчить, прикусити язика — замовкнути.